Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кров ельфів Том 1.

Небо раптом потемніло, довкола заклубочились ві тіней. Бачила довгі шеренги невиразних постатей, які вільно ходили схилом. Чула шепотіння, які змішувались у неприємний, незрозумілий хор.

Цирі стала збоку, повернувшись плечима. Вітер розвівав її попелясте волосся.

Туманні, невиразні постаті походжали збоку, нескінченною, довгою шеренгою. Проходячи повз, відвертали голови. Трісс стримала крик, дивлячись на байдужі, спокійні облисся, на невидячі, мертві очі. Більшість облич не знала, не розпізнавала. Але деякі так.

Коралл. Ваніелле. Йоель. Рябий Аксель…

- Для чого ти мене сюди привела? – шепнула. Для чого?

Цирі повернулась. Підняла руку, а чародійка побали струмочок крові, яка стікала лінією життя всередину долоні, на згин.

Це троянда – повідомила спокійно дівчинка. З Троянда з Шаерраведду. Я вкололась. Це нічого. Це тільки кров. Кров ельфів…

Небо потемніло ще більше, а за мить зблиснуло гострим, засліплюючим світлом блискавки. Все застигло у мовчанні і нерухомості. Цирі зробила крок, прагнучи переконатись, що буде в змозі це зробити. Затрималась поряд з Цирі і побачила, що обидві стоять на краєчку бездонного провалля, у якій клубочиться червоний, ніби підсвітлений дим. Блиск чергової беззвучної блискавки раптом виявила довгі мармурові сходи що вели у безодню.

Так треба – повідала тремтячим голосом Цирі. – Іншої дороги немає. Тільки ця. Сходами вниз. Так треба, бо… Va'esse deireadh aep eigean...

Говори – прошепотіла чародійка. – говори, дитинко.

Дитя Старшої Крові… Feainnewedd... Luned aep Hen Ichaer... Deithwen … Біле полум’я… Ні, ні… Ні!

Цирі!

Чорний лицар… з перами на шоломі… Що він зі мною зробив? Що тоді сталось? Я боялась… Мені все ще страшно. Це не закінчилось, це ніколи не закінчиться. Левенятко мусить померти… Буде правильно… Ні… Ні…

Цирі!

Ні! – дівчинка випросталась, стисла повіки. – Ні, ні, не хочу! Не торкайся мене! – Обличчя Цирі раптово змінилось, споважніло, її голос став металевим, холодним і зловорожим, у ньому дзвеніло зле, жорстоке знущання. – Ти прийшла аж сюди, Трісс Мерігольд? Аж сюди? Задалеко зайшла. Чотирнадцята. Тебе застерігали.

Хто ти? – Трісс здригнулась. Але опанувала голос.

Довідаєшся, коли прийде час!

Дізнаюсь зараз!

Чародійка підняда руку, рвучко її випростала, вкладаючи всі сили у Чари Ідентифікації. Магічна завіса трісла, але за нею була друга… Третя… Четверта… Трісс зі стогоном впала на коліна. Далі було справжнє пекло, відкривались наступні двері, інші, не скінченна шеренга, яка тяглась у невідоме. У порожнечу.

Помиляєшся, Чотирнадцята – глузував металевий, нелюдський голос. – Переплутала небо із зорями, які відбиваютьс вночі на поверхні ставка.

Не чіпай… Не торкайся дитини!

Це не дитина.

Вуста Цирі заворушились, але Трісс бачила, що очі дівчинки мертві, скляні, непритомні.

- Це не дитина – повторив голос. – Це є Полум’я, Біле Полум’я від якого спалахне і згорить світ. Це є Стара Кров, Hen Ichaer. Кров ельфів. Зернина, яка не проросте, тільки вибухне полум’ям. Кров. Яка була осквернена… Коли надійде Tedd Deireadh, Час кінця. Va'esse deireadh aep eigean


- Провіщуєш смерть? – крикнула Трісс. – Чи тільки це вмієш, віщувати смерть? Всім? Їм, їй… Мені?

- Тобі? Ти вже вмерла. Чотирнадцята. Все вже в тобі померло.

- О сили сфер! – зойкнула чародійка, мобілізуючи рештки сил і водячи долонею у повітрі. – водою, вогнем, землею і повітрям, заклинаю тебе думкою, на сон і на смерть, на те, що було, на те, що є, і на те, що буде. Заклинаю тебе. Хто ти? Кажи!

Цирі повернула голову. Видиво сходів, що вели у глиб безодні зникло, розтануло, на їх місці з’явилось сіре свинцеве море, спінене, збаламучене хвилями з ламаними гребенями. Тишу знову зламав крик чайок.

Лети – повідав голос устами дівчинки. – Вже час. Повертайся звідки прийшла. Чотирнадцята з Пагорбу. Лети на крилах чайки і слухай крики інших чайок. Слухай уважно!

Заклинаю тебе…

Не можеш! Лети чайко!

І раптом знову засвистів вихор, мокре і солоне повітря, і був політ, політ без кінця і початку. Чайки дико кричали. Кричали і розказували.

Трісс?

Цирі?

Забудь його! Забудь його! Не мордуй його! Забудь! Забудь, Трісс!

Забудь!

Трісс! Трісс! Тріііісс!!!

Трісс!


Відкрила очі, мотнула головою на подушці, поворухнула задерев’янілими руками.

Геральт?

Я з тобою. Як почуваєшся?

Роззирнулась. Була у своїй кімнаті, лежала у ліжку. На найкращому ліжку у всьому Каер Морхені.

Що з Цирі?

Спить.

Попередня
-= 30 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.

Останній коментар

Тіна 04.08.2022

Таке враження, що текст друкували або
п'яні, або з великого бодуна.


Поціновувач цікавих книг 03.05.2020

Дуже багато орфографічних помилок в творі.


  25.07.2014

Немножко скучно


Додати коментар