Слава ЗСУ!

"Похід до дитячого садка " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 27.02.2023

"Похід до дитячого садка"

  Гуляючи сьогодні вранці зі своїм собакою "Басею" біля дитячого садка у дворі свого будинку, я з цікавістю спостерігав за тим, як чоловік середніх років одягнений у чорну нейлонову куртку з капюшоном і мішкуваті сині джинси швидко біжить через дорогу разом з маленьким 4-х річним хлопчиком, що сидить у нього на шиї, щоб встигнути здати дитину в дитячий садок. Перебігши дорогу і підбігши до хвіртки дитячого садка, чоловік зняв з себе свого маленького сина і обережно поставив його на землю, а потім подзвонив у дзвінок на хвиртці викликаючи виховательку дитячого садка.

Біля хвіртки дитячого садка розігралася маленька людська драма. Маленький хлопчик з розпачом вчепився своїми крихітними ручками в батькову куртку і нізащо не хотів його відпускати.

-Тату, я не хочу щоб ти йшов плакав від прикрості маленький хлопчик.

-Андрійку, я мушу йти на роботу відповів йому тато.

-Тату, я не хочу щоб ти йшов на роботу!

-Я хочу, щоб ти залишився зі мною і пограв разом зі мною в дитячому садку в машинки.

-Ні, Андрійку, я повинен піти на роботу.

-Якщо я не вийду на роботу, то мене звільнять і я тоді не зможу купувати тобі нові іграшки, які ти хочеш.

- Мені не потрібні нові іграшки!

-Не йди тату !!!

-Не кидай мене тут самого!

-Я не можу вчинити інакше синку.

-Якщо я не піду на роботу, то хто ж тоді зароблятиме гроші для сім'ї ?

-Я сам тату піду на роботу і зароблятиму гроші для сім'ї !

-Ти ще занадто малий Андрійку, щоб ходити на роботу і заробляти гроші.

-Тоді я тату продам всі свої іграшки і зароблю багато грошей для тебе з мамою!

-Андрійку, ніхто не купить у тебе твої іграшки.

-Тату, не йди плакав маленький хлопчик.

У цей момент пролунала сирена повітряної тривоги.

З дитячого садка вийшла вихователька і підійшла до хвіртки.

-Доброго ранку ввічливо привіталася вона з батьком хлопчика.

-Доброго ранку Алло Вікторівно, ввічливо відповів їй батько хлопчика.

-Хто забиратиме хлопчика запитала у нього вихователька Алла Вікторівна.

-Моя дружина відповів їй батько хлопчика.

-Добре, йдіть спокійно на роботу і ні про що не хвилюйтеся, а я подбаю про вашого сина сказала батькові хлопчика вихователька Алла Вікторівна.

-Дякую вам Алло Вікторівно подякував її батько хлопчика і розвернувшись пішов геть.

-Та-а-а-т-у-у-у-у, не-е-е-е-е йди-и-и-и-и захлинався сльозами від горя його маленький син Андрійко.

-Підемо Андрійку зі мною, я з тобою пограю в іграшки сказала йому лагідним голосом вихователька Алла Вікторівна беручи його за руку.

-Я хочу грати в іграшки з татом, а не з вами відповів їй різко Андрійко.

-Але тато пішов на роботу, а я є і я готова з тобою пограти в ту гру, в яку ти захочеш сказала йому лагідно вихователька Алла Вікторівна.

-Підемо Андрійку сказала йому лагідно вихователька Алла Вікторівна.

Вихователька Алла Вікторівна повела плачучого Андрійка до дитячого садка.

Напевно повела його в бомбосховище подумав я, тому що сирена повітряної тривоги продовжувала голосно ревти.

У цей момент повз мене проходив його батько з тривожним, насупленим обличчям. Я мигцем глянув на нього.

-Сволоти, щоб ви всі там здохли у своїй рашці сказав він піднявши голову і подивившись з тривогою на небо, немов вишукуючи там своїми очима невидимі іранські дрони-шахеди, що в цей час летіли бомбити Київ і сплюнувши собі під ноги швидко пішов геть...

Кінець

Ваш коментар буде першим!