знайди книгу для душі...
Якось на смерканні, коли павільйони вже зачинялися, директор зоопарку сер Чарлз Віггем обходив деякі відділи, щоб пересвідчитися, чи все там гаразд. Коли він ішов відділом саламандр, у одному басейні захлюпотіло і хтось промовив рипучим голосом:
— Добривечір, сер.
— Добривечір, — сторопіло відповів директор. — Хто там?
— Пробачте, сер, — сказав рипучий голос. — Це не містер Греггс.
— Хто там? — знову спитав директор.’
— Енді. Ендрю Шейхцер.
Сер Чарлз підійшов до басейну. Там була тільки саламандра: вона сиділа нерухомо, випроставши тулуб.
— Хто тут говорив?
— Енді, сер, — відповіла саламандра. — А хто ви?
— Віггем, — сторопіло вимовив сер Чарлз.
— Дуже радий, — чемно сказав Andrias. — Як ся масте?
— Що за чортівня! —загорлав сер Чарлз.— Греггсе! Чуєте, Греггсе!
Саламандра стрепенулась і вмить сховалася під водою. До відділу вбіг засапаний, стривожений містер Томас Греггс.
— Прошу, сер?
— Греггсе, що це означає? —накинувся на нього сер Чарлз.
— А що сталося, сер? —розгублено промимрив містер Греггс.
— Оця саламандра говорить!
— Вибачте мені, сер, — скрушно заблагав містер Греггс.— Не можна так робити, Енді. Я тобі вже тисячу разів казав, щоб ти не докучав людям своїми балачками. Пробачте мені, сер, більше такого не буде.
— Це ви навчили саламандру говорити?
— Вона перша почала, сер, — виправдовувався Греггс.
— Сподіваюся, що більше ви цього не робитимете, Греггсе, — суворо сказав сер Чарлз. — Я за вами пильнуватиму.
Трохи згодом до сера Чарлза Віггема завітав професор Петров, і вони розговорилися про так званий розум тварини, про умовні рефлекси і про те, як широка публіка переоцінює розумові здібності тварин. Професор Петров висловив свої сумніви щодо ельберфельдських коней, які нібито вміли не тільки рахувати, а й підносити до степеня та добувати корінь; адже навіть пересічна людина добувати кореня не вміє, сказав великий учений.Тоді серові Чарлзу пригадалася Греггсова саламандра, що вміла говорити.
— У мене тут є одна саламандра, — почав він нерішуче,— отой славнозвісний Andrias Scheuchzeri; то вона навчилась говорити, як папуга.
— Не може бути,— заперечив професор. — Адже у саламандр прирослий язик.
— А ходімо подивімося, — запропонував сер Чарлз.— Сьогодні прибиральний день, людей там немає.
І вони пішли до павільйону.
Біля входу до відділу саламандр сер Чарлз спинився» Зсередини чути було шоркання мітли й монотонний голос, який повільно читав щось.
— Зачекайте,— шепнув сер Чарлз професорові.
— «Чи є на Марсі люди?» — бубонів монотонний голос. — Читати це?
— Ні, пошукай щось цікавіше, Енді, — відповів інший голос.
— «Хто здобуде приз у цьогорічному дербі — Пелем-ська Красуня чи Гобернадор?»
— Пелемська Красуня, — відказав інший голос. — Та дарма, читай.
Сер Чарлз потихеньку прочинив двері.
Містер Томас Греггс віником мів підлогу; а в саджалці з морською водою сидів Andrias Scheuchzeri й рипучим голосом повільно читав вечірню газету, яку держав у передніх лапках.
— Греггсе! —закричав сер Чарлз.
Саламандра шарпнулась і зникла під водою.
Містер Греггс із переляку впустив віника.
— Слухаю, сер.
— Що це означає?
— Вибачте мені, сер,— забелькотів пригнічено Греггс. — Це Енді читає мені, поки я тут замітаю. А коли замітав він, тоді читаю я.
— Хто його навчив?
— А він сам підгледів, сер. Я... я даю йому свої газети, щоб не балакав стільки. Бо він день і ніч не змовкав би. Тож я й подумав: хай уже краще навчиться говорити культурно...
— Енді! —покликав сер Віггем.
З води виринула чорна голова.
— Слухаю, сер, — прорипіла вона.
— На тебе прийшов подивитися професор Петров.
— Дуже радий, сер. Я Енді Шейхцер.
— А звідки ти знаєш, що тебе звуть Andrias Scheuch-zcri?
— А ось тут написано, сер: Андреас Шейхцер, острови Джільберта.
— І часто ти читаєш газети?
— Часто, сер. Щодня.
— А що тебе найбільше цікавить у них?
— Судові репортажі, кінські перегони, футбол,
— А ти бачив коли футбол?
— Ні, сер.
— А коней?
— Не бачив, сер.
— То навіщо ж тобі про це читати?
— Бо воно є в газетах, сер.
— Політика тебе не цікавить?
— Ні, сер. чБуде війна чи нїі»
— Цього ніхто не знає, Енді.
— «Німеччина будує підводні човни нового типу промовив Епді стурбовано. — «Промені смерті можуть обернути цілі континенти в пустелю».