Слава ЗСУ!

"Мобільний" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 31.01.2022

«Мобільник»

Софія у свої дванадцять років була щупла маленька дівчинка з темним волоссям, заплетеним у дві тонкі кіски, худеньким личком і красивими блакитними очима. Вона носила непоказні чорні футболки та сині потерті джинси. Софія вже рік виховувалась в інтернаті для дітей чиї батьки були позбавлені батьківських прав. Мати Софії Марія була жінкою середнього віку з рідким чорним волоссям, блакитними очима і тонкими рисами обличчя. Софія дуже любила свою матір Марію, але рідко з нею бачилася. Марія була позбавлена батьківських прав рік тому по суду, бо пила, не працювала і не могла забезпечити своїй неповнолітній дочці Софії належний догляд. Мати Софії була по суті непоганою жінкою, але слабохарактерною. Чоловік Марії Віктор покинув сім'ю два роки тому та пішов до колишньої подруги дружини. Віктор був адвокатом і добре заробляв. Він вважав, що головним здобувачем у будинку повинен бути чоловік, а дружина повинна підтримувати затишок у будинку та зустрічати втомленого чоловіка з роботи. Він не хотів, щоб його дружина Марія працювала і вона медсестра за освітою ніде не працювала з тих пір, як вийшла заміж. Коли Віктор пішов із дому до подруги дружини, то Марія, яка дуже любила свого чоловіка Віктора, почала пити. Спершу вона пила тільки вино і тільки коли дочка Софія була в школі, але потім Марія перейшла на горілку і почала пити навіть тоді, коли дочка Софія була вдома. Коли Марія напивалася вона ставала дуже плаксивою і весь час ридала і скаржилася на своє життя, поки нарешті не засинала, поклавши голову на стіл. У ці хвилини Софія ненавиділа свою матір і тікаючи з дому довго ходила вулицями міста, розглядаючи вітрини магазинів і спостерігаючи за перехожими, які кудись поспішали. Додому вона поверталася пізно і не відповідаючи на запитання матері лягала в ліжко, щоб уранці встати та йти до школи.
Одна жаліслива сусідка Марії поскаржилася у службу соціального захисту прав дітей і до будинку Марії прийшли люди з відділу соціального захисту прав дітей. Дві жінки середніх років із відділу захисту прав дітей у строгих костюмах схожі на тюремних наглядачок прискіпливо оглянули брудну кухню з горою немитого посуду, почату пляшку горілки на столі, яку Марія не встигла сховати і вирішили подати позов до суду про позбавлення Марії батьківських прав.
Суддя літня і строга жінка довго розпитувала Марію про її матеріальне та сімейне становище і дійшла висновку, що найкраще для дитини буде якщо Софію віддадуть до інтернату, поки її мати Марія не залагодить своє особисте життя. Марія стійко зустріла рішення суду про позбавлення батьківських прав на Софію і дала собі слово виправитися. Вона перестала пити, почала шукати роботу і для цього звернулася до центру зайнятості, де їй запропонували пройти курси масажистки та оформили допомогу з безробіття. Марія впорядкувала свою квартиру, зайнялася своїм здоров'ям. У вільний час від курсів перекваліфікації Марія підробляла продавщицею у маленькому продуктовому магазинчику біля будинку нелегально без оформлення трудової книжки, а у вихідні від роботи та занять дні приходила до інтернату та дивилася як діти гуляють у дворі. Марія бачила свою доньку Софію і дуже за нею сумувала, але не могла так просто зайти на територію інтернату підійти до своєї дочки та обійняти її. Це заборонено правилами інтернату. Єдине що могла Марія це крізь огорожі дивитися як її дочка Софія гуляє у дворі разом з іншими дітьми під наглядом суворої виховательки. Коли Софія бачила, що Марія дивиться на неї через огорожу паркана, вона підходила до паркану, протискаючи через паркан свої тоненькі руки і обіймала матір. В цей час Марія не стримувала своїх сліз від радості, що знову побачила свою маленьку дочку. Ось одного разу Марія вийняла свої скромні накопичення, які вона змогла відкласти працюючи продавщицею і отримуючи допомогу по безробіттю. Марія вирішила купити доньці подарунок на день народження нову модель айфону. Це був день народження Софії, коли їй виповнилося 13 років.
Марія побачила Софію як вона гуляє разом з іншими дівчинками у дворі інтернату та знаками показала їй щоб вона підійшла до паркану. Софія радісно підбігла до мами. Марія обережно просунула Софії через огорожу паркану пакет в якому в упаковці перев'язаною стрічкою був новий айфон. Софія обійняла маму. Марія привітала свою дочку з днем народження і побажала їй здоров'я, веселих хвилин, та добрих друзів. Софія обережно затиснула пакет із подарунком і попрощавшись із мамою пішла до дівчаток. Що там у тебе у пакеті? поцікавилася старша дівчинка Жанна. Вона була старша за Софію на 2 роки, вище на цілу голову і удвічі ширша.
