Слава ЗСУ!

"Недоумкуватий " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 04.10.2023

"Недоумкуватий"

 За старих часів таких людей називали по-різному: юродивими, дурнями, ідіотами, недоумками, дебілами, імбецилами, кретинами, "недорозвиненими", а зараз їх називають просто "людьми з альтернативним інтелектом".

Ця історія сталася майже двадцять років тому, але я й досі її пам'ятаю.

Якось рано вранці дорогою повз мій будинок йшов молодий хлопець у білій футболці "Puma", синіх шортах "Adidas" та білих кросівках "Nike" на босу ногу і голосно співав активно розмахуючи при цьому руками.

Його непевна хода, гучна незв'язна і невиразна мова і активна жестикуляція руками привернули мою увагу.

Хлопець був явно "не в собі" і поводився м'яко кажучи "дивно". Недоумкуватий чи п'яний чи "під кайфом" байдуже подумав я тоді.

Я в цей час тільки-но вийшов з під'їзду свого будинку і йшов до метро "Оболонь", щоб їхати на пари до КНУБА.

Я йшов слідом за "дивним" хлопцем, дотримуючись від нього пристойної дистанції з міркувань особистої безпеки і тому бачив на власні очі все, що сталося з ним далі.

"Дивний" хлопець порівнявшись з припаркованою на тротуарі біля сусіднього будинку заведеною машиною сірою "Mitsubishi Outlander" з тонованим склом, раптово спіткнувся наступивши на шнурок кросівки, що розв'язався, втратив рівновагу і незграбно змахнувши руками ненароком вдарив по дзеркалу машини.

Із заведеної машини "Mitsubishi Outlander" відразу ж вискочили водій і два пасажири - всі троє високі й міцні мужики вірменської національності і кинулися бити бідного хлопця.

Водій "Mitsubishi Outlander" різко розмахнувшись вдарив хлопця кулаком прямо в обличчя, а коли хлопець упав на землю, то він разом із двома пасажирами став бити його руками та ногами весь час намагаючись потрапити йому в голову.

Хлопець спочатку відчайдушно і голосно кричав про допомогу, але ніхто з людей не прийшов йому на допомогу.

Нечисленні перехожі які проходили в цей час вулицею опустивши очі прискорювали свій крок, вдаючи що нічого не помічають навколо.

Хлопець, якого жорстоко били, згорнувшись калачиком на асфальті і обхопивши обома руками розбиту в кров голову вже не кричав про допомогу, а просто тихо стогнав, але водій машини і два його пасажири продовжували методично і жорстоко бити хлопця руками і ногами.

Я опустивши очі прискорив свій крок і швидко пройшов повз них, щоб самому не потрапити під роздачу піздюлів, а коли відійшов від них на гарну відстань і переконався що їм мене не видно крізь зелену крону дерев, то тремтячими від хвилювання руками дістав зі свого чорного шкіряного портфелю мобільний телефон і зателефонував до поліції. Черговий поліції довго і нудно розпитував мене: як мене звуть, яке в мене прізвище та по батькові, де я живу, де я прописаний, скільки мені років перш ніж нарешті прийняв від мене потрібну інформацію.

Черговий поліції пообіцяв мені вислати на вказану мною адресу поліцейську машину для перевірки інформації і я з почуттям виконаного громадянського обов'язку закінчив розмову з ним і поклавши мобільний телефон до портфелю, швидким кроком поспішив до метро "Оболонь", тому що вже сильно спізнювався в університет на першу пару.

Кінець

Ваш коментар буде першим!