Слава ЗСУ!

"Канібал " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 07.07.2022

"Канібал"

  Ця кримінальна історія сталася у США у штаті Нью-Йорк 8 років тому. 17-річний поет-початківець і студент "Kings Concordia College New York" Джейкоб Уайт прийшов додому в суботу 16 серпня 2014 року до своєї 18-річної коханої дівчини Аманди Кларк, щоб прочитати їй власні вірші про кохання. Привіт Джейкобе, сказала йому Аманда, відкриваючи йому двері. Привіт Амандо, весело відповів їй Джейкоб. Я написав на честь тебе вірші про кохання сказав Аманді Джейкоб. Ой, як здорово мені ще ніхто не присвячував вірші з освідченням у коханні вигукнула підстрибнувши від радості Аманда. А можна мені ввійти до будинку, а то мені якось незручно читати тобі вірші про кохання стоячи біля порогу твого будинку на очах у твоїх допитливих сусідів запитав у неї Джейкоб. Так, так звичайно заходь усередину відповіла йому Аманда. Аманда посторонилася у дверях будинку пропускаючи Джейкоба увійти всередину будинку. А де ж твої мамо й тато з цікавістю запитав у неї Джейкоб. Вони поїхали до супермаркету "Target" за покупками, а я не захотіла їхати з ними за покупками у вихідний день і стирчати на дорозі в пробці у задушливій від спеки машині і тому залишилася вдома відповіла йому Аманда. Ну це добре, бо я соромлюся читати свої власні вірші перед великою аудиторією відповів їй Джейкоб. Джейкобе, зніми верхній одяг, проходь у вітальню і прочитай мені будь-ласка свої вірші про кохання попросила його Аманда. Джейкоб зняв з себе куртку повісив її на вішалку в шафу, зняв взуття і одягнувши домашні тапки люб'язно запропоновані йому Амандою пройшов до вітальні. Так, зараз я сяду на диван, а ти станеш по центру кімнати ось так і голосно читатимеш мені свої вірші про кохання сказала йому Аманда. Аманда запалила велику кришталеву люстру в вітальні, поправила подушки на дивані і сіла на диван поклавши ногу на ногу, приготувавшись уважно слухати вірші Джейкоба. Ці вірші про кохання я писав цілий тиждень, працював буквально не покладаючи рук і вдень і вночі, майже не їв і не спав, щоб не злякати свого натхнення почав розповідати Аманді Джейкоб. Джейкобе, ти прочитаєш мені свої вірші про кохання чи ні нетерпляче запитала в нього Аманда. Я вже згоряю від цікавості і хочу скоріше їх почути сказала Джейкобу Аманда. Можливо тобі вони здадуться дитячими та незрілими, але я вклав у них свою душу та серце... почав говорити їй Джейкоб. ...І нирки, і печінку і селезінку і все інше передражнила його Аманда. Джейкобе, ти збираєшся мені їх прочитати чи ні спитала в нього Аманда. Так, так звичайно я тобі їх прочитаю трохи соромлячись відповів їй Джейкоб. Зараз я тільки дістану свою "шпаргалку" з кишені штанів сказав Аманді Джейкоб. А ти що по пам'яті їх не пам'ятаєш, сміючись запитала в нього Аманда. Я так хвилююся перед виступом що боюся можу переплутати рядки і щось забути нервуючи відповів їй Джейкоб. Він поліз у кишеню своїх штанів і почав шукати свою шпаргалку. Через півтори хвилини він вийняв із лівої кишені штанів складений вчетверо м'ятий аркуш білого паперу формату А4 списаний кульковою ручкою. Ось мої вірші сказав Аманді Джейкоб обережно розгортаючи списаний чорнилом аркуш білого паперу. Джейкобе, вистачить твоїх довгих передмов читай нарешті свої вірші крикнула йому Аманда. Добре відповів їй Джейкоб і почав читати Аманді свої вірші про кохання. "Моя прекрасна богиня зі мною в серці ти відтепер. Твій погляд ніби ковток води в пустелі для спраглого мандрівника мені дарує неземну радість, твоїх промов медових насолода мене надією окриляє і натхненням обдаровує. Заради тебе готовий здійснити я будь-які подвиги на Землі, аби тільки знову побачити усмішку у твоїх блакитних очах" прочитав їй свої вірші Джейкоб і надовго замовк очікуючи реакції від Аманди. А де ж продовження цих твоїх віршів запитала у нього із неприхованим розчаруванням в голосі Аманда. Це все відповів їй нервуючи Джейкоб. Вони такі короткі відповіла йому Аманда. Ну, як тобі подобається мої вірші запитав у неї з надією в голосі Джейкоб. Якщо чесно, то вони якісь тривіальні та незакінчені відповіла йому Аманда. Мої вірші тривіальні з обуренням у голосі