Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Кінець Вічності

— Н-ні, сер.

— Нікого? Жодної живої душі?

Нойс похитала головою і запитливо глянула на Харлана.

— А чому ви запитуєте?

— Просто так. Пусті фантазії. Ходімо, ми відвеземо тебе назад у 575-е.

По дорозі до капсули Ендрю Харлан поступово поринув у глибокі роздуми. Він навіть не глянув на лічильник, коли вони, вже рухаючись назад, у минуле, пройшли крізь 100 000-е Сторіччя, а Твісел полегшено зітхнув, немов до останньої хвилини боявся потрапити в пастку.

Не вийшов Харлан із задуми й тоді, коли рука Нойс ковзнула в його долоню; він тільки у відповідь машинально потис її пальці.


Коли Нойс заснула в сусідній кімнаті, Твіселове занепокоєння досягло крайньої межі.

— Оголошення! Давай сюди оголошення, мій хлопчику! Твоя дівчина вже з тобою. Я виконав свою обіцянку.

Мовчки, ще й досі занурений у свої думки, Харлан погортав журнал, що лежав на столі, і знайшов потрібну сторінку.

— Все досить просто, — сказав він, — але це оголошення написано англійською мовою. Я спочатку прочитаю по-англійському, а потім перекладу.

Невеличке оголошення містилося на 30-й сторінці у лівому горішньому кутку. На тлі контурного малюнка було надруковано великими чорними літерами:


ALL THE
TALK
OF THE
MARKET

А внизу дрібними літерами значилася адреса: «Поштова скринька, 14, Денвер, Колорадо».

Твісел, уважно вислухавши переклад, був розчарований.

— Що таке «Market»? — запитав він. — Що все-таки мається на увазі під цим словом?

— У даному разі це означає «продаж акцій», — нетерпляче відповів Харлан. — Система залучення приватного капіталу. Але тут річ зовсім у іншому. Хіба ви не бачите, на якому тлі надруковане оголошення?

— Бачу. Атомний гриб. Спроба привернути увагу. А що він міг би означати?

— Побий його Час! — вибухнув Харлан. — Що з вами сталося, Обчислювачу. Подивіться на дату випуску журналу.

Він показав на маленький рядок у лівому горішньому кутку сторінки.

— Тут написано: «28 березня 1932 року». Навряд чи вам треба перекладати значення цифр. Написання їх майже таке саме, як і в Міжчасовій Мові, й ви самі розумієте, що це 19,32 Сторіччя. Невже ви не знаєте, що в цей Час жодна людина не бачила атомного гриба? Ніхто не міг намалювати його з такою точністю, крім…

— Стривай, стривай. Тут я бачу тільки контур грибовидної хмари, окреслений тонкою лінією. Може, просто випадковий збіг?

— Випадковий збіг? Тоді зверніть увагу на перші літери рядків: «All the Talk of the Market». Складіть їх, і ви одержите слово АТОМ, яке і Міжчасовою означає атом. По-вашому, це також випадковий збіг? Ні, тут немає нічого випадкового.

Хіба ви не бачите, Обчислювачу, що оголошення відповідає всім, виробленим вами ж, умовам? Воно відразу впало мені в очі. Купер знав, що я не пропущу такого очевидного анахронізму. І водночас для людини з 19,32-го в ньому немає ніякого прихованого змісту.

Оголошення міг умістити тільки Купер. Це його послання нам. Нам відоме його місцеперебування в Часі з точністю до тижня. У нас є його поштова адреса. Залишається тільки поїхати і забрати його, що прошу доручити мені, оскільки я найкраще знаю Первісну епоху. — І ти поїдеш? — Обличчя Твісела засвітилося радістю.

— Поїду. Тільки за однієї умови.

Твісел невдоволено поморщився.

— Знову умови?

— Умова та сама. Нічого не прошу. Хочу тільки, щоб нічого не загрожувало Нойс. Вона повинна поїхати зі мною. Тут я її не залишу.

— Ти й досі не довіряєш мені? Хіба я тебе хоча б у чомусь обманув? Що ж іще тебе тривожить?

— Тільки одне, Обчислювачу, — похмуро відповів Харлан, — тільки одне: в 100 000-му було поставлено бар’єр. З якою метою? Ось що мене непокоїть.

Розділ 17

КОЛО ЗАМИКАЄТЬСЯ

Тривога не полишала Харлана. В метушні приготувань до від’їзду вона ще більше ятрила його душу. Спочатку між ним і Твіселом, а потім між ним і Нойс ця тривога стала стіною відчуження. Настав день від’їзду, але він не вирвав Харлана з важкої задуми.

Тільки коли Твісел повернувся того дня із засідання підкомісії Ради, на обличчі Харлана промайнув ледь помітний вираз зацікавлення.

— Про що там ішлося? — запитав він.

— Не дуже приємна була розмова, — втомлено відповів Твісел.

Харлан, здається, ладен був задовольнитися такою відповіддю, але, трохи подумавши, запитав:

— Сподіваюсь, ви їм нічого не сказали про…

— Ні, не бійся, — роздратовано перебив його Твісел. — Я їм не сказав ні про дівчину, ні про твою участь в історії з Купером. Я заявив, що виною всьому були неполадки в механізмі капсули. Всю відповідальність я взяв на себе.

Попередня
-= 77 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!