Слава ЗСУ!

"Моральний вибір" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 03.11.2024

"Моральний вибір"

—Оленко, ти сто разів подумай, перш ніж писати відмовну на дитину! 

—Потім вже буде пізно,—сказала Олені дитяча медсестра Надія Миколаївна.

—Я Надіє Миколаївно, не можу її залишити, зрозумійте мене, не можу.

Весь персонал пологового будинку щиро переживав за молоде породілля. Видно було, що їй нелегко дається це рішення, що її можна якось переконати.

—Ви розумієте, тато вирощував мене в строгості. 

—Він мені з дитинства твердив, щоб я, не дай Боже, не принесла дитину в "подолі". 

—Ну, як я йому скажу, що це сталося? 

—Адже він думає, що я вчуся в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, отримую професію стоматолога. Я пів року вдома через вагітність не була, брехала.

—Ну, всяке в житті буває, що він тобі зробить, ну покричить, посварить, та й прийме хлопчика твого, це ж його онук, продовження роду.

—Ні, ви що, ви не знаєте мого батька Вадима Сергійовича, він дуже строгий ... Була б мама жива, вона зрозуміла б мене.

І Олена гірко заплакала. 

Батько дитини Ігор відразу заявив, що він "умиває руки", дитина йому не потрібна. Олена вірила у щирі почуття, і від цього їй було ще болючіше. Вона не зважилася на аборт, у результаті в неї народився здоровий, щікастий хлопчик.

Її мами, Тетяни Іванівни, не стало, коли Олена навчалася у 6-му класі. Мама їхала в автобусі з колегами по роботі та потрапила в дорожню аварію. Усі залишилися живі, окрім неї. 

Життя Олени розділилося на до та після цієї страшної аварії. Батько, після смерті дружини як із ланцюга зірвався. Весь свій біль і злість на несправедливість життя зганяв на безневинній дочці Оленці.

—Олено, дивися мені, щоб ніяких шашнів, принесеш байстрюка у подолі,—вижену з дому. 

—У нашій родині такої не буде ганьби, зрозуміла? 

—Вчися, дочко, отримаєш професію, станеш лікарем, шановною людиною.

—Тату, які шашні, я ще маленька, вчуся добре, тебе не засмучую, не треба кричати на мене.

Олена школу закінчила із золотою медаллю, вступила до Національного медичного університета ім. О.О. Богомольця, як того хотіли мати з батьком. Додому вона приїжджала кілька разів на рік. Батько готував свою "фірмову картоплю" і розпитував її про навчання в університеті. І щоразу нагадував Оленці про "байстрюка в подолі", щоб не дай Бог не осоромила їх родину.

Чого він боявся, те й сталося. На другому курсі познайомилася Олена із вродливим хлопцем на танцях. Сама не помітила, як закохалася, це був перший хлопець у її житті.

Подумки вона вже уявляла, як іде з ним у весільній сукні, і батько пишається, яка розумна та красива у нього дочка – наречена. Але все пішло не так. Хлопець її кинув щойно дізнався про вагітність, мрії про весілля розлетілися, як пух.

Пологи були легкі. Але не легко було молодій матері не дивитись на малюка. Вона одразу заявила, що напише відмовну. Побачивши це крихітне тільце, зморщене личко, у Олени здригнулося серце. Дев'ять місяців носила дитину під серцем, і тепер віддати.

У палаті лежало троє матусь з малечею. Олена відверталася до стіни, щоб не бачити, як ті годують своїх дітей. Свого малюка вона жодного разу не погодувала, хоча медсестри пропонували їй, сподіваючись, що вона передумає залишати дитину.

Відмовна була написана. Жодні умовляння не допомогли. Олена спішно зібрала речі, і мовчки пішла з пологового будинку, отримавши свої документи. Акушерки з медсестрами сумно дивилися на Андрійка, то вони його називали так між собою.

—Все малюк, залишився ти один, пішла твоя мама.

—Як тепер складеться твоя доля, одному Богові відомо. 

—Швидше за все, потрапиш ти в хорошу сім'ю, таких діток швидко розбирають.

Малюк затих і ніби слухав, смішно смикаючи маленьким носиком. Дитяча медсестра Надія Миколаївна дбайливо переповіла і погодувала відмовничка. Вона пам'ятала майже кожну дитину, від якої відмовлялися.

Були випадки, коли матусі думали, і поверталися за дитиною, але рідко. Вночі Андрійко, ніби зрозумівши, що його покинули, почав несамовито, жалібно кричати. Їсти відмовлявся.

Надія Миколаївна всю ніч майже не спала, Андрійко ненадовго засинав, знехотя з'їдав трохи дитячої молочної суміші, і з новими силами приступав до крику. Під ранок він заспокоївся, і став млявим і байдужим.

—Ох, дитино, мати кличеш, напевно, а нема її, пішла, не захотіла тебе брати, рідного сина.

Під час обходу у відділення влетіла Олена.

—Де він? 

—Ще не віддали? 

—Я хочу його забрати!

—Оленко, ви повернулися? 

—Слава Богу! 

—Андрійко, поки що у нас, документи ще не передавали. 

—Ви впевнені у своєму рішенні? 

—Адже це вам не іграшка, хочу залишу, хочу заберу!

—Ні, я точно впевнена! 

—Це мій син, як я могла його покинути!

І Олена почала плакати.

—Я всю ніч не спала, ніби чула його крик, серце мало не розірвалося від болю! 

—Мій синочок, один тут, без мами.

—Дайте мені його погодувати, молоко прибуває.

Олену відвели до окремої палати, принесли дитину. Приклала його до грудей, малюк почав голосно прицмокувати. У дверях стояв весь медперсонал і щиро радів. Хлопчика не чекала доля покинутого, він з мамою.

—Я ж поговорила вдома зі своїм батьком, Вадимом Сергійовичем, зізналася, що народила і залишила дитину через нього. 

—Сказала, що не можу без малюка і хочу його забрати. 

—Він спочатку був шокований, а потім сказав, що хоче побачити онука, і що я дура, а не мати. 

—Лаяв мене, що я нічого йому не сказала, що залишила дитину.

—Адже я все життя тільки чула, що не дай Бог народиш байстрюка поза шлюбом. 

—А тут я не впізнала батька. 

—Він навіть розплакався від радості, нічого заберу синочка, і поїдемо знайомитись до дідуся. І по батькові його дам, і прізвище.

Весь медичний персонал пологового будинку проводив у вікно поглядом тендітну фігурку молодої матері з немовлям.

Дай Боже їм щастя! 

PS. Як часто батьки лякають дівчаток з дитинства фразою: "Принесеш байстрюка у подолі — виженемо з дому!" 

Скільки молоденьких дівчат зробили аборти, відмовилися від новонароджених немовлят через ці жорстокі слова. Скільки потім покалічених доль молодих жінок та дітей. Мораль, безумовно важлива, але дівчата повинні знати, що батьки їх люблять і приймуть, будь-яку з них, без чоловіка, вагітну, "з подолом".

Будьте дівчата завжди коханими та щасливими! 

Кінець

Ваш коментар буде першим!