Слава ЗСУ!

- Так, все вірно, - підтвердила експерт.

- Розкажи мені про квартиру полковника. Якісь деталі, може, щось незвичне...

- Незвичне? – задумалась Жанна. – Він живе у двоповерховому будинку біля лісу. О згадала! Коли ми приїхали до нього, в домі не було світла. Було дуже страшно підніматися сходами на другий поверх. І взагалі, в його домі так моторошно. Всю ніч чулося шкряботіння мишей, якісь дивні звуки...

- Серйозно? – перебила Ауріка. – Як цікаво. Почекай, я запишу.

- І ще дуже дивний запах...

- Що за запах?

- Не знаю. Може, сирості.

- І що він один живе у тому домі? – здивовано запитала Ауріка. – Я б померла з нудьги...

- Ні, у нього є собачка!

- Собачка? Як її звати?

- Її звати Бетсі. Це болонка. Маленьке біляве стерво, яке кидається на все, що рухається.

7.30. Адріан сидів у кріслі і дивився у вікно.

7.40. Адріан сидів на підвіконні і дивився на двері.

7.50. Адріан лежав на дивані і дивився у стелю.

Двері гримерної нарешті відчинилися. Очікування Адріана нарешті припинилися. На порозі стояв Арсен.

- Арсене, нарешті, - в розпачі крикнув Адріан.

- Привіт, принце! Боже, що сталося?

- Мені потрібно поговорити з тобою! Це про Ельзару!

Арсен сів навпроти Адріана і уважно подивився на його стурбоване обличчя.

- Ви їдете на фестиваль, - не знаючи з чого почати, проговорив Адріан.

- Хто?

- Ти і Ельзара. Розумієш? Дора відсилає вас двох, щоб ви представили нашу кіностудію і наш театр...

- А чому ми? – задумався Арсен. – Як на мене ти більше зробив для цього фільму...

- Не в тому річ, - перебив його Адріан, ледь не плачучи. – Ельзара сама вибрала тебе! Розумієш?

- Що? Як вибрала? Коли?

Адріан опустив голову на коліна, намагаючись заспокоїтись.