запитав у неї Джейкоб. Так, у твоїх віршах немає дотримання складових віршового метру і рими зовсім немає відповіла йому Аманда. Це "вільний вірш" без рими називається "верлібр" відповів їй Джейкоб. Все одно я знаю ти міг би написати значно кращі вірші відповіла йому Аманда. Але я ж писав ці вірші тобі від щирого серця, цілий тиждень над ними безперервно працював і вдень і вночі забувши про їжу та сон засмутився Джейкоб. Джейкоб стояв посередині кімнати засмучений і нещасний опустивши вниз голову і нервово комкаючи в руці білий аркуш паперу з віршами. Нічого страшного наступного разу ти напишеш значно краще відповіла йому Аманда, встаючи з дивану і підходячи до засмученого Джейкоба. Джейкобе, ти не ображайся, але твої вірші відверто погані відповіла йому Аманда. Але мені дуже приємно, що ти думав про мене, коли їх писав сказала йому Аманда. Вона торкнулася його плеча і спробувала заглянути йому в очі. Джейкоб нервово смикнув плечем і скинув зі свого плеча її руку. Ти дурепа нічого не розумієш, ти не знаєш які "муки творчості" я пережив коли цілий тиждень намагався написати на аркуші паперу ці кілька нескладних рядків різко сказав їй Джейкоб. Невдячна, я розкрив тобі свою душу і серце освідчившись тобі у своєму коханні, а ти висміяла мої вірші, що у них рими немає з гнівом відповів їй Джейкоб. Але ж Джейкобе... почала відповідати йому Аманда. Не давши їй договорити речення до кінця Джейкоб швидко схопив з полиці каміну важку порцелянову статуетку балерини і щосили вдарив нею Аманду по голові. Аманда скрикнула від болю і впала мертвою на підлогу. Джейкоб нахилився над нею продовживши завдавати їй ударів по голові закривавленою порцеляновою статуеткою балерини. Він проломив їй голову і став на карачки пити теплу, солону, густу, червону кров, що витікала з її розбитої голови на підлогу, потім він заради інтересу спробував з'їсти шматочок її мозку. Але відкусивши зубами невеликий шматочок її мозку Джейкоб відразу з огидою виблював його на підлогу. У замку вхідних дверей раптово заскрипів ключ. Джейкоб ривком скочив на ноги і заметався по кімнаті, намагаючись знайти місце, де можна було б сховатися від батьків Аманди. Амандо, зустрічай нас ми вже вдома почувся в коридорі будинку радісний голос її матері Дженніфер Кларк. Амандо, у нас є для тебе подарунки із супермаркету весело сказав їй з коридору її батько Майкл Кларк. Мати Аманди Дженніфер знявши взуття і одягнувши на ноги домашні тапки зайшла у вітальню в якій горіло світло і закричала від жаху побачивши посеред кімнати вбиту дочку, що лежала з проломленою головою в калюжі власної крові. Джейкоб, який в цей момент ховався за дверима вітальні з порцеляновою статуеткою балерини в руці, вискочив на неї зі свого укриття і заніс статуетку балерини над її головою намагаючись вдарити нею по голові матір Аманди Дженніфер. Дженніфер схопила його за руку і почала відчайдушно боротися з ним. Майкле, швидше допоможи мені на мене напали закричала своєму чоловікові Дженніфер. На допомогу своїй дружині з коридору прибіг її чоловік Майкл і ударом кулака в обличчя "вирубав" Джейкоба. Майк міцно зв'язав Джейкоба, що лежав без свідомості, знайденою в будинку мотузкою для білизни по руках і ногах і викликав по мобільному телефону поліцію і швидку допомогу. Поліція та швидка допомога приїхали через п'ятнадцять хвилин після виклику. Медики зі швидкої допомоги оглянувши тіло Аманди констатували смерть дівчини від проломлення черепа важким тупим предметом. Поліцейські криміналісти також оглянули тіло Аманди і вилучили знаряддя вбивства порцелянову статуетку балерини знявши з неї відбитки пальців і, зробивши кілька фотографій місця вчинення злочину, вони дозволили медикам зі швидкої допомоги відвезти труп Аманди. Після цього поліцейські допитали батьків Аманди Дженніфер і Майкла і нарешті допитали підозрюваного у вбивстві Аманди Джейкоба, який до цього часу вже прийшов до тями і сидів зі зв'язаними мотузкою для білизни руками і ногами притулившись спиною до дивану. Джейкоб плутався у своїх свідченнях, не заперечуючи своєї провини у вбивстві Аманди, але пояснюючи це тимчасовим "помутнінням розуму". Після цього поліцейські розв'язали мотузки