Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Записки Шерлока Холмса

- Чудово! - вигукнув Холмс, поплескуючи інспектора по спині.- Отже, ви вже бачили листоношу. З вами приємно працювати. А ось і сторожка, і якщо ви пройдете з нами, полковнику, я покажу вам місце злочину.

Ми проминули гарненький котедж, де жив убитий, і увійшли в обсаджену дубами алею, що вела до ошатного будинку в стилі королеви Анни з датою битви під Мольплаке над дверима. Холмс з інспектором повели нас навколо будинку, поки ми не підійшли до бічної хвіртки, відокремленої смужкою саду від живоплоту вздовж дороги. Біля дверей на кухню чергував полісмен.

- Відчиніть-но двері, констеблю,- звелів Холмс.- Так от, на тих сходах стояв молодий Каннінгхем і бачив звідти двох чоловіків, які билися саме тут, де ми зараз стоїмо. Старий містер Каннінгхем був біля отого вікна - другого ліворуч - і побачив чоловіка, що пробіг з лівого боку он того куща. Це ж саме побачив його син. Вони обидва впевнені в цьому - відносно куща. Потім містер Елік вибіг з будинку й став навколішки біля пораненого. Земля тут дуже тверда, як бачите, і ніяких слідів, які щось би нам підказали, немає.

Поки Холмс говорив, по садовій доріжці з-за рогу будинку вийшло двоє чоловіків. Один був похилого віку з владним обличчям, порізаним глибокими зморшками, і важким поглядом; другий - дженджуристий молодик, чиє веселе, усміхнене обличчя й показний одяг перебували в дивному контрасті з подією, що привела нас сюди.

- Ну як, все на тому ж місці? - спитав він Холм-са.- А я вважав, що ви, лондонці, ніколи не потрапляєте в складне становище. Мені здається, ви кінець кінцем не дуже вправні.

- О, ви повинні дати нам трохи часу,- добродушно відказав Холмс.

- Атож, він вам буде потрібний,- докинув молодий Елік Каннінгхем.- Це й не дивно, бо я не бачу, щоб у нас були хоч якісь ключі до справи.

- У нас є тільки один,- відповів інспектор.- Ми думаємо, що якби нам пощастило знайти... Боже мій! Містере Холмсе, що з вами?

Обличчя мого бідолашного друга раптом страхітливо змінилось. Очі закотились під лоба, усі риси звело судомою і, глухо застогнавши, він упав долілиць на землю. Перелякані раптовістю й гостротою припадку, ми перенесли Холмса на кухню, де він відкинувся на спинку великого стільця й кілька хвилин важко дихав. Нарешті, засоромлено вибачившись за свою кволість, звівся на ноги.

- Вотсон підтвердить вам, що я тільки що одужав після тяжкої хвороби,- пояснив він.- Але ще не позбувся цих раптових нервових припадків.

- Чи не одвезти вас додому моєю бідкою? - спитав старий Каннінгхем.

- Ну, оскільки я тут, мені хотілось би впевнитись в одній деталі. Ми можемо дуже легко перевірити її.

- Про що ви?

- Мені здається цілком можливим, що бідолаха Вільям прийшов сюди не до, а після того, коли зломщик заліз у будинок. Ви, з усього видно, вважаєте само собою зрозумілим, що грабіжник не побував у будинку, хоч двері й було зламано.

- Як на мене, то це не підлягає сумніву,- поважно мовив містер Каннінгхем.- Адже мій син Елік ще не міг спати і, безперечно, почув би, що хтось ходить.

- Де він сидів?

- Я сидів у кімнаті, в якій одягаюсь, і курив.

- Яке це вікно?

- Останнє ліворуч, за батьковим вікном.

- їв нього, і у вас, звичайно, горіли лампи?

- Безумовно.

- Отут приховано винятково дивовижну дрібничку,- посміхнувся Холмс.- Хіба це не дивно, що зломщик - до того ж зломщик, не позбавлений досвіду,- свідомо лізе в будинок у такий час, коли бачить по освітлених вікнах, що два члени родини ще на ногах?

- Очевидно, це був зухвалий злодій.

- Звичайно, якби справа не була такою неординарною, нам не довелось би просити вас розгадати її,- сказав містер Елік.- Але ваше припущення, що зломщик встиг обікрасти будинок перш ніж Вільям схопив його, на мою думку, вкрай абсурдне. Хіба ми не помітили б, що в будинку не все на місці і що деякі речі зникли?

- Це залежить від того, які саме речі,- відповів Холмс.- Ви повинні пам'ятати, що ми маємо справу з дуже своєрідним зломщиком, який, з усього видно, додержує в своїй роботі певної лінії. Подивіться, наприклад, який дивний набір речей він виніс із будинку Ектонів,- що ж там було? - клубок мотузки, прес-пап'є й бог відає, який ще непотріб!

- Ми до ваших послуг, містере Холмсе,- мовив старий Каннінгхем.- Усе, що запропонуєте ви або інспектор, буде неодмінно зроблено.

- Насамперед,- сказав Холмс,- я хотів би, щоб ви самі від себе визначили винагороду, бо поки офіційні особи домовляться про суму, мине якийсь час, а в такому ділі що швидше, то краще. Я тут накидав коротеньке зобов'язання і, якщо ви згодні, підпишіть його, будь ласка. На мою думку, п'ятдесяти фунтів цілком досить.

Попередня
-= 12 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!