Слава ЗСУ!

- Ауріка, це дурість. Невже ти сама в таке повіриш?

- Жанно, зрозумій і ти мене. Я за ніч пережила більше, ніж ти за все своє життя!

- Ауріко, це просто сон! Годі вже! Усім сняться кошмари!

- Так, але не в усіх ці кошмари справджуються! Листки на підлозі лежали повністю однаково.

- Це дуже легко пояснюється. Ти спала. Від вітру відкрилося вікно і твій детектив розкидало по кімнаті. Ти відкрила очі, побачила це, і воно тобі наснилося. А вранці ти побачила все те саме і вирішила, що в тебе віщий сон. Зрозумій, сни не можуть віщувати. Сон – це купа твоїх думок, їх тисячі, мільйони. Це думки про те, що з тобою сталося годину назад, місяць назад, навіть, рік назад. Всі ці думки ніби діють в твоїй голові. Одні діють активніше, інші – менш яскраві. Саме тому, твій сон може свідчити лише про твоє минуле, і ні в якому разі не може нічого віщувати...

- А роман про драконів-убивць – це теж моє минуле?

- Ауріко, це теж можна якось пояснити.

- Ну, великий психолог, поясни мені. Давай. Як ти це поясниш? Чи в глибині душі, серед тисячі думок, в мені ховається таємна пристрасть до драконів?

- Зараз я подумаю, зачекай.

- Ну давай, я почекаю.

Жанна закрила очі.

- О, придумала! – раптом промовила вона.

- Ну-ну.

- Ти кажеш, що Шланг приніс тобі книгу і віддав твоєму батькові. Ось тобі і пояснення. Шланг голосно промовив, що роман про драконів. Ти крізь сон це почула, і вони тобі наснилися. Бачиш, все просто.

Жанна встала і вийшла з кабінету.

Ауріка залишилася сама.

Немає нічого гіршого, ніж померти уві сні. Немає нічого гіршого, ніж самостійно побачити свою смерть і мати змогу її оплакати. Немає нічого гіршого, ніж прокинутися і вже не знати, в якому світі ти живеш: у тому насиченому, жорстокому, чи у цьому – байдужому... Немає нічого гіршого ніж пережити найпотаємнішу сторінку свого життя, а на ранок опинитися знову тут, і знати, що ніхто тобі не вірить, ніхто тебе не розуміє. Бо це лише твій сон, лише твоє життя, і лише твоя смерть.