Слава ЗСУ!

"Солодка цукерка" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 18.02.2022

Олена була високою, стрункою дуже красивою дівчинкою тринадцяти років з довгим золотистим волоссям, яке досягало її талії і красивими великими блакитними очима. Олена жила разом з матір'ю та вітчимом, який як і всі чоловіки в селі випивав і по п'яні часто чіплявся до неї. Олена пробувала поговорити з матір'ю на тему причепів вітчима, але її мати Надія Іванівна втомлена сорокап'ятирічна жінка, що працювала продавцем у сільському магазині, тільки сердилася у відповідь. Ти спеціально намовляєш на Петра, бо ревнуєш мене до нього. Ти думаєш, я змогла б тебе прогодувати на одну свою зарплату? питала мати Надія Іванівна свою доньку Олену. Ти думаєш так просто ростити дитину одній самотній сорокап'ятирічній жінці питала Олену її мати Надія Іванівна. Усі мужики в селі п'ють і без цього ніяк не можна, а Петро твій вітчим хоч і п'є, зате гроші в сім'ю приносить. За ці гроші ми тебе годуємо і тобі одяг у школу купуємо, оплачуємо гурток спортивних танців, відповідала Олені її мати Надія Іванівна. Так ви ж мені купуєте не новий одяг, а старий із секонд-хенду і їжу ви мені даєте найпростіший борщ, кашу і котлету та квашений огірок. У нас вдома ніколи не буває ні апельсинів, ні бананів, ні шоколадних цукерок і грошей кишенькових, ви мені не даєте, заявила Олена своїй матері Надії Іванівні. Ти дуже багато чого хочеш. Я й сама шоколадних цукерок не їм. А ти дочка вже в тому віці, що могла б піти влітку на підробіток, відповіла Надія Іванівна своїй дочці Олені. На який підробіток запитала Олена свою матір Надію Іванівну. Ну хоча б підлогу мити в магазині, де я працюю. Я могла б тебе туди влаштувати, відповіла мати Надія Іванівна дочці Олені. І весь час поратися в холодній воді, щоб шкіра на руках потріскалася? Ні, я на це не піду з викликом, дивлячись в обличчя матері, заявила Олена. Білоручко ти дочка заявила їй мати Надія Іванівна. Ти думаєш, що до тебе прискаче на білому коні прекрасний принц і повезе тебе з собою у своє королівство запитала Олену мати Надія Іванівна. А якщо й так я красива та молода і я готова на все щоб виїхати з цього нашого проклятого села у місто зі злістю у голосі відповіла матері Надії Іванівні донька Олена. Ох, наплачешся ти потім дочка зітхнула її мати Надія Іванівна. Всі сльози, всі мої, тобі що за діло відповіла їй дочка Олена. Після цієї розмови з матір'ю минуло кілька днів і Олена вже почала забувати свої образи на матір. Коли її шкільна подружка Марина похвалилася на перерві новим айфоном останньої моделі. Класний айфон із заздрістю у голосі сказала Олена Марині. Тобі батьки подарували спитала Олена Марину. Ні, я сама на нього "заробила" вірніше це "подарунок одного чоловіка" сказала Олі її шкільна подружка Марина. Якого чоловіка спитала Олена Марину. Є в мене один шанувальник Віктор, йому тридцять п'ять років він одружений і має маленьку дитину, але він любить молоденьких дівчаток і щедро платить відповіла Олені її шкільна подруга Марина. Платить за що спитала її Олена. Ну, ти що маленька здивувалася Марина. За секс, звичайно. Хоча йому більше подобається коли йому роблять мінет відповіла Марина Олені.
А як до цього ставляться твої батьки спитала Олена Марину. Я їм не розповідаю, та й їм чесно кажучи начхати що я роблю у вільний від занять у школі час. Слухай познайом мене зі своїм шанувальником Віктором мені дуже потрібні гроші я хочу поїхати до міста з нашого клятого села сказала Олена Марині. Ні з Віктором я тебе не познайомлю, а то ще уведеш його в мене засміялася Марина. А до речі, де ти зі своїм Віктором познайомилася, запитала Олена Марину. На трасі до міста на виїзді із нашого села відповіла Марина Олені. Хочеш після уроків у школі разом з тобою підемо туди запитала Марина Олену. Дуже хочу відповіла Олена Марині. Після уроків, які здавалося ніколи не закінчаться, Марина повела Олену на трасу на виїзді з села в місто. Стій з краю на узбіччі щоб тебе випадково не збив автомобіль давала вказівки Олені Марина і посміхайся водіям, що проїжджають повз, а коли вони зупиняться, то підходь до них і сідай в машину і розповідай їм казки що твоя мама дуже хвора і ти збираєш гроші їй на ліки . Деякі особливо жалісливі водії просто так віддадуть тобі гроші, а інші запропонують тобі їх «відпрацювати» зрозумілим тобі способом Марина. Ти звичайно одягнена так собі, але у тебе гарненьке дитяче личко і я думаю що з пошуком клієнтів у тебе проблем не буде відповіла Марина Олені. На ось на Марина простягла Олені коробочку з презервативами. Навіщо це здивувалась Олена. Ну ти ж не хочеш завагітніти в тринадцять років і порадувати свою матір онуками наперед усміхнулася Марина. Бери, бери знадобиться сказала Марина Олені. Олена взяла коробочку з презервативами та поклала її в кишеню куртки. Повз них проїхала чорна іномарка "Вольво" та проїхавши метрів п'ятдесят почала здавати назад. Дивись у тебе вже з'явився перший клієнт усміхнулася Марина Льоні. Іномарка під'їхала поряд до дівчат і тоноване скло з боку водія поповзло вниз. За кермом іномарки сидів повний грузин сорока сім років. Гей, дівчинка йди сюди поманив він Олену товстим коротким волохатим пальцем. Олена підійшла до машини і відкривши передні двері села на сидінні поруч із водієм. Грузин зачинив двері з боку Олени і спитав її скільки. Що скільки перепитала його Олена. Скільки ти хочеш за мінет спитав грузин Олену. Я не знаю, відповіла йому Олена я ніколи цим раніше не займалася. Усі так кажуть усміхнувся грузин. Гаразд поїхали дорогою домовимося про ціну сказав грузин і іномарка поїхала дорогою залишивши шкільну подругу Олени Марину стояти на узбіччі дороги. Щасливиця подумала Марина, проводжаючи поглядом дорогу іномарку, що ховається з виду за поворотом траси на місто. Грузин не поїхав трасою в місто, а проїхавши 500 метрів від того місця, де на узбіччі дороги залишилася шкільна подруга Олени Марина, звернув з траси в ліс і зупинився там заглушивши двигун іномарки. Грузин розстебнув і спустив штани і обернувся до Олени. Олена дивилася з жахом на його величезний волохатий живіт за який зачепилися сині труси-боксірки. Зніми з мене труси сказав він Лені. Олена слухняно зняла з нього труси-боксірки і побачила його маленьку чоловічу гідність. Ну як подобається з гордістю в голосі спитав її грузин. Візьми його до рота попросив грузин Олену. Лена проковтнувши і придушивши у собі блювотний рефлекс підкорилася його вимозі. Півгодини ганьби та задоволений грузин простягнув Олені 500 грн. Ти добре "попрацювала", застібаючи ширинку штанів, сказав грузин Олені. Я відвезу тебе назад на те місце, де я тебе підібрав, сказав грузин Олені.
З цими словами він завів іномарку та виїхав із лісу на шосе. Олена вийшла на шосе на тому місці, де вони разом з Мариною стояли і ловили клієнтів. Марини на трасі не було. Напевно, зловила якогось клієнта, подумала Олена. Олена неквапливо пішла додому. Олена прийшла додому і повечерявши разом із матір'ю та вітчимом пішла до себе в кімнату готувати уроки. Як би мені не було бридко, але я таки зробила це подумала Олена діставши з кишені джинсів складену купюру вдвічі в 500 грн. Ті 500 грн, які їй дав грузин, Олена засунула під матрац. Я мушу зібрати велику суму грошей щоб купити собі красивий одяг та переїхати з цього клятого села. Ні моя мати Надія Іванівна ні мій вітчим Петро нічого не повинні знати про мої плани втечі з дому, подумала Олена. З цього дня Олена почала жити подвійним життям. Після уроків Олена разом зі своєю шкільною подругою Мариною йшли на трасу на виїзді з села до міста та допізна стояли там у пошуках клієнтів. Один із клієнтів дав Олені жартівливе прізвисько "солодка цукерка" і коли вона того дня розповіла про це своїй шкільній подрузі Марині, вони обидві від душі посміялися. Іноді у Олени було до 5 клієнтів на день, а іноді взагалі жодного, і тоді вона поверталася додому втомлена і зла. Матері на її розпитування про те як вона проводить вільний після школи час Олена незмінно відповідала що займається уроками у будинку її шкільної подруги Марини та її мати Надія Іванівна їй вірила або вдавала що вірила. Іноді Олена ловила кинутий на неї крадькома дивний погляд матері Надії Іванівни і тоді їй здавалося, що мати про все здогадується. Але Надія Іванівна ніколи не говорила про свої підозри з дочкою Оленою, ніби боячись, що висловлені вголос підозри виявляться правдою. Олена вже накопичила більше 10 тис грн під матрацом, але їй хотілося накопичити більше, щоб зняти в місті квартиру і мати можливість пожити спочатку не працюючи. Олена добре танцювала і з огляду на її високий зріст їй можна було дати не тринадцять, а сімнадцять років. Олена думала, що втікши від матері з вітчимом у місто, вона влаштується танцівницею в елітний закритий джентельмен-клуб куди ввечері після роботи приходять розслабитися багаті чоловіки. Там у джентельмен-клубі серед гріха та пороку Олена сподівалася зустріти багатого прекрасного принца, який побачивши її неодмінно закохався б у неї і забрав би її жити до себе у свій гарний замок. Поки що Олена "заробляла" і накопичувала гроші на свою мрію втекти з рідного села до міста, де відкривається стільки можливостей для молодої красивої дівчини. Якось Олена стояла на трасі на виїзді з села під дрібним дощем без жодного клієнта і вже думала повертатися додому її хтось гукнув на ім'я. Олена повернулася і побачила чотирьох підлітків із рюкзаками за спиною на велосипедах. Особи їх здалися Олені знайомими і придивившись уважніше вона дізналася в підлітках школярів Ваню, Рому, Діму і Микиту семикласників на рік старший за неї вони вчилися в тій же школі що і Олена. Всі вони вважалися дітьми небідних батьків, а Рома серед них вважався найзабезпеченішим, оскільки його батько був
головою сільради, а мати – директором сільської школи. Ну що ти тут займаєшся проституцією, запитав Лену Рома. Олена спалахнула на слова Роми. Нічим я таким тут не займаюся, закричала Олена. Та гаразд тобі не кричи так голосно відповів сміючись Рома. Просто зазвичай на цій трасі стоять повії так мені моя мати каже відповів Діма Олені. Хочеш "заробити" грошей спитав Рома Олену. А що треба робити, запитала Олена Рому. Ну, переспати з нами з усіма відповів Рома. Ти серйозно запитала Олена Рому. Серйозніше нікуди відповів Рома Олені. Скільки тобі платять клієнти за секс? 300-500 грн на годину? Дивись у нас і гроші є сказав Рома. Рома став діставати з кишені джинсів пом'яті гроші. У мене є 200 грн сказав Рома, а у мене 150 грн сказав Ваня, у Діми виявилося із собою 100 грн, у Микити