Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

60] І згодувала, і заміж її віддала за Пелея,

61] Мужа, якого серцем безсмертні боги полюбили.

62] Всі ви, богове, були на весіллі, і сам ти на учті

63] Був із формінгою, друже негідних, як завжди, підступний!»

64] Відповідаючи, мовив до неї Зевс хмаровладний:

65] «Геро, на вічних богів ти розсердилась зовсім даремно.

66] Шана обом не однакова буде. Але ж бо і Гектор

67] Був серед смертних синів Іліона богам найлюбіший,

68] Теж і мені, - пам'ятав увесь час про дари, мені любі,

69] І не лишавсь мій ніколи вівтар без жертовної учти,

70] Без узливань і без диму, що ними шанують нас люди.

71] Про викрадання не думаймо, - Гектора мужнього тіло

72] Взяти не випаде потайки нам від Ахілла, якого

73] Мати і днями й ночами пильнує його невідлучно.

74] Хай-но з богів хто-небудь покличе до мене Фетіду, -

75] Дам їй пораду розумну, щоб серце Ахілла схилила

76] Взяти дари від Пріама і Гектора тіло віддати».

77] Мовив він так, і з верховин знялась вихронога Іріда

78] І посередині прямо між Самом та Імбром скелястим

79] В чорнії кинулась хвилі, аж моря глибінь застогнала.

80] Миттю в безодню поринула, наче грузило свинцеве,

81] Що, до розложистих рогів вола польового припнуте,

82] Тягне донизу гачок на загибель зажерливим рибам.

83] Там, у глибокій печері, застала Фетіду. Навколо

84] Німфи її оточили морські. Рясні проливала

85] Сльози над долею сина вона бездоганного: мав-бо

86] В Трої родючій загинути він од вітчизни далеко.

87] Близько прийшовши, промовила так бистронога Іріда:

88] «Встань-бо, Фетідо! Зевс тебе кличе незмінно премудрий!»

89] В відповідь мовила їй сріблонога богиня Фетіда:

90] «Що мені має безсмертних владар наказати? Соромлюсь

91] З горем моїм невимовним на зборах богів я з'явитись.

92] Все ж, я іду, - не марне те слово, яке він промовить».

93] Мовивши так, одягла покривало в богинях пресвітла

94] Чорно-сталеве, - одіння темнішого вже й не буває, -

95] І подалася у путь. Бистронога як вітер Іріда

96] Йшла попереду, й морська розступалася хлань перед ними.

97] Вийшли на берег вони і в небо високе майнули.

98] Широколунного Зевса побачили там серед кола

99] Зібраних разом блаженних богів, одвічно живущих.

100] Встала Афіна, й при Зевсу-батькові сіла Фетіда.

101] Гера, богиню вітаючи, тут золотий подала їй

102] Келих з іскристим питвом, і, випивши, та повернула.

103] Батько богів і людей до неї почав говорити:

104] «От на Олімп ти прийшла, хоч зажурена дуже, Фетідо!

105] Смуток у тебе в душі невимовний, - і сам я це знаю.

106] Та скажу тобі щиро, навіщо тебе я покликав.

107] Дев'ять вже днів між безсмертних триває страшна суперечка,

108] Гектором вбитим спричинена й городоборцем Ахіллом.

109] Тіло те викрасти світлого всі вони просять дозорця.

110] Я ж бо славу і тут Ахіллові хочу віддати,

111] Щоб і надалі твою любов зберегти і повагу.

112] В військо іди й свому синові волю мою перекажеш:

113] Гнівні на нього, скажи, всі боги, і найбільше з безсмертних

114] Сам я розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримає

115] Гектора він, не пускаючи від кораблів крутобоких.

116] Якщо боїться мене, хай Гектора тіло поверне.

117] Сам до Пріама, великого серцем, Іріду пошлю я -

118] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських,

119] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнити».

120] Мовив він так. Не противилась тут сріблонога Фетіда,

121] Кинулась швидко на землю вона із висот олімпійських

122] І у синівський намет увійшла. Там у тузі скорботній

123] Сина застала свого. А навкруг клопотались ретельно

124] Товариші його любі, готуючи спішно сніданок,

125] І барана густорунного різали вже у наметі.

126] Мати поважна сиділа біля свого рідного сина,

127] Гладила ніжно рукою й, озвавшись, йому говорила:

128] «Люба дитино! Навіщо й досі в журбі та печалі

129] Краєш ти серце собі, забуваючи навіть про їжу

130] Й ложе своє? Чи не краще б тобі із жоною в любовних

131] Ласках з'єднатись? Недовго-бо в мене ти житимеш, зовсім

132] Близько стоїть уже смерть і доля твоя нездоланна.

133] Слухай же швидше мене, я до тебе із вістю од Зевса.

134] Гнівні на тебе, він мовить, боги, а найбільше з безсмертних

135] Сам він розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримаєш

136] Гектора ти, не пускаючи від кораблів крутобоких.

Попередня
-= 198 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар