Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

З стад його, - від темноносого-бо корабля недалеко

355] Паслися широкочолі корови його круторогі.

їх оточили вони і молитися стали безсмертним,

Свіже зриваючи листя із високоверхого дуба,

Білого-бо на швидкім кораблі не було вже ячменю.

А помолившись, корів повбивали і шкуру обдерли,

360] Потім, відрізавши стегна, їх жиром обабіч обклали,

Згорнутим вдвоє, а зверху сирим іще м'ясом накрили.

Та не було в них вина поливати палаючі жертви,

То покропили водою і нутрощі смажити стали.

Стеша телиці спаливши й утроби її скуштувавши,

365] Решту усю на шматки порубали й рожнами проткнули.

Саме тоді від повік моїх сон відлетів найсолодший.

До корабля я швидкого пішов на морське узбережжя.

Вже недалеко свого корабля крутобокого бувши,

Раптом відчув я, як смаженим звідкись приємно запахло.

370] З зойком болючим тоді заволав до богів я безсмертних:

«Зевсе, наш батьку, і всі ви, одвічні боги всеблаженні!

Горя ж мені завдали ви, тим сном лиховійним приспавши!

Товариші тут страшного накоїли лиха без мене».

З вістю до Гелія Гіперіона прийшла довгошатна

375] Діва Лампетія - що ми корів його кращих убили.

Серцем розгнівався він і так до безсмертних промовив:

«Зевсе, наш батьку, і всі ви, одвічні боги всеблаженні!

Тяжко скарайте людей Одіссея, сина Лаерта!

Надто зухвало вони тих корів повбивали, якими

Тішивсь я кожного разу, на зоряне сходячи небо

Чи повертаючись знову з небесного шляху на землю.

А як не буде за вбитих корів їм належної кари,

То до Аїда зійду я й світитиму там для померлих».

В відповідь так йому Зевс, що хмари збирає, промовив:

385] «Гглію, краще й надалі світи для безсмертних у небі,

А заодно і для смертних людей на землі плодородній.

Я ж незабаром швидкий корабель їх, сліпучу метнувши

Блискавку, вщент розіб'ю посеред винно-темного моря».

Все це давно від Каліпсо прекрасноволосої чув я,

390] їй же, казала вона, все Гермес розповів, оповісник.

Отже, пішов я тоді до свого корабля і до моря

Й вилаяв всіх, перед кожним спиняючись; та не могли ми

Ради вже дати ніяк, бо корови були уже вбиті.

Потім боги ще й'такі показали супутцям ознаки:

395] Зняті заповзали шкури, сире на рожнах і печене

М'ясо замукало, наче корови живі обізвались.

Шість уже днів безустанно мої так супутники любі,

Учти справляючи, Гелія кращих корів поїдали.

Тільки як день надійшов від Зевса Кроніона сьомий,

400] Вітер нарешті затих і страшна заспокоїлась буря.

Вийшли на свій корабель ми й поплинули в море широке,

Щоглу поставивши й білі на ній розпустивши вітрила.

А як далеко ми острів лишили й ніяка навколо

Не маячила земля, саме лише небо та море,

405] Хмару всю чорну раптово наслав громоносний Кроніон

На корабель наш доладний, і море під нею стемніло.

Отже, недовго він плинув спокійно - Зефір шумовійний

З заходу враз налетів, і страшна розлютилася буря.

Вихру поривом рвучким зірвало із щогли обидві

410] Линви, і щоглу звалило, й на дно, вже водою залите,

Снасті попадали. Щогла з корми корабельної, впавши,

По голові стерника зачепила і череп відразу

Геть роздробила йому; наче той водолаз, він з помосту

Швидко пірнув, і покинула кості душа благородна.

415] Зевс загримів у ту мить і метнув в корабель наш перуном,

Аж затрусився увесь він, уражений Зевса перуном,

Сіркою разом запахло, й попадали в море супутці.

Мов вороння, вони круг корабля чорноносого в бурній

Хвилі кружляли, - відмовив їм бог повороту додому.

420] По кораблю я метавсь, поки хвилі ударом від кіля

Геть відірвало обшивку, й оголену снасть бурунами

Змило, і щогла за кілем услід попливла, а за нею

Линва ремінна із шкури волової в хвилях тяглася.

Міцно із кілем я щоглу зв'язав тоді линвою тою

425] Й, сівши на нього, віддався на волю вітрам буревійним.

Став затихати Зефір, і страшна заспокоїлась буря,

Та несподівано Нот тривогою в серце повіяв,

Щоб не погнав мене знов він згубній назустріч Харібді.

Так цілу ніч мене вітром носило; як сходило сонце,

430] Знову між скелями Скілли я був і страшної Харібди.

Саме в ту пору ковтала морську вона воду солону.

Скочивши раптом, за дику смоковницю я ухопився

Й, наче кажан, у повітрі повис, і не міг ні ногами

Я обіпертись на землю, ні вище на дерево влізти,

Попередня
-= 298 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар