Слава ЗСУ!

"Два дні до ротації" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 16.01.2024

"Два дні до ротації"

—Привіт Сергію.

—Привіт Ірино.

—Вибач мене коханий, за те що я пишу тобі смс у Viber в такий пізній час майже о третій годині ночі. Просто я дуже хотіла дізнатися, що з тобою Сергію, все добре.

—Вибач я тебе Сергію, напевно розбудила?

—Нічого страшного кохана. Я сьогодні Ірино, зовсім не лягав спати.

—Рашисти не дають нам можливості довго спати. Кожні десять хвилин по нашим позиціям щось прилітає від рашистів з окупованої території біля Авдіївки.

—О, Боже Сергію, який жах.

—Як же ти Сергію витримуєш цілодобове чергування без сну?

—Тільки Ірино за рахунок неймовірного напруження сили волі.

—Зараз Сергію у вас тихо?

—Зараз Ірино, у нас тут короткочасне "затишшя перед бурею", а потім через кілька хвилин знову почнеться справжнє пекло.

—Сергію, без тебе мені так сумно. Хочеться торкнутися тебе! Обійняти тебе! Відчути запах твого волосся! Я дуже чекаю на тебе і сумую! Хочу, щоб ти Сергію, про це знав!

—Я це знаю Ірино, і теж з нетерпінням чекаю зустрічі з тобою та дітьми.

—А як Ірино, у вас справи вдома без мене?

—Діти дуже сумують за тобою Сергію, і пишаються тим, що їхній батько зараз захищає Україну від російських окупантів.

—Петро каже всім своїм друзям у школі, що коли йому виповниться чотирнадцять років, він піде навчатися до «Київського професійного військового училища ім. Івана Богуна" щоб у майбутньому стати військовим як його батько.

—А Софія вчора в школі влаштувала на аукціоні розпродаж своїх старих акварельних малюнків, щоб зібрати гроші на дрони для ЗСУ.

—Марічка поки що нічого не розуміє, а тільки весь час плаче і питає у мене: "де наш тато?" і "коли наш тато повернеться додому?"

—Я повернуся Ірино, додому через два дні.

—Сергію, я щодня молюся в церкві за те, щоб ти живим і неушкодженим повернувся додому.

—Я так боюся за тебе Сергію. Щоб з тобою не дай Боже нічого не сталося.

—Все буде добре Ірино. Мене береже Бог і твоє кохання. Обіцяю тобі Ірино, через два дні я повернуся додому.

Раптом щось швидко просвистіло у повітрі над його головою і низьке дощове сіре небо наче вибухнуло гуркотом грому, і здригнулася земля до самої своєї основи.

Здавалося ніби це могутній скандинавський Бог грому та блискавки Тор упустив на землю свій гігантський молот.

—Я кохаю тебе Сергію,—написала йому у Viber Ірина і поставила поруч смайлик у вигляді червоного сердечка.

Відповіді їй не було...

Кінець

Ваш коментар буде першим!