виявилося із собою 50 грн. Так що підемо знайдемо затишне містечко підморгнув Рома Олені. Олена бажаючи відтягнути неприємний момент відповіла Ромі хлопчики пригостить мене будь-ласка морозивом у вас же є гроші. Рома переглянувся з Ванею і відповів Олені добре. Ці дівчинки не можуть і дня прожити без солодкого посміхнувся Ваня. Але потім ти добре постараєшся доставити нам задоволення сказав Олені Микита. Обіцяю, але по черзі відповіла йому Олена. Так і буде відповів їй Микита. Олена сіла на багажник велосипеда Роми та вся компанія поїхала до села. Олена та хлопчики Роман, Ваня, Діма та Микита зайшли в єдине в селі кафе "Акація", де працювала стара жінка на ім'я Тетяна жахлива пліткарка, яка любила пхати свій ніс у чужі справи і перемивати кісточки сусідам. Хлопчики купили Олені фісташкове морозиво в склянці і сидячи біля неї за столиком терпляче спостерігали як Олена не поспішаючи маленькими порціями його їсть. А можна мені ще морозива спитала Олена хлопчиків. Ні, вистачить, хорошого потроху ти по-моєму просто тягнеш час і не хочеш робити те, про що ми домовлялися, відповів Рома Лені. Ні, я пам'ятаю, відповіла Ромі Олена. Тоді йдемо з нами, сказав Рома Олені. Рома та інші хлопці піднялися, взяли свої рюкзаки і Олена встала разом з ними і всі разом вони вийшли з кафе "Акація" і сіли на свої велосипеди. Олена села на багажник велосипеда Роми. До побачення діти прокричала їм услід господарка кафе Тетяна. Цікаво, куди вони вирушили на велосипедах, так пізно ввечері подумала Тетяна. Куди ми їдемо, запитала Олена Рому. Тут є руїни старого цегельного заводу, і ми поїдемо на велосипедах, туди відповів їй Рома. Там у нас секретний об'єкт відповів Ваня та посміхнувся. Ми принесли туди старий ватний матрац зі сміттєзвалища і коли батьки вдома нас дуже напружують своїми моралями ми тікаємо туди куримо сигарети і п'ємо принесене потайки з дому вино відповів Микита. Іноді ми беремо з собою дівчаток сказав Рома. Попереду в темряві з'явилися стіни зруйнованого цегельного заводу. Ось ми вже прийшли на наше місце, сказав Рома. Рома допоміг Олені залізти у розбите вікно зруйнованого цегельного заводу, а потім заліз сам. За Ромою слідом у вікно залізли Ваня, Діма та Микита. Велосипеди хлопчики залишили зовні притуливши їх до стіни цегельного заводу. Олена озирнулася довкола. Всюди стояла темрява, під ногами хрумтіло бите скло, над головою крізь місцями зруйнований шиферний дах виднілося темне вечірнє небо, а в повітрі відчувався важкий запах сечі та фекалій. Зараз ліхтарик увімкну сказав Рома Олені. Він поліз до свого рюкзака і дістав звідти світлодіодний ліхтар на довгій ручці. Рома ввімкнув ліхтар і темне приміщення зруйнованого цегельного заводу осяяло яскраве біле світло. Олена побачила величезний напівзруйнований цех, де колись кипіло життя, а тепер лежали купи битої цегли, уламки битої шибки, якісь шматки викрученого іржавого металу. У кутку біля дверного отвору Олена побачила старий брудний ватний матрац на якому лежали чиєсь брудне старе лахміття, а поряд з матрацом стояла порожня консервна банка доверху повна цигарковими недопалками і лежала маленька порожня пляшечка з під настоянки глоду. Рома свиснув і наш секретний об'єкт облюбували бомжі. Олена здригнулася. Не бійся зараз тут нікого немає сказав Рома і обійняв її за плечі. Ти хочеш випити вина? - спитав Олену Рома. Я стягнув з дому одну пляшку вина і пляшку горілки, які мій батько сховав у заначку від моєї матері сказав Рома. Ні, я не хочу сказала Олена. А я мабуть і вип'ю сказав Рома і відкривши пляшку вина сьорбнув прямо з горла пляшки третину її вмісту. Потім Рома передав пляшку з вином по колу Вані, Дімі, Микиті, а сам відкрив пляшку горілки і сьорбнув з неї кілька великих ковтків. Добре пробирає видихнув Рома. Ну що давай лягай на матрац сказав Олені вже трохи захмелілий від випитого алкоголю Рома. Олена стояла поруч із ним відчуваючи його