Слава ЗСУ!

30] Найяскравіша вона, але знаком бува лиховісним

31] І вогневицю виснажливу людям нужденним приносить.

32] Так же і мідь у героя, що мчав, на грудях блищала.

33] Заголосив староденний, і, високо руки піднявши,

34] По голові себе бив, і, стогнучи, любого сина

35] Голосно став він благати, а той перед брамою Трої

36] Все ще стояв, рішучості повен з Ахіллом змагатись.

37] Руки до сина простягши, старий йому жалісно мовив:

38] «Гекторе, любе дитя, не чекай ти цього чоловіка

39] Сам, наодинці, бо стрінеш загибель свою незабаром,

40] Сином Пелея подоланий, - він набагато сильніший,

41] Ревний занадто! Коли б він безсмертним так само був любий,

42] Як і мені, його пси й коршаки б незабаром терзали

43] В полі, й скорбота страшна одлягла б од мого тоді серця.

44] Тож багатьох одібрав він у мене синів благородних,

45] Вбивши або у полон їх на острів далекий продавши.

46] Навіть і зараз я серед троян, що вернулись до міста,

47] Двох не побачив синів - Лікаона і з ним Полідора,

48] Що Лаотоя, жінок володарка, мені породила.

49] А як живі вони в стані ворожому, їх незабаром

50] Міддю і золотом викупим ми, - цього в нас багато, -

51] Досить за донькою Альт дарував мені, старець славетний.

52] А як померли вони і зійшли до оселі Аїда, -

53] Смуток огорне мене і матір, що їх породила.

54] Інші ж троянські осельники той відчуватимуть смуток

55] Дуже недовго, - лиш ти б не загинув, Ахіллом підтятий.

56] Отже, дитя моє, в мури ввійди, щоб троян і троянок

57] Урятувати й не дати великої слави зажити

58] Сину Пелея, та й милого б сам ти життя не позбувся.

59] Зглянься й на мене, бездольного, нині-бо я, безталанний,

60] Мислю ще, завтра ж пошле мені батько Кронід - на порозі

61] Старості - долю жахливу, й багато я лиха побачу:

62] Любих загибель синів і дочок загнання в неволю,

63] їхні сплюндровані спальні, маленьких діток нерозумних,

64] В несамовитості дикій об землю розбиваних люто,

65] Та невісток, полонених руками ахеїв жадливих.

66] А наостанку й самого мене під дверима вхідними

67] Хижі терзатимуть пси, коли, вдаривши гострою міддю,

68] Хтось мені груди пройме і вихопить душу із тіла, -

69] Пси з підворіття, що сам при своєму столі годував я,

70] Крові моєї нап'ються і, аж одурівши від неї,

71] Перед дверима розляжуться. Це юнакові не сором,

72] В битві наклавши життям під ударами гострої міді,

73] Мертвим лежати, бо весь він прекрасний, хоч десь би й розкрився.

74] А як чоло посивіле в убитого старця та сиву

75] Бороду й тіло його неприкрите пси оскверняють, -

76] Що жалюгідніше може для смертної бути людини?»

77] Так староденний благав і, вхопивши волосся руками,

78] Рвав із чола свого, Ректора серця, проте, не схилив він.

79] Й мати його заридала, рясні проливаючи сльози,

80] Лоно рукою відкрила, а другу на груди поклала

81] І, проливаючи сльози, промовила слово крилате:

82] «Змилуйся, Гекторе, сину мій, зглянься на матінку рідну,

83] Що твої сльози колись оцими грудьми гамувала,

84] Сину мій любий, згадай це і з ворогом лютим змагайся,

85] Тільки з-за муру один не виходь перед лави передні

86] Ревний занадто! Як вб'є тебе він, то на смертному ложі

87] Вже не оплачу ні я тебе, любе дитя, моя парость,

88] Ані дружина із посагом щедрим, тебе лиш далеко,

89] Біля аргейських човнів, шматуватимуть пси прудконогі!»

90] Так із сльозами обоє вони свого любого сина

91] Палко благали, та Ректора серця, проте, не схилили.

92] Велетня ждав він Ахілла, що вже наближався до нього.

93] Як подорожнього хижий дракон у лігві гірському чатує,

94] Зілля наївшись отруйного, й хижої сповнений люті,

95] І причаївшись, із лігва свого визирає страшливо, -

96] Так же і Ректор стояв, охоплений запалом буйним,

97] Щит осяйний до виступу вежі іззовні схиливши.

98] Мовив тоді він до себе, відважним обурений духом:

99] «Горе мені! Якщо я за цей мур чи за браму сховаюсь,

100] Полідамант мене перший образливим словом зустріне,

101] Що він до міста троян одвести мені радив раніше,

102] В ніч ту злощасну, як вийшов до бою Ахілл богосвітлий.

103] Я ж не послухав його. А було б набагато це краще!

104] Нині ж, коли стільки люду своїм погубив я безглуздям,

105] Сором мені і троян, і троянок у довгім одінні,

106] Щоб не закинув хто-небудь із них тоді, гірший од мене: