Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > День не задався

"День не задався " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 28.04.2022

"День не задався"

   Часто так буває, що день не задався з самого ранку. Дмитро з вечора поставив будильник на тумбочці біля ліжка на шість годин ранку, щоб стати за 1 годину до виходу, заздалегідь зібратися і спокійно вийти на роботу. Але будильник чомусь не задзвонив і Дмитро пізно прокинувся і встав за 30 хвилин до виходу на роботу. Він розплющив очі, потягнувся в ліжку, глянув котра година на будильнику і одразу схопився з ліжка як бджолою вжалений і побіг швидко вмиватися у ванній. Дмитро швидко сполоснув своє обличчя під краном холодною водою і почистив зуби зубною пастою "Colgate", потім витерся рушником і пішов на кухню ставити на плиту кипіти чайник. Чайник закипів через 15 хвилин. Дмитро дістав з шафи свою чашку, насипав у неї ложку розчинної кави "Нескафе" і налив у чашку окропу, діставши з холодильника банку з варенням, швидко зробив собі підсмажені на сковорідці тости з вчорашнього хліба з варенням. Нормально поснідати у Дмитра не виходило через гостру нестачу часу. Дмитро відкусив шматок підсмаженого тосту з варенням, квапливо сьорбнув з чашки гарячої кави і сильно обпік собі язик. Дмитро виплюнув гарячу каву зі шматочками непрожованого тосту з варенням назад у чашку і чортихаючись побіг у ванну прополоскати рот холодною водою щоб уникнути набряку язика. Вискочивши з ванної, Дмитро побіг у кімнату одягатися, бо часу на їжу більше не залишилося. Він швидко одягнув джинси, сорочку, светр, піджак і довго шукав свої шкарпетки під ліжком. Величезний сірий кіт на прізвисько "Цезар" ліниво лежав у кріслі поруч із ліжком і примруживши очі спокійно спостерігав за безглуздими пошуками свого господаря. Після п'яти хвилин відчайдушних пошуків Дмитро знайшов ліву шкарпетку під ліжком і одягнувши її почав пошук правої шкарпетки, яку через три хвилини виявив разом із портфелем з документами в кріслі поруч із ліжком на якому лежав кіт "Цезар". Дмитро зігнав з крісла свого кота і одягнув другу шкарпетку на ногу. Кіт "Цезар" скривджений, що його зігнали з улюбленого місця, вигнув спину, зашипів, а потім піднявши хвіст гордо пішов у коридор. Дмитро схопив свій портфель з документами з крісла і вискочив у коридор одягати взуття і одягнувши туфлю на ліву ногу виявив що всередині мокро. Виявилося, що ображений кіт "Цезар" "помстився" своєму господареві помочившись в його ліву туфлю. Від котячої сечі ліва шкарпетка наскрізь промокла, але часу міняти шкарпетки та одягати інші туфлі у Дмитра не було, він уже спізнювався на роботу на три хвилини. Іншим часом Дмитро неодмінно покарав би кота, який сидів у коридорі і зухвало дивився на нього, але зараз Дмитро мав бігти на роботу. Дмитро накинув на плечі пальто і вискочив із квартири закриваючи вхідні бронедвері. Він сильно нервувався, що спізнюється на роботу і від хвилювання в нього тремтіли руки тому тільки з третьої спроби він зміг потрапити ключем в замкову щілину і закрити замок. Дмитро посмикав вхідні бронедвері квартири щоб переконатися що вони замкнені і по сходах побіг на перший поверх. Вибігши з під'їзду Дмитро побіг до свого автомобіля Nissan Maxima, який був припаркований біля під'їзду сусіднього будинку. Підбігши до автомобіля Дмитро виявив що усі колеса його автомобіля спущені, а на лобовому склі автомобіля лежить записка в якій було написано "якщо ти козел ще раз займеш моє паркувальне місце, то я тобі не тільки колеса проткну, але і все скло в машині розіб'ю". Часу міняти пробиті колеса не було. Вилаявшись матюком Дмитро побіг до метро щоб їхати на роботу. ...