Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Королі і капуста

Короткі тропічні сутінки швидко перейшли у перлову осяйність місячної ночі. Праворуч, на темному тлі узбережжя, з’явились вогні Кораліо. Адмірал мовчки стояв біля румпеля. Каріби зі шкотами в руках, як чорні пантери, безшумно перебігали з місця на місце, виконуючи його короткі накази. Три пасажири пильно вдивлялись у темне море, й коли нарешті перед ними виник силует пароплава з одсвіченими глибоко в морі вогнями, що стояв за милю від берега, вони збились до купи й завели жваву розмову. Шлюп ішов швидко, тримаючи курс поміж берегом та пароплавом.

Огрядний рантом відокремився від своїх супутників і підійшов до опудала біля стерна.

— Мій дорогий адмірале, — сказав він, — наш уряд виявив надзвичайну недбайливість. Мені соромно, що він досі не звернув уваги на вашу віддану службу й не створив для вас належних умов. Це непрощенна помилка. Ви одержите судно, мундир і команду, гідні вашої відданості. Але зараз, дорогий адмірале, є ще одне діло до вас. Бачите отой пароплав? Це —«Salvador»«Рятівник» (іспан.).. Мені й моїм друзям треба потрапити на нього. Ми виконуємо наказ уряду. Будьте ласкаві відповідно змінити ваш курс.

Адмірал нічого не відповів, тільки різко скомандував щось і взяв курс на місто. «El Nacional» накренився й стрілою полетів до берега.

— Зробіть мені таку ласку, — сказав огрядний з деяким нетерпінням, — і підтвердіть принаймні, що ви чуєте мої слова.

Може, цей хлопець позбавлений не тільки розуму, але й слуху?

У адмірала вирвався різкий, хрипкий сміх, і він заговорив.

— Тебе поставлять обличчям до стінки й розстріляють, — мовив він. — Так убивають зрадників. Я зразу пізнав тебе, ледве ти ступив у човен. Я бачив твій портрет у книжці. Ти Сабас Пласідо, зрадник батьківщини. Обличчям до стінки! Так ти помреш. Я адмірал— і я тебе віддам їм до рук. Обличчям до стінки! Так!

Дон Сабас обернувся до своїх товаришів і з гучним сміхом помахав рукою.

— Вам, caballeros, я розповідав історію засідання, коли ми підписали той... О, такий смішний документ! Воістину жарт наш обернувся проти нас самих. Погляньте на це страховисько ФранкенштейнаСтраховисько, що його створив собі на погибель герой роману Мері Шеллі «Франкенштейн, або Новий Прометей»., що його ми самі створили!

Дон Сабас кинув оком на берег. Вогні Кораліо наближались. Вже видно було прибережний пісок, склади коньяку — Bodega Nacional, довгу, низьку казарму, повну солдатів, а далі, за всім тим — осяяну місяцем високу глиняну стіну. Він не раз бачив, як людей ставили обличчям до тієї стіни й розстрілювали.

Він знову звернувся до химерної постаті біля стерна.

— Правда, — сказав він, — я хочу втекти звідси. Але запевняю вас, мене це дуже мало хвилює. Сабаса Пласідо приймуть з розкритими обіймами при всякому дворі, у всякому таборі. Vaya!Ну, гаразд! (іспан.) Що робити такій людині, як я, у цій кротячій норі, у цій свинячій республіці? Я paisanoГромадянин (іспан.). всіх країн. У Римі, Лондоні, Парижі, Відні — скрізь мені скажуть: вітаємо вас із поверненням, доне Сабас! Ну ти, tontoДурень (іспан.)., павіан, адмірал, чи як ти себе величаєш, повертай свій човен! Одвези нас на пароплав — і ось маєш: тут п’ятсот песо грішми Estados UnidosСполучені Штати (іспан.). — це більше, ніж твій брехливий уряд виплатить тобі за двадцять років.

Дон Сабас хотів був утиснути в руку юнакові товстий гаманець. Адмірал не звернув уваги ні на його слова, ні на його руки. Він був наче прип’ятий до стерна й спрямовував шлюп просто на берег. На бездумному обличчі адмірала з’явилося щось ясне, майже розумне, ніби він відчув себе героєм, і це дуже тішило його. Він знов забелькотів, як папуга:

— От для чого вони так роблять: щоб ти не бачив гвинтівок. Вистрілять — бум! — і ти мертвий. Обличчям до стіни. Еге!

Адмірал раптом віддав якийсь наказ команді.

Проворні, мовчазні каріби закріпили шкоти, що були в них у руках, і пірнули крізь люк у трюм. Коли зник останній каріб, дон Сабас, наче великий бурий леопард, кинувся вперед, причинив люк і сказав, усміхаючись:

— Гвинтівок не треба, дорогий адмірале. Колись — для розваги — я склав словник карібської мови. Я зрозумів ваш наказ. Може, тепер...

Він замовк, почувши тупе «вжжж», мовби залізо тернулось об жерсть. Адмірал витяг шаблю Педра Лафіта й напав на свого пасажира. Клинок опустився — й тільки завдяки своїй дивовижній проворності огрядний чоловік устиг ухилитись від блискучої зброї, відбувшись подряпиною на плечі. Стрибнувши набік, він вихопив револьвер і застрелив адмірала.

Попередня
-= 36 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!