руку на своїх плечах і її почала пробирати дрібне нервове тремтіння. Олена вже шкодувала, що погодилася піти з хлопчиками ввечері на руїни старого цегельного заводу. Адже ніхто не знає, де вона зараз і якщо з нею щось погане станеться, то її мати Надія Іванівна цього не переживе. Дивлячись на п'яні обличчя хлопчиків і їх дикі від похоті очі Олену охопив страх. Олена подумала що могла б спробувати втекти, але ж хлопчиків четверо і вони фізично сильніші за неї і у них є велосипеди. Хлопчики наздоженуть її на велосипедах і поб'ють її. Олена спробувала впоратися зі своїм страхом і спробувала закликати хлопчиків до голосу розуму. Я не можу, я згадала мене зараз чекає мама вдома сказала Олена Ромі. Що значить ти не можеш, став гарячиться Рома. Ми витратили на тебе свій час, заплатили за твоє морозиво у кафе, а ти вирішила нас продинаміти? І ще вигадуєш дурні відмовки, що тебе чекає вдома твоя мати? - спитав Рома Олену. Відпустіть мене, будь ласка, благала Олена. Ні, сказав Рома. Він з силою пхнув Олену на ватний матрац і вона з розбігу впала на нього боляче підвернув ногу в щиколотці. Рома навалився на неї всім тілом із силою притискаючи її до матраца. Олена спробувала подряпати нігтями його обличчя і навіть залишила велику криваву подряпину на його обличчі. Ось чорт вилаявся Рома, перехоплюючи її руки. Ви чого стоїте як ідоли крикнув Рома своїм друзям Вані, Дімі та Микиті. Тримайте її за руки і за ноги, щоб не сіпалася. Ваня та Діма підійшли і стали тримати Олену за руки, а Микита залишився стояти там де стояв і дивився на те, що відбувалося розширеними від жаху очима. Вільною рукою Рома розстебнув ширинку джинсів і увійшов до Олени. Рома рухався швидко і енергійно незважаючи на випитий ним алкоголь і швидко скінчив через п'ять хвилин. Тепер твоя черга сказав Рома піднімаючись з матраца і поступаючись місцем Вані. Після Вані який протримався десять хвилин настала черга Діми котрий протримався півгодини. Микита брати участь у цьому груповому зґвалтуванні відмовився. Коли Діма сліз із Олени вона забилася в куток і тихо схлипувала витираючи сльози рукою. Чого ти ридаєш? Хіба не цим ти займалася в машині з дорослими мужиками на трасі сказав їй Рома. Я все розповім вдома мамі як ВИ всі МЕНЕ ЗГВАЛТУВАЛИ і вас ВСІХ ПОСАДЯТЬ В ТЮРМУ закричала Олена. Адже й справді розповість своїй мамі, а її мати викличе поліцію і нас усіх посадять у в'язницю, подумав Рома і навіть протверезів від страху. Треба зупинити її, щоб Олена нічого не розповіла своїй мамі, подумав Рома. Він озирнувся на всі боки і погляд його впав на підлогу де поруч з його ногою лежав великий уламок червоної цегли. Рома нахилився, підняв цеглу і кинувшись уперед щосили стукнув Олену цеглиною по голові. Олена впала на матрац і затихла. З розбитої голови Олени на матрац виливалася густа червона кров. Вона мертва сказав Рома своїм друзям Вані, Дімі та Микиті. Треба знищити сліди злочину і швидко їхати звідси сказав Рома. Він відкрив почату пляшку горілки і почав поливати нею тіло Олени, що нерухомо лежало на матраці, а потім дістав з кишені запальничку чиркнув їй і кинув її на матрац. Вогонь миттєво спалахнув та охопив весь матрац. Через дві хвилини тіло Олени, що лежало на матраці, зникло у високій стіні вогню. Поїхали звідси скоріше, поки яскравий вогонь не привернув чужої сторонньої уваги, сказав Рома своїм друзям. Рома першим виліз із вікна цегельного заводу, намацав свій велосипед прислонений до стіни цегельного заводу, сів на нього та поїхав геть від цегельного заводу, а за ним у вікно вилізли його друзі Ваня, Діма та Микита сіли на свої велосипеди та стали його наздоганяти. Наступного ранку в поліцію прийшов бомж, який знайшов на місці свого нічлігу на руїнах цегельного заводу обгоріле тіло дівчинки. Поліція і швидка, що приїхала на місце, виявили на підлозі колишнього цеху цегельного заводу ще живу, але сильно обгорілу Олену. Поліція