Жанна була неофіційним ватажком серед дівчаток. Жанна вже цілий рік мучила Софію відбирала у неї їжу та частування які їй приносила мама Марія, змушувала мити за себе підлогу та прати свій брудний одяг, застилати своє ліжко. Софія не сперечалася з Жанною, бо страшенно боялася її.
Софія притискаючи до себе пакет пройшла повз дівчаток у кімнату і сіла на своє ліжко. Вона незважаючи на що любила і жаліла свою матір. Софія була дуже вдячна, що мама згадала про її день народження і подарувала їй цей айфон, про який мріє кожна дівчинка-підліток у цьому віці. Софія дістала з пакета айфон і почала розглядати його з усіх боків. А мені такі дорогі подарунки батьки не дарують почула Софія чужий голос над головою. Швидко піднявши голову Софія побачила що біля її ліжка стоїть Жанна уперши руки в боки і дивиться на айфон недобрим поглядом. Це мені мама подарувала на день народження тихо відповідає Жанні Софія. А мої батьки взагалі не пам'ятають колись мій день народження. Останній раз я бачила свою матір 7 років тому і вона мене не разу не відвідувала в інтернаті, каже Жанна. Це несправедливо, що така шмаркачка як ти отримує на день народження такі дорогі подарунки. Я ні чим не гірша за тебе, але в мене немає айфона каже Жанна і розвернувшись їде з кімнати. Софія кладе айфон назад у пакет і засовує пакет під свій матрац, бо це єдине місце, де вона може сховати свої речі.
Увечері лягаючи спати Софія перевіряє рукою під матрацом свій пакет із айфоном. Наступного ранку Софія встає, піднімає свій матрац і дістає айфон з пакета і засовує айфон у кишеню джинсів, щоб поки вона вмивається в спільній душовій, хтось із дівчаток не пошарів у неї під матрацом не вкрав її айфон. Пройшовши в душову Софія бачить, що всі дівчинки якось дивно на неї дивляться. Софія зрозуміла, що Жанна всім дівчатам розповіла про айфон. Софія пройшла до умивальника і дівчата розступилися перед нею. Софія почала вмивати обличчя холодною водою із крана. Раптом одна з подруг Жанни Лілі натиснула на ручку крана і закрила воду. Софія сказала Лілі ти думаєш що ти краща за нас усіх, Але повір ти така ж як всі ми. І ти нічим не краща за нас. Багато хто з нас живе в інтернаті набагато довше, ніж ти, хоча мають живих батьків. Нашим батькам наплювати на нас, як ми живемо тут як у в'язниці. Вони не приносять нам подарунки на свята та у дні народження. Наші батьки це жалюгідні пиятики та невдахи та єдине що їх цікавить це як роздобути гроші на чергову пляшку горілки щоб напитися та забутися.
Це несправедливо, що тобі твоя мама подарувала такий дорогий подарунок у той час як нам наші батьки не дарують навіть шоколадки. Але я ні в чому не винна. Моя мама теж бідна, після того як нас покинув батько мама не працювала, а тільки пила, а після того, як мене по суду забрали у мами і відправили до цього інтернату мама взялася за розум. Мама перестала пити, пішла на курси навчання масажу, паралельно знайшла роботу в продуктовому магазинчику платять їй мало, зате у неї є хоч якась перспектива змінити своє життя на краще.Моя мама п'ять місяців накопичувала гроші зі своєї зарплати, щоб купити мені цей айфон на день народження відповіла Софія. Давайте дівчинки заберемо у Софії цей айфон сказала Жанна. Давайте хором відгукнулися дівчатка.
Стривайте, так не можна. Я не віддам. Це подарунок моєї мами мені на день народження. Це було нагадування про маму. Ви не можете так робити закричала Софія. Дівчатка тримайте її міцно за руки, а я пошарю у неї по кишенях заявила Жанна. Жанна підійшла до Софії і в той час як дві подружки Жанни міцно тримали Софію за руки стала нишпорити у неї по кишенях джинсів. У передній правій кишені джинсів Жанна виявила новий айфон. А ось і айфончик засміялася Жанна він буде в мене. Чому це в тебе здивувалась Лілі подруга Жанни.