Слава ЗСУ!

"Кого я вважаю винним у смерті головного героя" від Оксана Приступа опубліковано 11.04.2017

Ми всі приходим у цей світ та ми всі покидаємо його. Чому ми народились, яка наша мета? Ми всі рано чи пізно замислюємося над цим питанням. Хто я? Чому не такий як всі? Цим питанням картав себе і наш головний герой Сашко. Дуже важко читати про дитячі страждання, неможливо втримати сльози, котрі так і бринять на очах. В чому винне дитя? В тому, що народилось не в тому місці чи не в тій сім'ї ? Ми не обираємо батьків. Ми стараємось жити так, як вони нас навчили. Та що ж робити, якщо батьків не хвилює дитяча душа? Це проблема сучасності. Сьогодні батьки прагнуть дати своїм дітям все, чого раніше не було в них, вони хочуть щоб їхні діти не були гіршими за інших. Та вони забувають про одну головну деталь- дитяче тендітне серце. Батьки нашого Сашка- типічні "трудяги", котрі прагнуть просто вижити у цьому безжалісному світі і звісно що ж їм не до якихось дитячих переживань. Та чи можемо ми робити їх винними у смерті головного героя? Так чи інакше вони вплинули на такий жахливий крок Сашка, особливо своєю байдужістю. Сашко не відчував підтримки з їх сторони, не відчував тепла, тому він почувався самотнім і мабуть саме тому так наполегливо та мрійливо вірив у існування свого "янгола".

Я не можу сказати що у смерті головного героя винні лише батьки. Ні! На такий жахливий та необдуманий крок хлопчик пішов тому, що відчував себе не таким як всі інші. Завжди і скрізь головними є гроші. Саме через них хлопчик страждав. Він не міг собі дозволити того, що могли його багаті однокласники. Та Сашко нажаль так і не зрозумів, що насправді він був найбагатшим серед них всіх. Його справжній друг Михайло любив хлопчика таким , яким він був, без грошей, без багатих батьків. Він постійно казав йому про це, але Сашко не вірив, всеодно ставив на перше місце гроші і казав що він не такий як всі.

Тяжке сімейне становище, нерозділене кохання, недружнє ставлення однокласників- все це ранило тендітне дитяче серце. І тут як проблиск надії, як маленький промінчик сонця з'являється янгол. Вразливе серце хлопчини мабуть тільки й чекало на нього, чекало на надію, на підтримку. Життя зіграло з ним у жорстокий жарт. Довірливий хлопчина повірив незнайомці на тому кінці провода. Та чи міг він здогадуватись, що то була гра, жарт , котрий так безжалісно зіграла його кохана Поліна? Сашко до останнього вірив у свого янгола і єдиним виходом тепер бачив тільки крок в її обійми.

Автор дуже тонко зумів втілити в образі Сашка проблеми сучасних дітей. Перечитуючи сторінки роману розумієш все глибше і глибше, наскільки світ у якому ми живемо зіпсувався, прогнив. Гірка правда так і врізається в серце, і найпечальнішим у цьому всьому є те, шо перш за все страждають діти, зовсім незахищені, з відкритими до світу обіймами, вони прагнуть дарувати оточуючим радість. Та світ безжалісний, нахабно топче дитячі мрії та почуття.

Твір настільки глибокий, що тепер, після прочитаного просто не можливо дивитись на світ так як раніше. Він відкриває очі, тривожить душу, щемить у грудях болем. Ми всі повинні пам'ятати про те, що діти- це наше майбутнє і воно у наших руках.