встановила її особу, знайшовши її обгорілу сумочку, в якій лежав напівобгорілий учнівський квиток. Дівчинку Олену швидка негайно відвезла до обласної лікарні до опікового відділення. Слідчий поліції Євген Сергійович викликав мати Олени Надію Іванівну, яка з ночі місця собі не знаходила від хвилювання на місце злочину і розповів їй, де було знайдено обгоріле тіло Олени, показав матері Олени обгорілий учнівський квиток і запитав, чи не знає вона, що Олена робила ввечері на руїнах старого цегельного заводу. Мати дівчинки Надія Іванівна відповіла слідчому, що не знає цього. Вона тут з кимось була і наше завдання з'ясувати, з ким саме сказав матері Олени слідчий поліції Євген Сергійович. Поки на руїнах старого цегельного заводу працювали криміналісти, намагаючись знайти сліди залишені вбивцею на місці злочину, слідчий ходив по селу і опитував сусідів матері Олени Надії Іванівни. Протягом дня слідчий опитав усіх сусідів матері Олени, навіть зайшов на роботу в магазин до матері Олени Надії Іванівни та опитав її колег по роботі. Але справжнє зрушення у розслідуванні злочину відбулося, коли слідчий Євген Сергійович зайшов у кафе "Акація" і господиня кафе Тетяна назвала імена чотирьох хлопчиків на велосипедах з якими поїхала увечері Олена. Це були Рома, Ваня, Діма, Микита, всі хлопчики хороші з благополучних сімей, вчаться звичайно середньо, але не хулігани. А Рома син голови сільради у них начебто за лідера сказала Тетяна слідчому поліції Євгену Сергійовичу. А що щось сталося запитала Тетяна слідчого поліції Євгена Сергійовича. Таємниця слідства усміхнувся їй у відповідь слідчий поліції Євген Сергійович і вийшов із кафе "Акація". Слідчий поліції Євген Сергійович сів за кермо службового автомобіля та поїхав до школи у якій навчалася Олена. По ідеї мерзотники, які підпалили Олену, повинні були бути на заняттях у школі і зображати з себе старанних учнів. Слідчий поліції Євген Сергійович увійшов до класу під час уроку географії та затримав усіх чотирьох друзів Рому, Дмитра, Ваню та Микиту. Слідчий поліції Євген Сергійович відвіз переляканих хлопчиків до поліцейської дільниці. Сидячи за столом у своєму кабінеті Євген Сергійович дивився на бліді злякані обличчя хлопців і не міг повірити, що ці по суті діти жорстоко зґвалтували і підпалили бідну дівчинку Олену. Я знаю, що ви вчотирьох зґвалтували і підпалили Олену, сказав хлопчикам слідчий поліції Євген Сергійович. Це не ми. Враховуючи чим займалася Олена після уроків стоячи на трасі, це міг зробити будь-хто. У вас немає жодних доказів і ви просто шукаєте крайніх на кого хочете звалити провину за цей злочин із викликом у голосі відповів слідчому поліції Євгену Петровичу Рома. Ну по-перше у нас є свідок господиня кафе "Акація" яка бачила як ви вчотирьох разом із Оленою сиділи за столиком у кафе, а потім ви разом із Оленою на велосипедах поїхали у бік старого цегельного заводу. По-друге... тут промову слідчого поліції Євгена Сергійовича перервав телефонний дзвінок. Слідчий Євген Сергійович підняв слухавку і сказав так, слухаю вас, невже, дякую за хорошу новину і поклав слухавку. Знаєте новину? Зараз Олені ампутували сильнообгорілу ногу і руку і зараз вона в реанімації відходить від наркозу після операції, але вона, як і раніше, жива і коли прийде до тями зможе дати свідчення проти вас чотирьох. Олени доведеться перенести ще чотири операції з пересадки шкіри у неї сильні опіки і пошкоджено 60% поверхні тіла, але якщо вона залишиться жити, це буде диво. А ви всі сядете у в'язницю за зґвалтування та спробу вбивства, бо кримінальна відповідальність в Україні з 14 років, а вам уже є 14 років, заявив хлопчикам слідчий поліції Євген Сергійович. До кабінету слідчого поліції Євгена Сергійовича зайшли батьки Роми. Що тут відбувається, запитав слідчого поліції Євгена Сергійовича батько Роми голова сільради. Ваш син Рома та ці троє його друзів затримані за підозрою у зґвалтуванні та спробі вбивства дівчинки Олени у нас є свідком господиня кафе "Акація" яка бачила їх увечері у своєму кафе цього дня. Ви не маєте права допитувати цих підлітків без присутності дорослих, заявив батько Роми. Я допитуватиму їх у присутності дитячого психолога відповів слідчий поліції Євген Сергійович батькові Роми. Пролунав дзвінок мобільного телефону і слідчий Євген Сергійович дізнався від матері Олени, що Олена прийшла до тями, але в палату до неї нікого не пропускають. Слідчий поліції Євген Сергійович холодно попрощався з батьками
