Слава ЗСУ!

"Право на відпустку " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 05.10.2024

"Право на відпустку"

—Командире, звернувся до нього з повагою Андрій лейтенант 95 ОДШБр.

—Чого тобі?

—Мені вночі наснився чудовий сон про те, що ви дали мені п'ять днів відпустки.

—Якщо ти будеш вести себе добре, чітко виконуватимеш накази і "не косячитимеш" , то тобі наснитися вночі, що я дав тобі відпустку на цілих п'ятнадцять днів.

—Але командире...

—Ні Андрію, і не проси мене навіть про це.

—Чому?

—Якщо я сьогодні дам тобі відпустку, то завтра до мене звернуться з аналогічним проханням про відпустку інші військові, а я не можу всім підряд у бригаді давати право на відпустку. 

—Мені тоді не буде ким воювати.

—Але ж командире, у мене є вагома причина, щоб бути вдома.

—У всіх нас є вагомі причини бути вдома.

—У мене вдома хвора мати, вона дуже погана і може померти і мені треба її терміново відвідати.

—Наскільки я пам'ятаю, у тебе є ще старша сестра Ірина.

—Так є.

—Нехай твоя старша сестра Ірина подбає про вашу хвору матір у твою відсутність поки ти тут воюєш.

—Але командире, адже це несправедливо.

—А життя Андрію, взагалі сповнене несправедливостей.

—Не маяч у мене перед очима Андрію, йди і займайся своїми прямими обов'язками, — сказав йому командир.

—Слухаюсь командире,— відповів йому Андрій і з незадоволеним виглядом пішов геть ні з чим.

Тієї ж ночі Андрій втік з бойових позицій.

Він чудово розумів що на нього чекає якщо його спіймають на дезертирстві, але бажання побачити хоча б одним оком хвору матір виявилося сильнішим за страх покарання.

Кінець

Ваш коментар буде першим!