Слава ЗСУ!

"Погляд зі сторони " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 26.02.2025

"Погляд зі сторони"

   Хоча пройшло вже багато років від тоді, але я на самоті час від часу нав'язливо прокручую в себе в голові наче плівку в фотопроекторі цю мить свідком якої я мимоволі для себе став.

—Чому я згадую саме цей епізод свого життя?

—Бо він мене тоді вразив і розчулив до глибини душі. 

—Саме так. Хоча я людина не схильна до сентименталізму і взагалі не люблю сльозливі історії.

—Я навіть популярні серіали про кохання по телевізору не дивлюсь. 

—Не люблю. 

—Там все неприродне, вигадане і неживе, і почуття і переживання, і горе і радість, і розлука і воз'єднання героїв. Все вигадане режисером і зігране як по нотах найнятими ним акторами.

—Та цей контраст між зовнішнім і внутрішнім світом людини не кожного дня можна побачити.

—Звісно для цього треба бути спостережливим і чутливим до емоцій і почуттів інших людей. 

—Треба вміти "читати" обличчя інших людей і бачити те, що переважна більшість взагалі не бачить...

—Отже, я розповім вам про те, що я тоді побачив:

"...Під дощем, що щільною прозорою стіною невпинно лив з небес, молода елегантна, приваблива жінка та її чоловік бігли до метро, намагаючись сховатися у підземці від його холодних крапель.

—Я ідучи з роботи з іншого боку вулиці зупинився і пильно спостерігав за ними з відстані, відчуваючи, як їхня життєва енергія потоками проникає в мене, немов тепле світло в холодну пору року. 

—Вони бігли до метро і не помічали, що хтось в цей момент стоїть і спостерігає за ними, і, можливо, це було добре...

Їх одяг, волосся та обличчя були мокрими від дощу, але в очах все ще світилася та природня іскра вогню, яка привертала увагу перехожих, що зі стурбованими обличчями поспішали у своїх справах.

Перехожі, що проходили повз них, оберталися на цю гарну пару, захоплюючись їхньою енергією та безтурботністю.

Вони виглядали так впевнено, ніби цей світ належить тільки їм, і ніхто не міг би запідозрити, що за цією ідилією ховається гірка правда. 

Ніхто з перехожих і не здогадувався крім мене, що всередині їхніх сердець в цей момент вирувала вогняна буря. Лише кілька годин тому вони прийняли важке рішення — розлучитися назавжди. Слова, які вони вимовили, ще звучали в їхніх головах, але зовнішній вигляд на людях залишався безтурботним. Вони бігли разом, немов намагаючись втекти від власних думок, від того, що їхнє спільне життя закінчується.

Перехожі, спостерігаючи за ними, думали про романтичні історії, про любов, яка, здавалося, не знає перешкод. Перехожі уявляли, як ця молода пара щойно повернулася з чудового вечора, де в затишному колі родичів, друзів і знайомих чоловік з жінкою сміялися, і ділилися мріями про щасливе спільне майбутнє. Але насправді, всередині них в цей момент вщент руйнувався їх маленький всесвіт, і кожен крок до метро був нагадуванням про те, що їхня спільна історія добігає кінця.

—Так само байдуже налаштований сторонній спостерігач споглядаючи миті чужого життя зі сторони наївно думає, що бачить все, але насправді він не бачить нічого суттєвого вартого уваги.

Добігши до метро жінка обернулася до чоловіка, який вже втомився бігти і трохи відстав від неї і дивлячись на нього щось коротко сказала йому.

А він кивнув головою у знак згоди і щось їй відповів. 

—Що саме я не почув, бо був на значній відстані від них з іншого боку вулиці. 

—Мабуть це були останні слова вибачення чи прощання назавжди.

А потім пара стала спускатися вниз по сходах у підземку.

Коли ця пара нарешті зникла в підземці, я залишився нерухомо стояти на іншому боці вулиці, відчуваючи, як дощ продовжує лити, але вже не лякаючись його пронизливого холоду." 

—Тоді, я зрозумів, що треба цінувати все те, що дає тобі життя. І добре і погане... І успіхи і помилки... І взлети і падіння...

—Я вирішив відтоді більше уваги приділяти тим плинним моментам мого життя, які роблять його справжнім. І жити на повну так, щоб потім не шкодувати, що щось в своєму житті не спробував зробити. Бо все що ти робиш — дарує тобі безцінний досвід.

І, можливо, саме в цьому і полягає істинне щастя людини у цьому світі.

Кінець

Ваш коментар буде першим!