якими були зв'язані руки та ноги Джейкоба і поставивши його на ноги і одягнувши на нього наручники вивели його з дому і посадивши на заднє сидіння поліцейської машини повезли його до поліцейської дільниці для допиту. На допиті у поліцейського інспектора Джеймса Уілсона Джейкоб дав докладні свідчення розповівши, як і чому вбив свою дівчину Аманду. Я був дуже засмучений тому що вона висміяла мої вірші про кохання які я їй присвятив, мій "розум тимчасово помутився" від горя і я піддавшись негативним емоціям вбив Аманду проломивши їй голову порцеляновою статуеткою балерини, яку я взяв з полиці каміну розповів поліцейському інспектору Джеймсу Уілсону Джейкоб. Але судячи з усього ви завдали їй не один, а кілька ударів порцеляновою статуеткою балерини по голові вже після того, як мертва Аманда лежала на підлозі відповів Джейкобу поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Навіщо ви продовжували завдавати їй ударів по голові порцеляновою статуеткою балерини запитав у Джейкоба поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Я ж вам уже говорив про це, я був у несамовитому стані і не контролював свої негативні емоції та дії які вчиняв відповів йому Джейкоб. А навіщо ви намагалися їсти її мозок і пити її кров суворо запитав у Джейкоба поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Ви і про це знаєте з подивом запитав у нього Джейкоб. Наші криміналісти виявили сліди ваших зубів на м'яких тканинах її мозку, ви відкусили шматочок її мозку, а потім ви його виблювали на підлогу, до речі ваш рот був весь у крові в момент коли вас заарештували поліцейські, що однозначно вказує на те, що ви займалися канібалізмом відповів йому поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Я...я...я... зробив це щоб помститися Аманді за те, що вона не оцінила гідно мої вірші про кохання, які я з такою любов'ю їй писав, висміяла їх, не розуміючи мої "муки творчості" і безсонні ночі які я провів, намагаючись їх написати для неї відповів поліцейському інспектору Джеймсу Уілсону Джейкоб. Ось вам аркуш білого паперу напишіть на ньому все, як було насправді сказав йому поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Джейкоб взяв аркуш білого паперу і старанно почав писати щиросердне визнання провини у вбивстві своєї дівчини Аманди. Іноді він зупинявся і наморщивши лоба зосереджено шукав потрібне йому слово, він писав своє зізнання у вбивстві Аманди так повільно і ретельно підбираючи слова начебто це було не зізнання у жорстокому вбивстві, а поема присвячена коханій дівчині. Нарешті закінчивши писати Джейкоб перечитав написане ним зізнання у вбивстві Аманди і залишившись задоволенним від написанного ним тексту віддав аркуш із текстом щиросердного визнання своєї провини у вбивстві Аманди до рук інспектора поліції Джеймса Уілсона. Це найкраще що я колись писав, на мене наче десь згори від Бога сходило натхнення сказав інспектору поліції Джеймсу Уілсону Джейкоб. Ви зовсім хвора людина, ви нелюд, тварюка якій не місце жити на Землі поряд з нормальними людьми, ваше місце у металевій клітці як дикого звіра небезпечного для оточуючих і мені гидко на вас дивитися, а тим більше слухати ваш голос глянувши на Джейкоба з огидою відповів йому поліцейський інспектор Джеймс Уілсон. Поставте дату і розпишіться тут внизу холодно сказав Джейкобу поліцейський інспектор Джеймс Уілсон простягаючи йому аркуш паперу назад. Джейкоб поставив внизу дату та підпис і передав аркуш паперу поліцейському інспектору Джеймсу Уілсону. Все уведіть його сказав поліцейський інспектор Джеймс Уілсон звертаючись до поліцейських які відразу вдягли на Джейкоба наручники і вивели його з кабінету щоб посадити до камери. Джейкоба посадили до слідчого ізолятора тимчасового тримання, в якому він сидів в очікуванні засідання суду у його справі. Суд штату Нью-Йорк який відбувся через чотири місяці на підставі результатів проведеної судово-психіатричної експертизи визнав його психічно здоровим, дієздатним та винним у скоєнні умисного вбивства з особливою жорстокістю та цинізмом першого ступеня та засудив Джейкоба до довічного ув'язнення без права на умовно-дострокове визволення.

Кінець

Ваш коментар буде першим!