Слава ЗСУ!

Як довго…

Задовго – перервав. Накрив її ковдрою, обійняв. Коли нахилився, медальйон з головою вовка заколихався над її обличчям. – Це, що ти зробила, це не було найліпшою ідеєю, Трісс.

Все в порядку – затремітіла в його обіймах. Неправда, подумала. Відвернула обличчя так, щоб медальйон його не торкався. Теорії про властивості відьмацьких амулетів було багато, але жодна з них не була обіцяла доброго при торканні ними до чародійок під час дні і ночі Сонцестояння.

Чи… Чи ми казали щось у трансі?

Ти нічого. Весь час була непритомна. Цирі… Тільки перед пробудженням… Повідала… "Va'esse deireadh aep eigean".

Знає Старшу Мову?

Не на стільки, щоб вимовляти цілі речення.

Речення означає: «Щось закінчується»- чародійка потерла обличчя долонею. – Геральте, це серйозна справа Дівчина є небувало сильним медіумом. Не знаю, з чим і з ким контактує, але думаю, що для неї немає меж контакту. Щось хоче нею заволодіти. Щось… що є для мене занадто потужним. Я над цим не володію, не вмію запанувати, не зможу… Якщо це буде потрібно, я б не змогла його заблокувати, притлумути її здібностей, не здолала б, якщо б не було іншого виходу, безперервно їх згасити. Мушу скористатись з допомоги… іншої чародійки. Здібнішої. Значно досвідченішої. Знаєш, про кого говорю.

Знаю – відвернув голову, стис вуста.

Не опирайся. Не захищайся. Подумай сам, чому не звернувся до неї, тільки до мене.

Побори амбіції, подолай злість і затятість. Це немає сенсу, виснажуєш себе. І ризикуєш здоров’ям і життям Цирі. Те, що найвірогідніше станеться з нею у наступному трансі, може бути гіршим від випробування травами. Звернися по допомогу за Єнніфер.

А ти , Трісс?

Що, я? – з хусиллям ковтнула. – Я не рахуюся. Я заважатиму. Заважатиму… в усьому. Я була… була твоєю помилкою. Нічим більше.

Помилки – промовив з зусиллям – я теж враховую. Я не викреслюю їх ані з життя, ані з пам’яті. І ніколи не звинувачую у них інших. Ти для мене важлива, Трісс, і завжди будеш важливою. Ти ніколи не ставала мені на заваді. Ніколи. Вір мені.

Довго мовчала.

- Зостанусь до весни – оголосила врешті, борючись з тремтінням голосу. – Буду при Цирі… Буду спостерігати. День і ніч. Буду при ній вдень і вночі. А весною… А весною заберемо її до храму Мелітеле в Елландері. Те, що хоче заволодіти нею, може не буде мати до неї доступу у храмі. А ти зможеш звернутись по допомогу до Єнніфер.

Добре, Трісс. Дякую тобі.

Геральте?

Слухаю.

Цирі повідала ще щось, правда? Щось, що чув тільки ти. Скажи мені, що це було.

Ні – запротестував, а голос його затремтів. – Ні, Трісс.

Прошу тебе.

Вона не говорила до мене.

Знаю. Вона говорила до мене. Розповідай.

Вже після пробудження… Коли я підвівся. Прошепотіла: «Забудь про нього. Не муч його».

Не буду – промовила вона. – Але забути не можу. Вибач мені.

Це я повинен просити тебе про вибачення. І не тільки тебе.

Ти її аж так кохаєш - ствердила, не запитала.

Аж так- упівголос визнав після довгої хвилини мовчання.

Геральте.

Слухаю, Трісс.

Будь зі мною цієї ночі.

Трісс…

Тільки будь.

Добре.

*****

Невдовзі по Midinvaerne перестав падати сніг. Прийшов мороз.

Трісс була з Цирі і вдень, і вночі. Доглядала. Випромінювала опіку. Зримо і незримо. Дічинка справді щоночі будилась з криком. Марила, трималась за щоки, плакала від болю. Чародійка заспокоювала її закляттями і еліксирами, присипляла, тулячи і колихаючи в руках. А потім сама довго не могла заснути, думаючи про те, що Цирі говорила під час сну і після пробудження. І відчувала зростаючий страх. Va'esse deireadh aep eigean… Щось закінчується…

Так було впродовж десяти днів і ночей. І врешті минуло. Закінчилось, зникло без сліду. Цирі заспокоїлась спала спокійно, без марень, без снів.

Але Трісс відчувала неспокій. Не відставала від дівчинки ні на крок. Випромінювала опіку. Видиму й невидиму.

*****

Швидше, Цирі! Крок, атака, відскок! Напівпірует, удар, відскок! Врівножуй, врівноважуй лівою рукою, бо впадеш з гребеня. І поб’єш собі… жіночі атрибути!

Що?

Нічого. Ти не змучена? Якщо хочеш відпочинемо.

Ні, Ламберте! Ще можу. Я не така слабка, не думай. Я можу спробувати стрибати стовпами?

Навіть не думай! Впадеш, і тоді Мерігольд відірве мені… голову.

Не впаду!

Сказав раз, повторювати не буду! Не виступай! Впевненіше на ногах! І дихання, Цирі, дихання! Сопиш, як здихаючий момонт!

Неправда!

 Не пищи, ученице! Атака, відскок! Парада¹³