На роботу Дмитро спізнився на 40 хвилин і коли він вбіг у офіс компанії "Інтеко", то засідання у керівника відділу маркетингу Івана Миколайовича вже йшло повним ходом. Ви запізнилися на 40 хвилин строгим голосом сказав керівник відділу маркетингу Іван Миколайович Дмитру. У мене сьогодні сталася надзвичайна подія Іван Миколайович відповів йому Дмитро. Мені не цікаво, що у вас сталося, ви повинні приходити на роботу вчасно відповів Дмитру Іван Миколайович. Ви підготували на сьогодні, як я вам казав звіт про аналіз ринку збуту продукції звернувся до Дмитра Іван Миколайович. Так, я вчора весь вечір удома над ним працював відповів Дмитро Івану Миколайовичу. Працювати над звітом треба в робочий час, а не брати роботу додому суворо відповів йому Іван Миколайович. Звіт у вас у паперовому вигляді, або на флешці спитав у Дмитра Іван Миколайович. На флешці відповів йому Дмитро. Добре давайте флешку сюди, зараз її вставимо у відеопроектор і ви проведете презентацію для всіх нас сказав Дмитру Іван Миколайович. Дмитро сів на вільне місце навпроти керівника і поставивши на коліна свій портфель розстебнув його і почав хаотично ритися в ньому шукаючи флешку. Оскільки відділень у портфелі було багато, Дмитро безладно переривав купу відділень у пошуках флешки і не міг згадати в яке відділення портфеля він її поклав. Під кінець Іван Миколайович утомившись чекати запитав у Дмитра ну скільки ще можна чекати, коли ж ви нарешті знайдете цю флешку. Дмитро з нещасним виглядом підняв очі на свого керівника і повідомив Івану Миколайовичу, що залишив вдома флешку зі звітом встромленою в ноутбук. Ну то підіть і зробіть копію з вашого робочого комп'ютера і приходьте сюди відповів Дмитру Іван Миколайович. Там попередня версія звіту, а я вдома вніс багато змін до тієї попередньої версії, яка зберігається в моєму робочому комп'ютері відповів йому Дмитро. Тобто ви хочете сказати мені що ви мало того, що спізнилися на 40 хвилин на роботу, але ще й прийшли непідготовлені на роботу без звіту хоча знали що сьогодні буде засідання запитав у Дмитра керівник відділу маркетингу Іван Миколайович. Я ж вам кажу у мене сьогодні сталася надзвичайна подія відповів йому Дмитро. Дмитре, якби ти не був племінником мого керівника Сергія Володимировича я б тебе давно звільнив нафіг знизивши голос відповів йому керівник відділу маркетингу Іван Миколайович. Так, я все розумію і я принесу звіт завтра відповів йому Дмитро. Ні, ти підеш і до кінця робочого дня зробиш мені цей звіт і покладеш його мені на робочий стіл відповів Дмитру керівник відділу маркетингу Іван Миколайович. Іван Миколайович закінчив нараду та відпустив усіх своїх підлеглих займатися своїми обов'язками. Дмитро пішов на своє робоче місце, сів на стілець і включивши комп'ютер знайшов на робочому столі свою попередню версію звіту про аналіз ринку збуту продукції і почав його допрацьовувати по пам'яті згадуючи те, що він зробив у звіті, який залишив на флешці вдома. Дмитре, ти такий сумний, що з тобою сьогодні таке трапилося, що день не задався скорчивши сумну пику "підколов" його колега Олександр, який працював за комп'ютером за сусіднім столом. Дмитро нічого не відповів Олександру на його дурний жарт продовжуючи мовчки працювати над своїм звітом. До кінця робочого дня Дмитро повністю відновив звіт таким яким він був на флешці забутій вдома і роздрукувавши його поніс до кабінету керівника відділу маркетингу Івана Миколайовича. У приймальні керівника відділу маркетингу Івана Миколайовича сиділа секретарка Інна Сергіївна яка сказала Дмитру, що Іван Миколайович лише кілька хвилин тому як поїхав додому і на роботі вже не з'явиться, а звіт вона може сама покласти Івану Миколайовичу на його робочий стіл. Дмитро із вдячністю передав секретарці Інні Сергіївні свій звіт і пішов на своє робоче місце одягатися, щоб їхати на побачення з Вікою, з якою він домовився зустрітися ввечері о 19 год. 30 хвилин біля ресторану "Остання Барикада". Вікою звали дівчину, що працювала у відділі кадрів і в яку Дмитро був закоханий. Він тиждень умовляв Віку піти з ним на перше побачення і домовився з нею зустрітися сьогодні ввечері. Дмитро вийшов із офісу компанії "Інтеко" і пройшов пішки двадцять метрів до автобусної зупинки та сів на маршрутку. Дмитро поїхав на маршрутці до метро, ​​щоб потім доїхати на метро до ресторану "Остання Барикада" за адресою вул. Майдан Незалежності 1. У маршрутці, яка їхала до метро було дуже багато людей, які стояли надто