Слава ЗСУ!

"Натхнення" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 20.03.2023

"Натхнення"

   Останнім часом у Джона зовсім не виходило писати вірші. Він вже провів у жорстоких творчих муках поспіль кілька днів і вечорів намагаючись написати невеличкий вірш про кохання для журналу "The Virginia Quarterly Review".

Це безнадійно нарешті сказав він змученим голосом самому собі і роздягнувшись вимкнув світло нічника і ліг на ліжко спати. Заплющивши червоні від хронічного недосипання очі він швидко заснув. Йому снився дивний сон.

Уві сні до нього у кімнату постукавши зайшла гарна, молода, незнайома жінка в елегантний вечірній сукні з пишною зачіскою і тонкою вуаллю на обличчі.

Від подиву він навіть сів на своєму ліжку.

—Хто ти спитав він здивовано у чарівної незнайомої жінки.

—Вгадай сам відповіла йому чарівна незнайомка відкинувши вуаль з обличчя.

Джон був вражений гарними, тонкими рисами її чуттєвого обличчя і особливо її карими очима в яких читалися одночасно розум, веселість і ... жорстокість.

Джону стало якось не по собі від оцінюючого та глузливого погляду гарної чарівної незнайомки яким вона окинула його вбогу, крихітну кімнату під самісеньким дахом будинку, а потім її прекрасні карі очі зупинилися на ньому.

—Ну, так хто я така скажи мені?

—Для смерті ти надто молода та гарна і в тебе немає з собою ручної коси пожартував Джон.

Незнайомка дзвінко розсміялася і її веселі і жорстокі карі очі на мить "відтанули", але потім знов прийняли свій попередній вираз.

—Я буду з тобою поруч усе твоє життя поки ти не помреш.

—Невже ти моя нова дружина?

—Ні, Джоне.

—Тоді хто ж ти прекрасна незнайомка і звідки тобі відоме моє ім'я?

—Твоє ім'я Джоне не таке вже і рідкісне в США.

—Я хочу щоб ти Джоне сам вгадав хто я така, а я буду тобі підказувати.

—Добре, я спробую вгадати хто ти така.

—Я та з ким ти проживеш усе своє життя і пізнаєш що таке справжні горе і радість.

—Зі мною поруч ти пізнаєш і неймовірне душевне піднесення і надзвичайний розпач...

—Я із задоволенням буду гратися на твоїх оголених, натягнутих як струна нервах...

—Ти будеш і палко любити і шалено ненавидіти мене одночасно...

—Я змушу тебе жорстоко ревнувати мене до інших людей... 

—Я буду приходити до тебе на годину, щоб потім зникнути від тебе на довгі місяці і навіть роки, а ти даремно дні і ночі чекатимеш на мене і зватимеш мене до себе, але я до тебе не прийду, поки сама цього не захочу...

—Зі мною ти відчуватимеш себе, по черзі то найліпшим коханцем у світі, то жалюгідним, безсилим імпотентом ні на що у Біса не здатним ...

—Граючись з тобою як кішка з мишкою, я зведу тебе з розуму, підточу твої фізичні сили і доведу до могили у розквіті сил і творчого таланту...

—То хто ж я така, скажи мені Джоне?

—О Боже... Боже мій сказав вражений Джон як загіпнотизований дивлячись у її прекрасні карі очі.

—Ти... ти моє натхнення, яке я так довго... довго і безнадійно шукав!

—Ти вгадав Джоне, я твоє натхнення і за це я нагороджу тебе поцілунком.

—Іди до мене мерщій Джоне, поки я не передумала тебе цілувати.

—Так, я вже йду до тебе голубко моя, сказав їй лагідно Джон і схопившись з ліжка підійшов до неї.

Він обійняв її за тонку талію і припав до неї вустами у пристрасному поцілунку. 

—Ох, мені так солодко тебе цілувати, мені зараз так добре з тобою, що заради цього я згоден витерпіти усі життєві негаразди, усі посмертні муки пекла, нарешті відірвавшись від неї сказав він їй з любов'ю дивлячись в її прекрасні і жорстокі карі очі.

Раптом він отримав від неї сильний удар коліном у пах.

—О Боже... Боже мій... як боляче скрикнув він зігнувшись від нестерпного болю навпіл.

Його обличчя почервоніло від сильного болю, а на очах рясно виступили сльози.

—Навіщо ти вдарила мене коліном у пах спитав він у неї здавленим від болю голосом.

—Щоб ти Джоне, не надто зазнавався з цього приводу відповіла йому прекрасна і жорстока незнайомка і ставши прозорою швидко розтанула у повітрі як хмаринка.

—Куди ж ти втікла від мене голубко моя, натхнення моє закричав прекрасній незнайомці навздогін Джон, але зворотньої відповіді від неї він так і не отримав.

Вона безслідно зникла розчинившись у повітрі, так начебто її ніколи і не було в цій кімнаті.

У сильному розпачі Джон прокинувся від свого дивного сну на скуйовдженому, мокрому від поту простирадлі і одразу ж почав мацати себе в паху перевіряючи цілісність свого статевого органу.

Впевнившись що у нього все ціле і неушкоджене, він різко сів на ліжку намагаючись пригадати свій сон який потроху вже став вивітрюватися з його голови.

Раптом Джон відчув вже добре знайомий йому "творчий зуд" у руці і не одягаючись, щоб не злякати своє натхнення увімкнув нічник, сів до письмового столу і взявши кулькову ручку почав швидко записувати на білому аркуші паперу перші строки віршу про кохання ...

Кінець

Ваш коментар буде першим!