Слава ЗСУ!

"Страшний геноцид мешканців Бородянки " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 07.04.2022

"Геноцид мешканців Бородянки ще страшніший за звірства скоєні російськими солдатами в Бучі"

У той час як міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров нахабно бреше всьому світу про те, що відео розстріляних російськими військовими мирних жителів у Бучі, Бородянці, Ірпіні, Маріуполі це "постановочні відео" та "фейки" весь цивілізований світ поступово починає "прозрівати" у своєму ставленні до "дикої" та "варварської" Росії та збільшує збройну підтримку України, запроваджує нові санкції що стримують Росію, масово висилає російських дипломатів зі своїх країн. Проте цього не достатньо! Весь світ має одностайно визнати криваві звірства скоєні російськими військовими по відношенню до мирних жителів у Бучі, Бородянці, Ірпіні, Маріуполі свідомим геноцидом українського народу! Сьогодні я розповім вам про криваві злочини скоєні російськими військовими щодо мирних жителів Бородянки.
Бородянка, що розташована у бік білоруського кордону, перебувала на головному напрямі наступу російських військ на Київ. Вона зазнавала масованих обстрілів.
Судячи з масштабів руйнувань, місто бомбардували цілеспрямовано.
Свідки злочинів російських військових у Бородянці, що вижили, розповідають, що російські військові не давали місцевим жителям розібрати завали житлових будівель, щоб знайти тих, хто міг залишитися в живих. Тим, хто намагався це зробити, погрожували зброєю.
Представники української влади, які приїхали до звільненої від російських окупантів Бородянки, кажуть, що звірства російських солдатів у Бородянці, можливо, були навіть страшнішими, ніж у Бучі. Там, у Бучі, після відходу армії РФ на вулицях було знайдено трупи розстріляних впритул людей зі зв'язаними за спиною руками. Там же знайшли братські могили, в яких лежали сотні тіл.
Основна причина цього полягає в тому, що рятувальникам ще потрібно розчистити завали розбомблених будівель.
Жителі Бородянки упевнені, що під завалами лежать десятки мирних мешканців. Поліція вважає, що їх може бути сотні. Щоб дізнатися всю правду, потрібно дочекатися, поки крани та інша важка техніка розчистить завали.
Я розповім вам історії очевидців кривавих злочинів російських військових у Бородянці, які пережили ці страшні дні в окупації.
Дмитру Сташевському, чоловікові середніх років, пощастило залишитися живими. Він прибирався у розгромленому та розграбованому приміщенні, яке у мирному житті він здавав під аптеку.
Його сім'я поїхала з Бородянки 24 лютого, у день, коли почалося російське вторгнення в Україну. Дмитро залишився стежити за будинком та аптекою. Російські війська перекидали через місто танки та військових, тому разом зі своїми сусідами він проводив більшу частину часу у підвалі під їхнім будинком – як вдень, так і вночі.
Надвечір 1 березня він вирішив, що треба перебратися в якесь більш віддалене від російських військових місце, тому вирушив до іншого притулку на околиці міста.
коли наступного ранку він повернувся, будинок був у руїнах, а підвал, де він рятувався з друзями та сусідами, був завалений уламками бетону та сталі.
Я повернувся о 08:30 ранку, а квартира вже була зруйнована. За мене молилися мати, дружина і донька до того, як це все сталося, я чув розмови, що російські танкові колони їздять містом і стріляють по всьому поспіль. Спочатку я в це не вірив, а потім побачив, як вони обстрілюють будинки мирних жителів", – каже Дмитро.
Дружина Дмитра Світлана, яка повернулася до міста, намагалася розібрати завали у зруйнованій квартирі матері Дмитра у сусідньому будинку. Сама будівля вціліла. Вона розповіла, що російські військові заважали спробам врятувати тих, хто вижив.
"Це всі були наші сусіди, - сказала вона. - Після обстрілів люди чули голоси з-під завалів, але російські солдати не дали можливості когось відкопати. Пригрозили почати стрілянину, якщо спробують".
"Під завалами залишилося багато людей", - каже ще одна місцева мешканка імені Марія. Вона намагається сортувати речі, які ще можуть стати в нагоді, і відносить сміття в контейнер за будинком. "У мене душа болить. Я знала всіх цих людей. Ми знали, що вони там, з першого дня, але вони не давали нам їх витягнути", - розповідає вона.
Марія та багато інших розповіли що російські війська займалися мародерством. За її словами, росіяни "вкрали все, що блищало". "У мене навіть спідню білизну забрали. Все побили, все випатрали... все зруйновано", - каже Марія.
Багато місцевих жителів поїхали з Бородянки ще 24 лютого, коли почалося вторгнення. Ті небагато з них, хто повернувся, зараз блукають руїнами свого міста, приголомшені й невтішні.
Світлана Гонтар, яка щойно повернулася до міста, розплакалася, побачивши, на що перетворився її будинок. "Тут було так зелено. Було дуже красиво. Тут навчалися діти. У нас було три школи, технікум та музичне училище. Зараз у нас нічого не залишилося. Діти втратили своє дитинство, свої спогади, все", - зі сльозами каже вона.
Біля українського православного храму місцевий священик отець Дмитро слідкує за роздачею хліба. Він каже, що бачив, як російські снайпери вбивали мирних жителів.
"Це було 2 березня біля заправки. Ми їхали, а за нами ще дві цивільні машини. Їх просто розстріляли", – каже Дмитро.
"З того часу, як росіяни пішли, ми намагаємося надавати гуманітарну допомогу, в основному за рахунок поставок із Західної України. Але це має бути їжа, яка довго зберігається. У більшості людей досі немає ні електрики, ні тепла", - розповідає священик.
Найбільш масштабні руйнування в Бородянці могли стати результатом лише авіанальотів або попадання балістичних ракет. Закони ведення війни захищають цивільних осіб, та його вбивство є злочином, якщо вони не беруть участь у військових діях
якщо не з'являться докази того, що багатоквартирні будинки були військовими об'єктами, їхня руйнація та загибель сотень людей, тіла яких, за даними поліції, все ще лежать під завалами, можуть бути прирівняні до військового злочину.
Найкращим прикладом останнього часу був трибунал у Гаазі, перед яким постали винні у злочинах під час війни у колишній Югославії у 1990-х роках. Він діяв з урахуванням рішення Ради Безпеки ООН.
Але Росія є постійним членом Ради безпеки ООН з правом вето, тому цей шлях, швидше за все, для України буде закритий.
Отець Дмитро не сумнівається у тому, як називати дії Росії у його країні. “[Росіяни] зробили все можливе, щоб знищити Україну це не була війна між арміями – ця війна велася проти всієї країни України”, – каже він.
Не може бути жодних виправдань для жорстоких вбивств та згвалтувань, що здійснювалися російськими військовими у Бучі, Ірпіні, Бородянці, Маріуполі. Винні у нелюдських тортурах, зґвалтуваннях та кривавих вбивствах російські військові мають постати перед військовим трибуналом у Гаазі та бути покарані. Ми українці все пам'ятаємо і ніколи не пробачимо їм того, що вони зробили на нашій мирній українській землі.

Кінець

---

Ваш коментар буде першим!