Слава ЗСУ!

"Інвалід" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 09.08.2023

"Інвалід"

  Кілька днів тому ми з важкими сумками поверталися додому автобусом №50 з ринку "Оболонь", який знаходиться біля станції метро Героїв Дніпра.

Коли ми сідали на зупинці, до автобуса слідом за нами зайшов літній чоловік у синій бавовняній футболці та чорних шортах десь приблизно 65 років на вигляд, несучи в обох руках важкі поліпропіленові сумки з їжею.

Коли ми зайшли до автобуса і сіли на сидіння, то вийшло, що моя мати Галина Григорівна сіла якраз навпроти літнього чоловіка з сумками.

—Чим це у вас так смачно пахне з цікавістю запитала моя мати Галина Григорівна у чоловіка похилого віку з сумками.

Він відкрив одну з сумок і вона виявилася вщерть наповненою солодкими здобними булочками, рогаликами, пиріжками.

Видно було, що це була отримана чоловіком гуманітарна допомога яку волонтерські організації роздають постраждалим від війни.

—Ой, як давно я не їла здобу, сказала вголос моя мати Галина Григорівна звертаючись до моєї сестри Ірини Іванівни.

—Беріть пригощайтеся будь-ласка сказав їй літній чоловік дістаючи з сумки поліетиленовий пакет з пиріжками і простягаючи його моїй матері.

—Дякую за частування, але мені категорично не можна їсти солодку здобу відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Беріть, я вам даю від щирого серця сказав їй літній чоловік з сумками вкладаючи пакет з пиріжками моїй матері в руку.

—Мені лікар заборонив їсти солодку здобу, відповіла йому моя мати Галина Григорівна, повертаючи йому поліетиленовий пакет з пиріжками.

—Так, візьміть своїм дітям і онукам нехай вони поїдять наполегливо сказав їй чоловік похилого віку з сумками.

—Дякую, але не треба відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Беріть, бо інакше я ображусь сказав їй з образою літній чоловік з сумками

—У нас у всіх дієта, а ви краще порадуйте ними своїх рідних відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Я інвалід другої групи і в мене є доросла донька і троє маленьких онуків сказав їй чоловік похилого віку з сумками.

—Ну, ось ви і порадуйте їх пиріжками відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Так, у мене їх багато цілих дві сумки сказав їй літній чоловік з сумками.

—Ну, так і добре відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Я не зможу їх донести додому тому, що в однієї з моїх сумок обірвалися ручки, сказав їй літній чоловік з сумками тремтячими руками перекладаючи поліетиленові пакети з пиріжками з однієї сумки в іншу.

—Я можу вам запропонувати великий поліетиленовий пакет-майку "Сільпо", щоб покласти в нього ваші пиріжки, відповіла йому моя мати Галина Григорівна.

—Ні, не треба мені вашого поліетиленового пакета відповів їй чоловік похилого віку з сумками.

У цей момент ми якраз під'їхали до нашої зупинки біля ТРЦ "Dream Town" на якій ми мали виходити з автобуса.

Я з сестрою Іриною Іванівною, племінниками Дімою та Галею швидко встали з сидінь, взяли в руки свої важкі сумки та підійшли до дверей автобуса.

—Бажаю вам гарного дня, сказала йому наостанок моя мати Галина Григорівна і піднявшись з сидіння пішла слідом за нами до дверей автобуса, ставши поруч зі мною.

—Вам теж всього найкращого відповів їй з сумним виглядом чоловік похилого віку з сумками.

Автобус зупинився на автобусній зупинці і водій відкрив двері випускаючи пасажирів на вулицю.

Ми з сумками вийшли, а літній чоловік з сумками поїхав собі далі.

Кінець

Ваш коментар буде першим!