Слава ЗСУ!

184] З неба зійшовши. В руках полум'яні тримав блискавиці.

185] Золотокрилій Іріді звелів він з такою йти вістю:

186] «Мчи, вітронога Ірідо, і Гектору скажеш це слово.

187] Доки він бачить, як вождь Агамемнон, керманич народів,

188] В перших шаліє рядах і ворожі винищує лави,

189] Доти хай в бій не вступає, лиш інших сионукує воїв,

190] В битвах завзятих із ворогом дужим нещадно змагатись.

191] А як стрілою чи списом він гострим уражений буде

192] Й до колісниці метнеться, я Гектору дам премогуття

193] Ворога бити, аж поки човнів добропалубних дійде

194] В час, коли сонце вже зайде і пітьма настане священна».

195] Мовив він так, і в путь подалась вітронога Іріда

196] Й до Іліона священного з гір полетіла ідейських.

197] Сина Пріама, божистого Гектора, там вона стріла,

198] Він в міцнокутій стояв колісниці, запряженій кіньми.

199] Тут зупинившись, мовить йому вітронога Іріда:

200] «Гекторе, сину Пріамів, розважністю Зевсові рівний!

201] Батько наш Зевс до тебе послав мене ось що сказати:

202] Доки ти бачиш, як вождь Агамемнон, керманич народів,

203] В перших шаліє рядах і ворожі винищує лави,

204] Доти у бій не вступай, лиш воїнів інших спонукуй

205] В битвах завзятих із ворогом дужим нещадно змагатись.

206] А як стрілою чи списом він гострим уражений буде

207] Й до колісниці метнеться, подасть тобі Зевс премогуття

208] Ворога бити, аж поки човнів добропалубних дійдеш

209] В час, коли сонце вже зайде й пітьма настане священна».

210] Це промовивши, геть подалась прудконога Іріда.

211] Гектор в озброєнні всьому із повоза скочив на землю,

212] Списи хитаючи гострі, кругом обійшов тоді військо,

213] Всіх закликаючи в бій, і січа знялася страшенна.

214] Враз повернули трояни і валом пішли на ахеїв,

215] Але й аргеї фаланги свої ще міцніш укріпили.

216] Раті зійшлися ворожі, і бій закипів. Агамемнон

217] Кинувся перший, він битись волів попереду від інших.

218] Музи, осель олімпійських жилиці, скажіть мені нині,

219] Хто Агамемнону перший назустріч із воїнів вийшов -

220] Чи із самих же троян, чи з славетних союзників їхніх?

221] Іфідамант величавий, могутній син Антенора,

222] Той, що в Фракії зростав, цій матері щедрій овечок.

223] Виховав змалку старий Кіссей його в домі своєму,

224] Дід його рідний, який породив Феано гарнолицю.

225] А як уже досягнув той прекрасного юного віку,

226] В себе затримав його і дочку свою видав за нього.

227] Спальню він шлюбну лишив, про похід лиш почувши ахейський,

228] Разом дванадцять із ним попливло кораблів криводзьобих.

229] Та кораблі рівнобокі пізніш залишив у Перкоті,

230] Сам же з загоном пішов і пішки дістався до Трої.

231] Сину Атрея назустріч він перший із воїнів вийшов.

232] А як, один ідучи проти одного, близько зійшлися,

233] Схибив Атрід, і загострений спис пролетів стороною.

234] Іфідамант же його нижче панцира скраю ударив

235] В пояс і спис надавив, на міцну покладаючись руку.

236] Та не пробив він барвистого паса: на срібну оздобу

237] Раптом наткнувшись, зігнулось, як олово, з розмаху вістря.

238] Ратище списа вхопив Агамемнон широкодержавний,

239] Сильно рвонув, наче лев, і з ворожої вирвав долоні

240] Спис той; ударив по карку мечем і суглоби розслабив.

241] Ворог на землю звалився і тут же впокоївся міцним

242] Сном, городян захищавши, оподаль своєї дружини

243] Шлюбної, радості з нею не знавши, хоч сам дав багато:

244] Дав сто корів він за неї й пізніш обіцяв іще дати

245] Тисячу кіз і овець, що безліч їх паслось у нього.

246] Знявши з убитого всі обладунки, Атрід Агамемнон

247] Сам те озброєння гарне поніс через юрми ахеїв.

248] Щойно побачив Атріда Коон, видатний між мужами,

249] Син Антенора найстарший, як горя тяжкого імлою

250] Очі йому застелило з журби за загиблого брата.

251] Осторонь став він із списом, Атрідові зовсім не видний,

252] І посередині руку пробив йому, нижче від ліктя,

253] Так що навиліт пройшло її списа блискучого вістря.

254] Хоч і здригнувсь тої миті володар мужів Агамемнон,

255] Та не схотів відставати від участі в битві та січі.

256] Й кинувся він на Коона із списом, вітрів вихованцем.

257] Вбитого брата свого якраз волочив той за ноги

258] Іфідаманта і кликав на поміч троян сміливіших.

259] В той час, як труп волочив він у натовпі, гострою міддю