Роми і поїхав у лікарню де лежала у відділенні реанімації обгоріла Олена, яка щойно прийшла до тями після наркозу. Євген Сергійович зустрів лікаря Олени і ледве впросив його дати дозвіл поговорити з Оленою. Слідчий поліції Євген Сергійович переодягся у стерильний медичний халат, одягнув на ноги бахіли, на голову одягнув медичну шапочку і пройшов у відділення реанімації у супроводі лікаря Олени. Розмовляйте з нею, але не більше п'яти хвилин сказав лікар Олени слідчому поліції Євгену Сергійовичу. Євгеній Сергійович був приголомшений побачивши в якому стані перебуває дівчинка Олена. Олена лежала на невеликому медичному ліжку вкрита простирадлом біля вікна в оточенні всіляких електронних приладів та моніторів. Все її тіло і навіть обличчя було вкрите бинтами з голови до ніг і в цьому стані вона нагадувала єгипетську мумію, що лежить у склепі. З її лівої руки, єдиної що залишилася, стирчала якась трубочка по якій з крапельниці на штативі капав поживний розчин. З носа дівчинки Олени стирчав носовий катетер, по якому в легені дівчинки надходив кисень. От сволота зробити таке з дитиною обурився Євген Сергійович. Слідчий поліції Євген Сергійович підійшов до ліжка, на якому лежала Олена і відкашлявся. Олена розплющила очі. Мене звуть Євген Сергійович, я слідчий поліції представився він Лені. Я прийшов поговорити з тобою про те, що з тобою сталося. Я повинен з'ясувати, що з тобою трапилося і покарати покидьків, які зробили це з тобою, сказав їй слідчий поліції Євген Степанович. Олена слабким голосом, що часто переривався від болю, розповіла слідчому все і закінчила свою промову словами в яких вимагала посадити винуватців. Я хочу щоб вони отримали по заслугах, щоб вони так само страждали у в'язниці як зараз страждаю я сказала Олена та заплакала. Слідчий поліції Євген Сергійович записав її свідчення на кишеньковий диктофон і переписав їх у свій маленький блокнот, а потім попрощався з Оленою, побажавши їй якнайшвидшого одужання і вийшов із відділення реанімації. У коридорі слідчий поліції Євген Сергійович зустрів лікаря Олени, який розмовляв з її матір'ю Надією Іванівною. Які прогнози щодо шансів Олени на одужання запитав лікаря Олени слідчий поліції Євген Сергійович. Щодо прогнозів сказати складно, стан Олени середньої тяжкості, але погіршення немає, а це вже добре. Сподіватимемося на краще відповів лікар Олени. Я прийду провідати Олену завтра сказав слідчий поліції Євген Сергійович лікарю Олени і попрощавшись з ним і матір'ю Олени поїхав назад на роботу де в очікуванні допиту на нього чекали четверо підозрюваних у зґвалтуванні та спробі вбивства підлітків. Наступного дня приїхавши до лікарні відвідати Олену Євген Сергійович дізнався, що Олена померла вночі, бо їй вночі раптом різко стало гірше, а поруч нікого з медсестер не виявилося. Через три дні були похорони Олени на які прийшло пів села і навіть ті хто не знав мати Олени Надію Іванівну висловлював їй своє співчуття . Слідчий поліції Євген Сергійович теж був на похороні Олени та втішав її бідну матір. Він присягнув матері Олени, що посадить цих підлітків підозрюваних у зґвалтуванні та спробі вбивства Олени у в'язницю за будь-що. Через місяць був суд який засудив всіх чотирьох підлітків до десяти років позбавлення волі у колонії для неповнолітніх.

Кінець

---

Ваш коментар буде першим!