близько притиснувшись один до одного. Дмитро стояв у маршрутці фактично втиснутий спиною в металевий поручень, затиснутий з усіх боків чужими незнайомими людьми і не міг навіть змінити свою позу на більш зручнішу. Дмитро доїхав на маршрутці до станції метро і виходячи з маршрутки посковзнувся на сходинках і мало не впав уперед тому, що високий чоловік, що виходив слідом за ним, штовхнув його вбік. Обережніше треба виходити голосно сказав Дмитро, звернувшись до чоловіка, який його штовхнув. Вибачте мене на ходу відповів Дмитру чоловік і обігнавши Дмитра зник у метро. Дмитро спустився в метро слідом за ним щоб їхати на станцію метро "Майдан Незалежності" і біля турнікетів для оплати проїзду раптом виявив, що у нього вкрали гаманець з грошима та банківськими картками, який лежав у нього в правій кишені пальта. Поміркувавши Дмитро дійшов висновку, що гаманець у нього вкрав той самий чоловік з маршрутки, який виходив слідом за Дмитром і сильно штовхнув його в бік. Але від розуміння втрати ситуація від цього не змінилася, у Дмитра вкрали гаманець і у нього не було грошей на проїзд у метро, ​​а за півгодини він мав бути біля ресторану "Остання Барикада" за адресою Майдан Незалежності 1, де на нього чекала Віка. Дмитро трохи подумавши винайшов спосіб, як роздобути швидко гроші на жетон для проїзду в метро. Дмитро помітив одягненого у спортивну форму підлітка у навушниках, який спустився до турнікетів для оплати проїзду та підійшов до нього. У мене вкрали гаманець у маршрутці, а мені дуже потрібні гроші на жетон у метро, ​​не позичиш мені 8 грн на жетон запитав у підлітка у навушниках Дмитро. Підліток зняв навушники і запитливо глянув на Дмитра. Дмитро повторив йому своє прохання. А ти працювати не пробував відповів йому підліток і приклавши банківську картку до терміналу для оплати проїзду пройшов через турнікет у метро. Дмитро відійшов від турнікетів для оплати проїзду і став дивитися на чергу людей, що спускалися в метро, ​​і став чекати коли ж буде йти повз нього хтось із доброзичливим обличчям у кого він зможе попросити грошей на жетон для проїзду в метро. Через три хвилини в метро спустилася старенька скромно вдягнена бабуся і Дмитро підійшов до неї і озвучив їй своє прохання позичити йому 8 грн на жетон для проїзду в метро. Ви що смієтеся молодий чоловік у мене мінімальна пенсія, я не можу позичити вам 8 грн на жетон відповіла йому старенька і кинувши жетон у термінал пройшла крізь турнікет для оплати проїзду. Знову невдача подумав Дмитро. Через п'ять хвилин до турнікетів для оплати проїзду спустилася молода жінка 30 років і почала ритися у своїй дамській сумочці. Дмитро підійшов до неї та попросив у неї 8 грн на жетон. Він уже не вірив у успіх своєї витівки, але жінка несподівано виявила співчуття до нього і дала йому замість грошей жетон на метро. Ось візьміть, будь-ласка жетон сказала Дмитру жінка простягаючи йому жетон. Дякую вам за жетон подякував їй Дмитро. Дмитро взяв у неї з рук жетон, кинув його в термінал і побіг сходами до платформи прибуття потягу. ...Дмитро прибув до ресторану "Остання Барикада" запізнившись на 15 хвилин. Віка вже стояла на місці перед рестораном "Остання Барикада". Нарешті ти прийшов сказала вона Дмитру коли він підійшов до неї. Я вже почала замерзати сказала Віка Дмитру піднімаючи комір свого пальта. Тож зайдемо до ресторану там тепліше та затішніше ніж отак стояти на вулиці запропонувала йому Віка. Ти розумієш Віка я поки їхав у маршрутці у мене гаманець з грошима та банківськими картками вкрали з кишені відповів їй Дмитро. Але ми можемо з тобою просто прогулятися вулицею сказав Дмитро Віці. Бовдур надувши губки відповіла йому Віка. Я як дурна тебе чекала на холоді сподіваючись що ти поведеш мене в ресторан, а ти виявляється гроші втратив, навіщо ти мене у ресторан на побачення кликав якщо в тебе грошей немає, не піду я з тобою нікуди і не дзвони мені більше відповіла Дмитру Віка і розвернувшись пішла вулицею. Віка, стривай не йди кинувся її наздоганяти Дмитро.


 Кінець

Підтримати автора:

Ваш коментар буде першим!