Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— О-о-о, Рочіо — це прекрасне створіння...

— Мені треба побачитися з нею негайно.

— Але ж, сеньйоре, вона з клієнтом.

— Це вкрай важливо, — винувато пояснив Бекер. «Справа національної безпеки», — пригадалися йому слова Стретмора.

Консьєрж похитав головою.

— Це неможливо. Може, ви залишите...

— Це лише на хвилину, не більше. Вона в ресторані?

Консьєрж похитав головою.

— Наш ресторан зачинився півгодини тому. Боюся, що Рочіо пішла відпочивати з клієнтом. Якщо ви бажаєте залишити повідомлення, я його передам їй завтра вранці. — І кивнув на поличку з пронумерованими шухлядами позаду себе.

— Та я б просто зателефонував до її номера і...

— Прошу вибачення, — перервав його Мануель, і Девід відчув, як випаровуються залишки його ввічливості. — Наш готель дотримується суворих правил стосовно конфіденційності клієнтів.

Та Бекер не збирався чекати десять годин, поки товстун спуститься зі своєю повією на сніданок.

— Зрозуміло, — мовив Бекер. — Перепрошую, що потурбував.

Обернувшись, він пішов назад до вестибюля. І рушив до розсувного столика з вишневого дерева, який впав йому в око, коли він заходив. Там лежало чимало поштових карток готелю «Альфонсо XIII», бланки, ручки й конверти. Бекер запечатав чистий аркуш паперу в конверт і написав на ньому єдине слово «Рочіо». А потім повернувся до консьєржа.

— Вибачте, що знову вас турбую, — винувато мовив Девід, наближаючись до Мануеля. — Це, мабуть, глупство з мого боку, але мені дуже хотілося передати Рочіо, як мені сподобалася наша зустріч кілька днів тому. Мабуть, я все ж таки залишу їй повідомлення. — І з цими словами Бекер поклав конверт на конторку.

Консьєрж поглянув на конверт і подумки пирхнув: «Іще один схиблений закоханий гетеросексуал, — подумав він. — От морока!»

Він поглянув на Девіда і всміхнувся.

— Ну аякже, пане...

— Буісан, — підказав Бекер. — Міґель Буісан.

— Аякже. Я потурбуюся, щоб Рочіо отримала цей конверт завтра вранці.

— Дякую. — Бекер усміхнувся й обернувся, щоб піти.

Консьєрж, ретельно вивчивши спину Бекера, підняв конверт із конторки й повернувся до полиці з понумерованими щілинами позад себе. Як тільки він опустив конверт в одну зі щілин, Бекер крутнувся й востаннє поцікавився:

— А де тут можна спіймати таксі?

Консьєрж на мить відволікся від схожих на шпаківні ящичків і відповів. Та Бекер вже не слухав його пояснення. Він чітко розрахував час. Рука консьєржа саме відірвалася від ящика під номером 301.

Бекер подякував і повільно побрів шукати ліфт.

«Туди й назад», — подумав він.

РОЗДІЛ 31


Сюзанна повернулася до блоку № 3. Розмова зі Стретмором лише посилила її тривогу за Девіда. Уява малювала їй страшні картини.

— Ну, — озвався з-за свого термінала Ґейл. — І чого хотів Стретмор? Романтичного вечора наодинці з начальницею шифрувального відділу?

Сюзанна проігнорувала шпильку і, всівшись за свій термінал, вдрукувала захисний код. Екран ожив. На ньому з’явилася програма-«слідопит» — вона ще й досі не повідомила жодної інформації про Північну Дакоту.

«От чорт! — подумала Сюзанна. — Чому ж вона так затримується?»

— Якась ти знервована, — кинув Ґейл як нічого не було. — Маєш проблеми зі своєю діагностикою?

— Нічого серйозного, — відказала вона. Але насправді Сюзанна не була такою впевненою. «Слідопит» затримувався. «Може, я помилилася при складанні цієї програми?» — подумала вона й почала проглядати на екрані рядки програмування LIMBO, вдивляючись — що ж могло спричинити затримку.

Ґейл, торжествуючи в душі, спостерігав за нею.

— Слухай, от я хотів у тебе спитати, — обережно поцікавився він. — Що ти думаєш про отой незламний алгоритм, який погрожував написати Енсей Танкадо?

Сюзанна аж сіпнулася, і в неї похололо під серцем. Вона звела очі на Ґейла.

— Незламний алгоритм? — перепитала Сюзанна й зробила паузу, немовби щось пригадуючи. — А, справді... здається, я щось про це читала.

— Так я тобі й повірив.

— Справді читала, — підтвердила Сюзанна й подумала: «Чому це раптом Ґейл про це спитав?» — Читала, але не купилася на це. Кожен фахівець знає, що незламний код — це математичний нонсенс.

Ґейл усміхнувся.

— Ну аякже... Принцип Берґовського і все таке...

— Плюс здоровий глузд, — відрізала вона.

— Хтозна, хтозна... — театрально зітхнув Ґейл. — «Багато є довкола нас такого, що і не снилось вашим мудрецям».

Попередня
-= 49 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!