Слава ЗСУ!

До гримерної зайшла Дора.

- То сьогодні є зйомки чи ні? – запитав Дракон, роблячи вигляд, ніби нічого не сталося. – Ми сидимо тут з дев’ятої, і ще досі нікого не було.

Дора пильно подивилася на них, але її думки явно були десь далеко.

Ельзара зняла шпильку і почала причісуватись. Дора сіла на диван.

- У тебе гарне волосся, - промовила тихо Дора.

Ельзара нічого не відповіла.

- Ти це кажеш таким тоном, наче вона в тебе його вкрала, - пожартував Дракон.

Дора опустила голову на коліна.

- Доро, що з тобою? – крикнув Дракон, підбігши до режисера. – Що сталося?

Ельзара, навіть, не повернула голови. Їй було зовсім байдуже, із-за чого там в Дори новий припадок, і чому Дракон раптом так занепокоївся.

- У нас все висить на одній волосині. Наші зйомки, наш фільм і наш театр...

- Мені одну каву! – промовив Шланг офіціантці.

- Як завжди подвійну? – перепитала вона.

Шланг уважно подивився на неї.

- Ми знайомі?

- Ні! – відповіла офіціантка. – Просто я гарно запам’ятовую клієнтів. А ви – один з постійних. Тільки ви сьогодні без друзів.

Шланг посміхнувся.

- Я, навіть, пам’ятаю ваш перший візит, - продовжила дівчина. – За вашим столиком було так шумно, що я хотіла викликати підмогу. Особливо репетували ви.

- І що ж я таке кричав? – поцікавився Шланг.

- Про те, що якісь іноземні собаки об’їлися „Чап” і покусали інші галактики.

Вона голосно засміялася.

- Мені було так весело! Ви такий дотепний!

- Так, я пам’ятаю цю розмову.

- А ще ви говорили, що вовкулаки когось убили...

- Офіціантко, хтось обслужить наш столик? – промовив поважний чоловік, який сидів за сусіднім столиком і на когось чекав.

- Одну хвилинку, пане.