Слава ЗСУ!

На іншій стіні висів малюнок з написом:

«Взводний Ян Данко з 5-го гонведського гусарського полку обслідує розташування ворожих батарей».

Нижче справа висів плакат «Рідкісні зразки відваги».

Текст до таких плакатів з вигаданими випадками виняткової хоробрості складали в канцеляріях військового міністерства всілякі німецькі журналісти, призвані в армію. Цими плакатами стара пришелепувата Австрія хотіла надихнути солдатів. Але ті їх ніколи не читали, а якщо такі виняткові зразки відваги посилали їм на фронт у вигляді брошурок, вояки пускали їх на цигарки з люлькового тютюну або використовували ще доцільніше, згідно з художньою вартістю і самим духом цих дорогоцінних зразків геройства.

Поки фельдфебель ходив шукати якогось офіцера, Швейк тим часом прочитав на плакаті:

Їздовий Йозеф Бонґ

Солдати санітарної частини транспортували тяжко поранених до підвод, замаскованих у байраку. Навантажені підводи відправлялися на перев’язочний пункт. Росіяни, вислідивши санітарні вози, почали їх обстрілювати гранатами. Кінь їздового Йозефа Бонґа з цісарсько-королівського обозного ескадрону впав убитий осколком гранати. Бонґ бідкався: «Бідний мій сивий. Вже тобі амінь!» Раптом його самого поцілив осколок. Незважаючи на це, Йозеф Бонґ випряг свого коня і відтягнув підводу в безпечніше місце. Потім повернувся за упряжжю вбитого коня. Росіяни не припиняли стрілянини. «Стріляйте, стріляйте, прокляті гаспиди. Я однаково не залишу вам тут упряжі», - бурчав він собі під ніс і спокійно знімав з коня ремінь. Врешті скінчив і поволікся з упряжжю до возів. Санітари почали лаяти Бонґа, чому так забарився. «Я не хотів лишати там упряжі, вона ж майже нова. Було б її шкода, - подумав я собі. - У нас таких речей не так вже й багато», - виправдовувався відважний солдат, від’їжджаючи на перев’язочний пункт, і лише там сказав, що його поранено. Трохи згодом ротмістр прикрасив його груди срібною медаллю «За відвагу».

Швейк прочитав усе до кінця і, користуючись з того, що фельдфебель не повертався, звернувся до вояків з крайової оборони, які знаходились у вартівні:

- Що не кажи, а це чудовий приклад відваги. Якщо ми всі так робитимемо, то в нашій армії буде сама нова упряж для коней; але якось, коли я ще був у Празі, мені довелося читати в празькій урядовій газеті про ще кращий випадок, що трапився з одним волонтером, д-ром Йозефом Войною. Він служив у Галичині в сьомому єгерському полку. Коли справа дійшла до багнетів, куля йому влучила просто в голову. Понесли Войну на перев’язочний пункт, а він як загорлає: не дозволю, каже, себе перев’язувати через таку подряпину. І знову поліз із своїм взводом в атаку, але в цю мить йому відірвало гранатою ногу по кісточку. Войну знову хотіли віднести, але він повз на передову лінію, спираючись на ціпок і відбиваючись ним від ворогів, аж ось прилетіла нова граната і відірвала йому саме ту руку, в якій він тримав ціпок. Тоді Война переклав ціпок до другої руки і репетував, що він їм цього не подарує, і бозна, чим би все це скінчилось, коли б за хвилину його остаточно не ухайдикало шрапнеллю. Можливо, якщо б його врешті-решт не спровадило на той світ, він також одержав би срібну медаль за відвагу. Коли йому відірвало голову, вона ще якийсь час котилася і кричала: «Пам’ятай свій обов’язок, поспішай до бою. Хай хоч смерть витає над тобою».

- І чого тільки у тих газетах не набрешуть, - промовив один із вояків, - адже коли б отой вигадник потрапив до цього пекла, за годину б, либонь, збожеволів.

Вояка з крайової оборони сплюнув:

- У нас в Чаславі був один редактор з Відня, німець. Служив унтером. По-чеськи не хотів з нами ані слова говорити, але коли потрапив у маршову роту, де були самі чехи, зараз же заговорив по-чеськи.

У дверях з’явилась сердита пика фельдфебеля:

- Wenn man soll drei Minuten weg, da hort man nichts anderes als цеський, цехи1.

____________________

1Коли відлучишся на три хвилини, то потім чуєш не що інше, як… (нім.).

Ідучи геть, напевно, до буфету, фельдфебель сказав капралові з крайової оборони, аби той відвів цього вошивого гаспида, він указав на Швейка, до поручника, тільки-но той прийде.

- Пан лейтенант, мабуть, знову розважається з телеграфісткою на станції, - сказав капрал, коли фельдфебель вийшов. - Уже чотирнадцять днів крутиться біля неї, мов чорт біля сухої верби, та кожного дня повертається з телеграфу злий, як собака, і говорить: - Das ist aber eine Hure, sie will nicht mit mir schlafen1.

____________________

1Але ж то курва, не хоче зі мною спати (нім.).