Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Медичні турнікети
"Медичні турнікети" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 12.01.2025
"Медичні турнікети"
—Миколо Петровичу, у нас в результаті нещодавного російського артилерійського обстрілу у бригаді багато поранених бійців і щойно закінчилися кровоспинні медичні турнікети, — звернувся до комбрига медик Сергій.
—Я тобі не аптека, — відповів йому різким тоном комбриг Микола Петрович курячи цигарку.
—Але ж учора коли прийшла медична гуманітарка, ви її отримали і всю забрали собі, — сказав комбригу Миколі Петровичу медик Сергій.
— Так, я її забрав собі для кращого збереження, — відповів йому суворим голосом комбриг Микола Петрович.
—А тепер нікому з нас не даєте, — сказав докірливо комбригу Миколі Петровичу медик Сергій.
—Ти Сергію, що зараз звинувачуєш мене Миколу Петровича, командира бригади в тому, що я вкрав медичну гуманітарку і навмисно сховав її?
—Миколо Петровичу, Боже Упаси, звичайно ж ні.
—Але ж зрозумійте медичні турнікети Миколо Петровичу, пораненим бійцям дуже потрібні. Вони втрачають кров, багато крові... Кожна хвилина на рахунку... Від цього в буквальному значенні слова залежить їх життя...
—Рвіть Сергію, термобілизну на клапті і робіть з них саморобні кровоспинні джгути. Ось вам Сергію, моя добра порада.
—Може можна Миколо Петровичу, якось домовитися і "вирішити" це питання?
—Як саме "вирішити"?
—Ну медичні кровоспинні турнікети купити.
—У кого купити?
—У вас, Миколо Петровичу.
— Я ще раз повторюю, у мене Сергію, ніяких медичних турнікетів нема.
—А я знаю, що вони у вас Миколо Петровичу є.
—Звідки Сергію, ти знаєш?
—Сам бачив, як ви їх Миколо Петровичу, забирали собі разом з рештою медичної гуманітарки.
—Ох, окористий чорт.
—По 340 грн за штуку куплю у вас Миколо Петровичу, 100 штук медичних кровоспинних турнікетів.
—По 1099 грн за штуку тобі Сергію продам. Так би мовити по дружбі.
—По 1099 грн за штуку?
—За один медичний турнікет?
—Так.
—Та це ж Миколо Петровичу, справжній грабіж серед білого дня.
—Або так, або ніяк.
—Гаразд, Миколо Петровичу, "ваша взяла".
—Береш Сергію, 100 штук медичних турнікетів по 1099 грн за штуку?
—А хіба в мене Миколо Петровичу є вибір?, — спитав у нього медик Сергій.
—Загалом ні, — відповів йому самовдоволено посміхнувшись на усі тридцять два зуби, комбриг Микола Петрович, докурюючи цигарку.
—Гроші за медичні турнікети скинеш мені Сергію, прямо зараз у "Приват 24" на банківську картку.
—А може, спочатку ви Миколо Петровичу, дасте мені медичні турнікети для поранених бійців?
—Ні, Сергію, спочатку ти скинеш гроші мені на карту "ПриватБанку", а вже потім я дам тобі медичні турнікети, — сказав йому серйозним тоном комбриг Микола Петрович.
—Добре, Миколо Петровичу, — відповів йому важко зітхнувши медик Сергій, зрозумівши що в цій ситуації сперечатися з комбригом марно.
—От Сергію, бачиш ми з тобою і домовилися.
—Приємно мати справу з розумними людьми, —сказав медику Сергію комбриг Микола Петрович.
Сергій постояв щось обдумуючи, а потім пішов геть.
Через півгодини він прийшов до комбрига Миколи Петровича разом з п'ятьма розлюченими озброєними військовими.
— Що сталося?, — спитав у нього стурбований комбриг Микола Петрович переводячи погляд з одного розлюченного обличчя на інше.
—Передав я ваші слова військовим і вони дуже розлючені з цього приводу,—відповів йому медик Сергій.
—Я не розумію,— сказав йому комбриг Микола Петрович.
—Та все ви Миколо Петровичу, чудово розумієте, а зараз перед нами тут валяєте дурня,— відповів йому медик Сергій.
—Віддавайте нам медичні турнікети інакше буде гірше,— сказав комбригу Миколі Петровичу один із військових і націлив йому у груди зброю.
—Та як ви смієте мені погрожувати зброєю?
—Та я на вас поскаржуся особисто Сирському і ви всі разом підете під суд,— сказав комбриг Микола Петрович.
—Спробуйте поскаржитися Сирському і я прямо тут зараз продирявлю вам груди,— відповів йому військовий зі зброєю.
—Добре, — сказав військовому зі зброєю не на жарт переляканий комбриг Микола Петрович витираючи піт зі лба.
У супроводі військових зі зброєю і медика Сергія комбриг Микола Петрович поїхав і привіз на позиції коробки з медичними турнікетами та іншою гуманітаркою яку він забрав.
—Ось це все що в мене є,— сказав виходячи з машини комбриг Микола Петрович звертаючись до озброєних військових.
Ніхто йому нічого не відповів.
Військові разом з медиком Сергієм швидко розвантажували коробки з автомобіля комбрига Миколи Петровича і обережно переносили їх до себе, а комбриг Микола Петрович згорбившись стояв поруч і з кам'яним виразом обличчя спостерігав за цим процесом...
Кінець
Підтримати автора: