Слава ЗСУ!

Здогадуюсь – сказав коротко маршал. Не сказав ані слова більше. Знав, що обернений плечима мужчина не терпить, щоб переривали його красномовство і коментували очевидні факти.

Не запросили і Етайна з Цідарісу – чоловік у лосиному кафтані обернувся, зчепиши руки за спиною, повільно пройшовся від вікна до столу і назад – ані Еврилла з Вердену. Не запросили нікого з Чародійської капітули. Це цікаво. І знаменно. Коегоорне, постарайся, щоб чародії довідались про цю нараду. Нехай знають: монархи не розглядають їх як рівних собі. Мені здається, що чародії з Капітули мали сумніви щодо цього. Розвіємо їх.

Наказуй.

Є якісь нові вісті від Ріенса?

Жодних.

Чоловік затримався біля вікна, стояв там довго, втупившись у пагорб, що мок під дощем. Коегоорн чекав, неспокійно стискаючи і розтискаючи долоню, що стискала голівку меча. Боявся, що буде змушений вислуховувати довгий монолог. Маршал знав, що чоловік, що стояв біля вікна, вважав такі монологи розмовою, а розмови – за честь і знак довіри. Знав про це, але все одно не любив вислуховувати монологів.

Як тобі цей край, наміснику? Тобі вдалось полюбити твою нову Провінцію?

Здригнувся, здивований. Не сподівався цього питання. Але довго не задумався над відповіддю - нещирість і нерішучість могли би коштувати дуже дорого.

Ні, ваша величносте. Не полюбив. Цей край такий… Понурий.

Колись був інший – помовив мужчина, не обертаючись. – І буде колись інший. Побачиш. Побачиш ще гарну, радісну Цинтру, Коегоорне. Обіцяю тобі. Але не сумуй, я не буду тебе тут довго тримати. Хтось інший стане намісника Провінції. Ти будеш мені потрібний у Доль Ангрі. Ти вирушиш одразу після придушення повстання. Мені буде потрібний у Доль Ангра хтось відповідальний. Хтось, хто не дасть себе спровокувати. Весела вдовиця з Лірії або Демавенд… Захочуть нас спровокувати. Візьмеш у шори молодих офіцерів. Остудиш гарячі голови. Даш себе спровокувати тоді, коли я віддам наказ. Не раніше.

Слухаюсь!

З передпокою долинули брязкіт лат і острогів, збуджені голоси. Застукали у двері. Чоловік у лосевому кафтані обернувся від вікна, кивнув головою, дозволяючи. Маршал легко вклонившись, вийшов. Чоловік повернувся до столу, сів, схилив голову над мапами. Дивився на них довго, врешті спер чоло на сплетені долоні. Величезний діамант у його персні заіскрився у світлі свічок тисячами воників.

- Ваша величносте? – Двері легко скрипнули.

Чоловік не змінив позиції. Але маршал зауважив, що його долоні здригнулись. Дізнався це по блиску діаманту. Обережно і тихо закрив ща собою двері.

- Вісті, Коегоорне? Може від Ріенса?

- Ні, ваша величносте. Але добрі вісті. Повстання у провінції придушене. Ми розбили бунтівників. Тільки трохи зуміло втекти до Вердену. Ми спіймали призвідця, князя Віндгальма з Атре.

- Добре – сказав по паузі чоловік, далі не піднімаючт оперту на долоню голову. – Віндгальм з Атре… Наказую його обезголовити. Ні… Не обезголовити. Стратити в інший спосіб. Видовищно, довго і жорстоко. І публічно, звичайно. Приклад страху необхідний. Щось таке, що налякає інших. Тільки прошу, Коегоорне, звільни мене від подробиць. У рапортах не мусиш силуватись на мальовничі описи. Я не знаходжу у цьому приємності.

Маршал кивнув головою, ковтнувши слину. Він теж не знаходив у тому приємності. Абсолютно ніякої приємності. Він збирався доручити приготування і виконання страти спеціалістам. Не мав жодного бажання питати спеціалістів про деталі. А тим більше бути присутнім при цьому.

Будеш присутнім під час страти – чоловік підвів голову, підняв зі столу лист, зламав печатку. – Офіційно. Як намісник провінції Цинтра. Заміниш мене. Я не маю наміру на це дивитись. Це наказ, Коегоорне.

Слухаюсь! – маршал навіть не намагався приховати стурбованості і незадоволення. Перед чоловіком, який видав наказ, не можна було нічого приховувати. І рідко кому це вдавалось.

Чоловік кинув оком на відкритий лист, майже відразу кинув його у вогонь, до комину.

Коегоорне .

Так, ваша величносте?

Не буду чекати на рапорт Ріенса. Постав на ноги магіків, нехай приготують телекомунікацію з контактом у Реданії. Хай перекажуть мій усний наказ, який має відразу бути скерований до Ріенса. Зміст наказу є наступним: Ріенс має припинити гратись, має припинити бавитись з відьмаком. Бо це може зле закінчитись. З відьмаком бавитись не можна. Я його знаю, Коегоорне. Він є заспритний, щоб спрямувати Ріенса на слід. Повторюю, Ріенс має одразу організувати замах, має одразу вивести Відьмака з гри. Убити. А потім зникнути, зачаїтись і чекати на накази. А якби у майбутньому напав на слід чародійки, має її залишити у спокої. У Єнніфер не може впасти волосина з голови. Запам’ятаєш, Коегоорне?