Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

ОЙ, ДІВЧИНУ ПІДВЕЛИ,

ЗАМІСТЬ ЛИЦАРІВ НА КÓНЯХ

ЇЙ ВЕДМЕДЯ ПРИВЕЛИ!

— Вілас має скалічену ногу, але добре серце, — мовила Маргерія. — Він читав мені, коли я була зовсім маленька, малював для мене сузір’я з неба. Ти полюбиш його так само, як ми, Сансо.

ОЙ, ДІВЧИНА ЗАКРИЧАЛА,

ТА ВЕДМЕДЯ НЕ ЗЛЯКАЛА.

ВІН У КОСАХ МЕД ШУКАВ,

ЯЗИКОМ ЇЇ ЛИЗАВ.

ДУМАВ ВІН, ЩО В СВІТЛИХ КОСАХ

ДІВКА МЕД СОЛОДКИЙ НОСИТЬ,

ЯЗИКОМ ЇЇ ЛИЗАВ!

ОЙ, ВЕДМЕДЯ ПІДМАНУЛА,

КРАСНА ДІВКА ПІДВЕЛА,

У КУЧЕРЯХ СВІТЛИХ-ГОЖИХ

КРАПЛІ МЕДУ НЕ НЕСЛА!

— Коли ж я матиму честь зустріти шановного пана? — спитала Санса, вагаючись.

— Вже скоро, — пообіцяла Маргерія. — Коли приїдеш до Вирію після мого весілля з Джофрі. Тебе привезуть пані бабуся.

— Привезу, авжеж, — мовила стара, пестячи Сансину руку і зморшкувато всміхаючись. — Ще й як привезу.

А ТОДІ ВОНА ЗІТХНУЛА,

РУЧКОЮ ЙОМУ МАХНУЛА,

«КРАСНИЙ, ГОЖИЙ МІЙ ВЕДМІДЬ,

ЗАБИРАЙ МЕНЕ УМИТЬ!»

ОТАКИЙ ТО БУВ ВЕДМІДЬ —

КРАСНУ ДІВКУ ВКРАВ УМИТЬ!

ОЙ, ДІВЧИНУ ПІДМАНУЛИ,

ОЙ, ВЕДМЕДЯ ПІДВЕЛИ,

ХАЙ БЕЗ ЛИЦАРІВ, БЕЗ МЕДУ,

А ВСЕ Ж ДОЛІ НАЖИЛИ!

Салотрус проревів останній рядок, скочив у повітря і гепнувся на обидві ноги так, що келихи й тарелі на столі гучно брязнули. Жінки засміялися та заплескали долонями.

— Я вже гадала, та бридка пісня ніколи не скінчиться, — мовила Колюча Королева. — Зате хоч сиру нарешті принесли.

Джон I

Світ був сірий і темний, пахкотів шишками, мохом та холодом. Бліді тумани піднімалися від чорної землі. Вершники пробиралися між розсипів каміння, розпатланих вітром дерев, униз схилом до гостинних багать, які сяяли на дні річкової долини, наче розкидані підлогою самоцвіти. Вогнищ було стільки, що Джон Сніговій навіть не брався їх рахувати: може, кількасот, а може — кілька тисяч. Друга річка миготливого світла уздовж берегів білої скрижанілої річки Молочної. Пальці правиці самі собою згиналися та розгиналися, мовби прагнучи меча.

З гребеня пагорба вони сходили без прапорів чи сурм; тишу порушувало тільки віддалене муркотіння річки, стукіт копит і клацання кісток Торохкалового обладунку. Десь угорі маяв за вітром орел на великих голубих крилах, а унизу долали свій шлях люди, коні та один білий лютововк.

Чиєсь копито зрушило камінь, той покотився схилом, і Джон побачив, як Привид повернув голову на раптовий шум. Лютововк зазвичай біг собі цілий день за вершниками вдалині, але коли над смереками сходив місяць, швидко доганяв їх стрибками, виблискуючи червоними очима. Собаки Торохкала, як завше, вітали його навіженим гавкотом і розлюченим гарчанням, та лютововк на них не зважав. Шість днів тому найбільший з хортів напав на Привида ззаду, поки дичаки ставали табором на ніч. Вовк обернувся, ухилився від його зубів і жбурнув пса геть зі скривавленим стегном. Опісля того решта зграї трималася якнайдалі.

Бахмутик Джона Сніговія тихенько заіржав, але лагідний дотик та добре слово його заспокоїли. Якби ж так само легко долалися власні Джонові страхи… Він був одягнений у все чорне — колір Нічної Варти — але попереду і позаду нього юрмився ворог. «Куди не кинь оком — навкруги дичаки. А посередині я.»

Ігритта начепила на себе кобеняка Кворина Піврукого. Ленил мав на собі кольчугу Кворина, списниця-здоровачка Рагвила — його ж рукавиці, а один із лучників — чоботи. Шолом Кворина виграв незугарний коротун на ім’я Довгоспис Рик, але на його вузькій голові той сидів поганенько, тому він віддав Ігритті й шолома. Торохкало віз у торбі кістки Кворина разом зі скривавленою головою Міляка, що свого часу пішов із Джоном на розвідку до Вискливого Пересуву. «Він мертвий. Усі мертві, крім мене. А я — мертвий для решти світу.»

Ігритта їхала просто поруч, а попереду — Довгоспис Рик. Князь-над-Кістками поставив їх двох стерегти Джона.

— Якщо ґава втече, я й ваші кістки виварю, — попередив він, перш ніж рушити, і вишкірився крізь криві зуби велетневого черепа, якого носив за шолом.

Ігритта презирливо тюгукнула.

— Може, хочеш сам його стерегти? Ні? Тоді помовч. Скинув справу на нас — то дай спокій і не пхай свого носа.

Попередня
-= 42 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!