Тому що я серед вас старша і головна, зрозуміло, тобі прикрикнула на неї Жанна. Зрозуміло піднявши руки до гори на знак примирення сказала Лілі. Це злодійство, я все розповім виховательці. Вас посадять за крадіжку чужого майна, закричала Софія. Жанна насупилася, а потім різко підняла руку і в ту ж мить ударила Софію в груди гострим складним складаним ножем. Софія стала падати горілиць на стінку душовою. Що ти наробила? заволала Лілі на Жанну. Навіщо ти її вбила? Тихо, заткнися ти ж не хотіла б, щоб Софія розповіла, що ми вкрали у неї айфон і стати співучасником крадіжки сказала Жанна. Але ти її вбила, і тепер ми всі співучасники вбивства заявила Лілі. Лілі озирнулася на всі боки і побачила що всі дівчатка приголомшено мовчать дивлячись на тіло Софії на підлозі і яскраво червону калюжу крові, що витікає з рани на грудях, де стирчав ніж. Після тривалої паузи Жанна сказала те, що ми її вбили ще треба довести, а ми скажемо поліції коли вона приїде що знайшли її в душовій вже мертвою і нам невідомо хто це зробив. Вбивцю ми не бачили. Обличчя вбивці ми не бачили. І хто це може бути ми не знаємо. Адже ви не видасте мене? Жанна по черзі оглянула дівчаток. Не видамо зітхнула Лілі. Правильно. Головне, щоб ми всі дотримувалися одних і тих же свідчень, сказала Жанна. А тепер Жанна нахилилася і висмикнула ножа з грудей Софії я піду і закопаю цей ніж у землю на грядці з квітами, а ти Лілі підеш і скажеш про мертву Софію виховательці і викличеш по телефону поліцію. Без зброї нам нічого не зможуть пред'явити у поліції. Поліція, що приїхала через 15 хвилин, загородила місце злочину і криміналісти почали збирати відбитки пальців з поверхонь стін, умивальника та кранів. У цей час строгий слідчий у пальті опитував дівчаток із групи в якій навчалась Софія відводячи їх по черзі до кабінету директорки інтернату. Всі дівчатка як і вчила їх Жанна твердили що нічого не знають і знайшли Софію вже вбитою в ванній кімнаті інтернату. Хто вбивця вони не знають. Обличчя вбивці вони не бачили. Але слідчий їм не вірив. Поруч із дівчатами знаходилася приголомшена вихователька і не менш приголомшена директриса інтернату. Господи, якщо інформація про вбивство Софії потрапить до газет, то мене звільнять з роботи голосила директорка інтернату. А мені лише три роки залишилося до пенсії. Нічим не можу вам допомогти відповів директору інтернату слідчий. Моя робота розслідувати вбивство Софії, знайти та покарати вбивцю. Подивіться сюди покликав слідчого криміналіст. Вибачте мене звуть сказав слідчий директор інтернату. Слідчий нахилився над тілом Софії. Дивіться сюди криміналіст показав на синці на зап'ястях дівчинки. Схоже, її насильно утримували, а в цей час хтось із силою вдарив її ножем прямо в серце, сказав криміналіст. Що ви скажете щодо ножа? спитав слідчий криміналіста. Ніж невеликий, складний із гострим лезом 12-15 см. Але на місці злочину ми його не виявили сказав криміналіст слідчому. Значить, вбивця десь сховав ніж на території інтернату сказав слідчий. Я думаю що це зробив хтось з дівчаток ось тільки не знаю хто сказав слідчий. Дивіться я виявив під нігтями Софії частинки епідермісу вбивці закричав криміналіст. Це допоможе вивести вбивцю на чисту воду. Я пропоную окремо поговорити з кожною з дівчаток і сказати, що ми виявили незаперечні докази і знаємо хто вбивця, але пропонуємо їм добровільно зізнатися і тим самим зменшити суворість покарання, інакше вони всі підуть як співучасники у вбивстві Софії. Я не вбивця розплакалася не витримавши допиту слідчого Лілі подруга Жанни. Це все вона винна, а я тільки тримала Софію за руки, щоб вона не виривалася. А ножем у груди Софію вдарила Жанна. Жанна сказала що сховає ніж яким убила Софію, закривши його в землю на грядці з квітами. Без ножа поліція не зможе нам нічого пред'явити, сказала нам Жанна. Що мені за це буде? — спитала Лілі. Не знаю, але суд врахує вашу допомогу слідству, сказав Лілі слідчий. Слідчий викликав кінологів із собаками, щоб вони прочесали грядки з квітами, що ростуть на території інтернату, і через півгодини ніж був викопаний із землі і пред'явлений слідчому. Слідчий викликав до себе Жанну і пояснив їй ситуацію, пред'явивши їй знайдений ніж. Бачачи що відмовлятися марно Жанна зізналася у вбивстві Софії. На запитання слідчого навіщо Жанна вбила Софію Жанна відповіла за те, що Софія збиралася звинуватити мене в крадіжці свого айфону, який їй подарувала мама на день народження. Але чим я гірша? Я вже сім років тут живу і мене жодного разу не відвідала мама, за сім років мені жодного подарунка і навіть коробки цукерок не принесла на мій день народження, а тут цій козявці мама подарувала дорогий айфон. Жанна дістала айфон із кишені куртки та поклала на стіл перед слідчим. То що ви зовсім не жалкуєте про скоєне вбивство запитав слідчий Жанну? На що Жанна невизначено хмикнула і, зробивши паузу, попросила у слідчого листок паперу для щиросердного визнання...

Кінець

---

Ваш коментар буде першим!