Слава ЗСУ!

292] Продано їх з того дня, як розгнівався Зевс премогутній.

293] Нині ж, коли мені Кроноса син гнучкомудрого слави

294] Дав при човнах тут зажити й до моря притиснуть ахеїв,

295] Не подавай таких рад, нерозумний, при всьому народі!

296] Жоден з троян не пристане на те: я цього не дозволю!

297] Краще зробіть так, як я вам кажу. Послухайте ради.

298] Зараз вечерять сідайте, на групи розбившись рядами,

299] Та не забудьте про варту, й хай кожен уважно пильнує.

300] Хто ж із троян про власні достатки тривожиться надто,

301] Хай все збере і людям віддасть на загальний ужиток.

302] Краще хай матимуть наші із цього користь, ніж ахеї.

303] Завтра з світанком, озброєння всі бойове одягнувши,

304] При кораблях глибодонних почнемо роботу Арея.

305] Як біля них і справді з'явився Ахілл богосвітлий,

306] Тим йому гірш доведеться, як він того хоче. А сам я

307] Не побіжу від злошумної битви, а навстріч до нього

308] Вийду, і хто зна, чи він переможе, чи я переможу.

309] Рівний для всіх Енніалій, - і згубників також він губить».

310] Мовив так Гектор, і схвально на те загукали трояни.

311] От нерозумні! Забрала в них розум Паллада Афіна.

312] Гектора раду підтримали всі, хоч була й недоладна,

313] Полідаманта ж ніхто, хоч і слушна була його рада.

314] Сіли вечерять всім військом трояни. Тим часом ахеї

315] Плакали й тяжко стогнали цілісіньку ніч над Патроклом.

316] В тузі почав Пелеїд над товариша тілом ридати,

317] Руки мужоубивчі йому поклавши на груди,

318] Тяжко стогнав він, подібно до того, як лев пишногривий,

319] Що із гущавини лісу його левенят звіролови

320] Викрали, тужить, запізно до лігва свого повернувшись,

321] Нишпорить скрізь між ущелин, людського шукаючи сліду,

322] Щоб наздогнать крадія, і грізною повниться люттю.

323] Стогнучи тяжко, Ахілл до своїх говорив мірмідонян:

324] «Горе нам! Марне-бо слово тієї я виронив днини,

325] Як утішати героя Менойта узявсь в його домі.

326] Я говорив, до Опунта повернеться син його славний

327] По здобутті Іліона, із здобичі частю своєю.

328] Але не всі виконує Зевс людські побажання.

329] Тут же обом обагрити судилось нам кров'ю своєю

330] 1 Ту ж таки землю троянську, бо й я не вернусь у вітчизну,

331] В домі своїм не зустріне мене ні Пелей сивочолий,

332] Ні моя мати Фетіда, а тут же земля мене вкриє.

333] Нині ж, Патрокле, якщо пізніш тебе піду я під землю,

334] Не поховаю тебе я раніше, ніж голову й зброю

335] Гектора, гордого смертю твоєю, сюди не доставлю.

336] Дванадцятьом перед вогнищем голови я постинаю

337] Трої славетним синам, за твоє відомщаючи вбивство,

338] Ти ж тим часом полежиш при кораблях крутобоких.

339] Будуть навкруг повногруді троянські жінки і дарданські

340] Днями й ночами, ридаючи, сльози гіркі проливати, -

341] Силою ми здобули їх та вістрям списів міднокутих,

342] Як здобували багаті міста, залюднені густо».

343] Мовивши так, наказав своїм воям Ахілл богосвітлий

344] Мідний великий триніг на вогонь поставить, щоб швидше

345] Тіло Патрокла від бруду і плям кривавих омити.

346] Ті ж троєногий над вогнищем ставлять казан для купання,

347] Повен наливши води, і хмизу в огонь підкладають.

348] Полум'я враз охопило казан, нагріваючи воду.

349] Як закипіла вода над мідним триногом блискучим,

350] Тіло омили вони і оливою намастили.

351] Дев'ятилітнім бальзамом криваві намазали рани,

352] Потім на мари поклали, у легку тканину вгорнули

353] Від голови аж до ніг і саваном білим покрили.

354] Протягом цілої ночі тоді з прудконогим Ахіллом

355] Плакали, стогнучи, всі над Патроклом сини мірмідонян.

356] Зевс же до Гери, сестри і дружини своєї, промовив:

357] «От досягла ти свого, велеока володарко Геро!

358] В бій прудконогого ти навернула Ахілла! Здається,

359] Ніби сама породила ти довговолосих ахеїв».

360] Мовить у відповідь так велеока володарка Гера:

361] «О, ти жахливий, Кроніде! Яке-бо ти слово промовив!

362] Часом і смертному щось замислить на іншого можна,

363] Хоч він і вмерти повинен, і задумів наших не знає.

364] Як же то я, що найвищою серед богинь величаюсь,

365] Двічі шановна - з народження свого і тим, що твоєю

366] Звуся дружиною, - ти ж і безсмертних під владою маєш, -

367] Як я могла б, на троян гнівлячись, їм не коїти лиха?»