Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
СРСР та чимало iнших держав заплатили лише частину своїх членських внескiв до ООН. Отже, ООН мала позичати. Вона випустила позичковi зобов'язання на 200 мiльйонiв доларiв. США дали 100 мiльйонiв доларiв. СРСР не дав нiчого, навiть свого боргу не сплатив. Iншi члени ООН не квапилися давати, знаючи, що США не допустять до упадку ООН i заплатять за всiх. I справдi, ООН подарували з кишенi США несплачених внескiв: Кубi — 140.000 доларiв, Югославiї — 243.000 доларiв, Польщi — 512.000 доларiв, Болгарiї — 128.000 доларiв, Албанiї — 25.000 доларiв, Iндiї — 812.000 доларiв.
Мiжнародна Фундацiя допомоги дiтям є вiддiлом ООН, цiлковито опанована соцiалiстами та комунiстами. Вона продає в усьому свiтi рiздвянi поштовi картки, в яких нема анi натяку на Рiздво Христове. Року 1961 цей вiддiл назбирав на дитячу допомогу 22.959.796 доларiв. З них США дали 12 мiльйонiв доларiв. Держави, якi одержують допомогу вiд цiєї Фундацiї, самi роздають своїм дiтям, без жодного нагляду, контролю. Найперше одержують комунiстичнi держави. Так, 1960 року одержали: Куба — 123.000 доларiв, Алжир — 570.000 доларiв, Польща — 284.000 доларiв, Югославiя — 147.000 доларiв. ООН взяла 1961 року з цiєї Фундацiї 10 мiльйонiв доларiв на утримання свого вiйська в Конґо.
ООН мають Фундацiю допомоги вiдсталим країнам. 40 % грошей цiєї Фундацiї — це грошi США. Фундацiя дала комунiстичнiй Кубi 1,6 мiльйона доларiв допомоги. На тiй же Кубi iснує так звана Технiчна школа, яка фактично є вiйськово-технiчною, в нiй викладають багато москвинiв, якi знають iспанську мову. ООН дала тiй школi 500.000 доларiв допомоги.
ООН ухвалила гори людолюбних, волелюбних, справедливолюбних тощо ухвал. А чому ж вони мовчать, коли Московщина в СРСР ув'язнює, катує, вбиває, знущається, визискує МIЛЬЙОНИ неповинних людей, коли Московщина залiзом i кров'ю здушує революцiї робiтникiв в Українi, Схiднiй Нiмеччинi, Мадярщинi, Чехословаччинi? Анi слова засуду не вийшло з ООН проти Берлiнського муру, проти катованих не комунiстiв у В'єтнамi, Кореї. Щогiрше! Сама ж ООН власним вiйськом криваво задушила спробу катанґського народу звiльнитися з-під комунiстичної влади Конґо.
Сенатор США Роберт Тафт сказав у Сенатi: "ООН — це пастка, чим скорше США підуть з неї, то лiпше задля США".
Колишнiй президент США Г. Гувер казав: "Ми, американцi, мусимо зрозумiти, що ООН не спромоглася дати нам анi малесенької надiї на довготривалий мир. Навпаки, ООН збiльшила можливостi вiйн. Якщо ООН не викине зі свого членства комунiстичних держав, то США мусять вийти з ООН".
Допомогова і переселенська управа
По поразцi Нiмеччини 1945 року в нiй жило кiлька мiльйонiв так званих перемiщених осiб, тобто не нiмцiв переважно зі Схiдної Європи, колишнiх полонених, робiтникiв, що їх Нiмеччина понавозила до себе на примусову працю, i втiкачiв вiд московської навали зi Схiдної Європи. Цi люди у зруйнованiй вщент Нiмеччинi мали би вигинути з голоду, холоду, пошестей. Тож уряди США i Великобританiї заздалегiдь заснували окрему установу при ООН — "Допомогову i переселенську управу" (ДПУ). Грошi їй мали би давати всi члени ООН, але фактично США давали 72 % всiх грошей. Великобританiя дала 155 мiльйонiв фунтiв стерлiнґiв (хоч мала державний недобiр — дефiцит — 800 мiльйонiв фунтiв). Уряди США та Великобританiї призначили керiвником тої Управи американського мiльйонера, шестиколонника жида Герберта Лемана. Його заступником призначили англiйського генерала Фрiдріха Морґана.
Генерал Ф. Морґан керував переселенням "перемiщених осiб" до країн не зруйнованих вiйною, як Пiвнiчна i Пiвденна Америка, Австралiя. Незабаром вiн побачив велике переселення людей не з Нiмеччини, але до Нiмеччини, наладнане i кероване кимсь поза його плечима i без його вiдома. Те таємне переселення було добре налагоджене i коштувало великих грошей. Дослiдивши, вiн побачив, що то жиди з усiх усюд, переважно зi Схiдної Європи масово приїздять до Нiмеччини, щоби з неї виїхати далi за грошi ДПУ на правах перемiщених осiб. У зв'язку з тим вiн вiдкрив величезне зловживання урядовцiв ДПУ на користь жидiв. Наприклад, вiдсотково до всiх перемiщених осiб у Нiмеччинi жидiвська громада була найменша. Але на кораблях, якi перевозили перемiщених осiб з Нiмеччини до Америки, жидiв було завжди 90 %. Тi зайди-жиди у подоланiй Нiмеччинi поводилися як вселаднi завойовники. Вони вiдкрито i безкарно грабували i знущалися з нiмцiв i з перемiщених осiб. Понадто ненавидiли українцiв.
Генерал Ф. Морґан повiдомив 1946 року англiйський уряд про все це. Дiзнавшись про те повiдомлення, Г. Леман телеграфiчно з Нью-Йорка зажадав вiд англiйського уряду забрати Ф. Морґана з ДПУ. Отже, урядовець ДПУ Г. Леман, якого англiйський уряд разом з урядом США поставив на посаду, сам наказує урядовi Великобританiї. Обурений такою жидiвською нахабнiстю, англiйський уряд зажадав вiд уряду США забрати з ДПУ самого Г. Лемана. На його мiсце уряд США призначив знову жида, колишнього мера Нью-Йорка Ф. Ла-Ґвардiя94. А вiн знайшов ту силу, яка наказує всiм урядам. Мафiя примусила англiйський уряд вiдкликати з ДПУ генерала Ф. Морґана i навiть покарати його — вiдiслати на передчасну пенсiю. На його мiсце сам Ф. Ла-Ґвардiя закликав свого жида Меєра Когана. М. Коган, маючи за плечима всемогутню мафiю, став царем i богом у подоланiй Нiмеччинi. Його боялися не лише перемiщенi особи, але й високопоставленi нiмцi, бiльше як А. Гiтлера та Й. Сталiна разом узятих. Його одного слова було досить, щоби людина опинилася в руках московської окупацiйної влади i помандрувала до Сибiру як "нацист". I вiн справдi передав московськiй владi в Нiмеччинi понад один мiльйон українцiв. Своїм жидам вiн дозволив робити в Нiмеччинi все що хочуть безкарно. I вони так розпаношилися, що навiть головнокомандувач союзними вiйськами генерал Д. Ейзенхауер телеграфiчно зажадав вiд президента США негайно забрати М. Когана з Нiмеччини.
