Слава ЗСУ!

"Сварка у сільській крамниці на тему політики" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 06.03.2023

" Сварка у сільській крамниці на тему політики"

   Якось 20-річний студент НАОМА Ігор поїхав на канікули до своїх родичів у село Березина Глибочицької сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. 

Він добирався з Києва до Житомира на приміській електричці Київ-Пас. (Приміський) – Житомир виїхавши в п'ятницю о 16 годині 29 хвилин і прибувши до Житомира увечері о 20 годині 02 хвилини. Оскільки Ігор приїхав до Житомира о 20 годині 02 хвилини, то він запізнився на автобус Житомир-Березина оскільки останній рейс цього автобусу відправлявся з автостанції "Житомир-2" до села Березина о 18 годині 40 хвилин. Біля автостанції Ігор найняв таксі і приїхав до села Березина о 20 годині 30 хвилин. Розрахувавшись з водієм таксі, Ігор одяг на плечі свій рюкзак і постукав у хвіртку будинку в якому мешкали його двоюрідний дядько Микола Васильович з дружиною Вірою Іванівною. На стук Ігора у хвіртку голосно загавкав великий чорний собака, який сидів в дерев'яній будці на металевому ланцюгу. У вікні будинку запалилося світло і стара жінка прибравши тюль на вікні виглянула з вікна на вулицю. Побачивши Ігора що стояв біля хвіртки, вона опустила тюль назад на вікно і відчинивши вхідні двері будинку голосно спитала в нього чого йому треба.

-Це я Віро Іванівно, ваш двоюрідний племінник Ігор, сказав їй голосно Ігор.

-А це ти Ігоре ?

-Так, це я Віро Іванівно.

-Я тебе Ігоре не впізнала у темряві.

-Зараз я відчиню тобі хвіртку.

Віра Іванівна з ліхтарем у руці вийшла з будинку зачинивши двері і одягнувши на ноги замість капців резинові чоботи, що стояли на ганку будинку підійшла до хвіртки світячи ліхтарем йому в обличчя.

Віра Іванівна відчинила йому хвіртку і відійшла убік даючи йому можливість пройти у двір.

-Дякую подякував їй Ігор заходячи у двір.

Віра Іванівна зачинила за ним хвіртку на засувку і пішла попереду нього підсвічуючи йому дорогу ліхтарем.

На ганку будинку лежала ганчірка об яку Віра Іванівна витерла резинові чоботи, а потім зняла чоботи і одягла домашні капці, а чоботи занесла в будинок і поставила на картонку перед дверима.

Віра Іванівна змусила Ігора також витерти ноги об ганчірку, а потім попросила його зняти кросівки і одягти капці які вона йому принесла.

Ігор слухняно одягнув запропоновані йому капці, а потім взявши у руки кросівки зайшов до будинку і поставив їх поруч з резиновими чоботами Віри Іванівни на картонку перед дверима.

Потім він пройшов до ванної кімнати і вимив руки з милом і витер їх рушником який висів на електричній сушарці для рушників. Після цього Ігор пройшов у кімнату де привітався з сидячим у кріслі біля телевізора з тарілкою борщу своїм двоюрідним дядьком Миколою Васильовичем.

-Ігоре, приходь до столу вечеряти позвала з кухні Ігора Віра Іванівна. Дякую вам Віро Іванівно, за гостинність відповів їй Ігор. 

Він пройшов через кімнату до кухні де за столом вечеряла Віра Іванівна.

Віра Іванівна поклала ложку в тарілку, встала з-за столу і поставивши на стіл нову тарілку, ополоником з каструлі налила Ігореві борщу в його тарілку.

-Ложки у шухляді шафи для посуду сказала Ігореві Віра Іванівна.

-Дякую відповів їй Ігор.

Він відкрив дверцята шафи для зберігання посуду і знайшов у лівій шухляді ложки.

Взявши собі ложку Ігор сів за стіл вечеряти.

Повечерявши разом з Вірою Іванівною Ігор став з-за столу і допоміг Вірі Іванівні помити у раковині брудний посуд.

-Треба постелити тобі постіль сказала йому Віра Іванівна.

-Йди за мною Ігоре.

Вона показала Ігореві його окрему кімнату і постелила йому постіль. 

Ігор вкотре подякував їй, роздягнувся і ліг спати.

Стомлений від довгої дороги він одразу ж заснув.

Прокинувся Ігор о 7-й годині ранку наступного дня від запаху млинців які на кухні смажила Віра Іванівна.

Ігор солодко потягнувся у ліжку, а потім встав, прибрав за собою постіль і одягнувшись, пішов до ванної кімнати вмиватися і чистити зуби.

Вмившись і почистивши зуби Ігор прийшов на кухню і привітався там з Вірою Іванівною і своїм двоюрідним дядьком Миколою Васильовичем.

-Ти що зранку п'єш каву чи чай спитала в нього Віра Іванівна.

-Каву відповів їй Ігор.

-Кава у мене лише розчинна, "Нескафе Голд" сказала йому Віра Іванівна.

-Мене вона повністю влаштовує відповів їй Ігор.

-Тоді банка з кавою стоїть на верхній полиці в шафі для посуду сказала йому Віра Іванівна.

Ігор відчинив дверцята шафи для зберігання посуду і знайшов на верхній полиці банку з розчинною кавою "Нескафе Голд".

Він узяв з шафи для посуду чисту чашку і насипав у неї чайну ложку розчинної кави, а потім додав дві ложки цукру і заливши окропом з чайника ретельно усе перемішав.

-Смачна кава сказав Ігор роблячи ковток кави з чашки.

-Ігоре, я хочу тебе попросити піти зараз до магазину "Продукти" і купити там соняшникової олії сказала йому Віра Іванівна.

-А чому саме зараз спитав у неї Ігор.

-Бо я планувала зробити омлет на сніданок, а соняшникової олії вдома нема відповіла йому Віра Іванівна.

-Добре сказав їй Ігор.

Він швидко допив свою каву і поставивши порожню чашку на кухонний стіл пішов до своєї кімнати одягатися щоб піти до магазину.

Віра Іванівна розказала Ігореві як йому пройти до магазину "Продукти" і дала йому грошей на пляшку соняшникової олії.

Взявши гроші і одягнувши верхній одяг Ігор пішов у магазин за соняшниковою олією.

По дорозі в магазин Ігор оглядався навколо себе і милувався зеленими кронами дерев и різнобарвним цвітінням духмяних літніх квітів. 

Магазин "Продукти" Ігор знайшов дуже швидко. Він зайшов до магазину і став свідком гучної сварки між власницею магазину "Продукти" і покупцем.

-...А твій "шоколадний барига" підписав кабальні "Мінські домовленності" з м@скалями кричала на покупця власниця магазину перехилившись через прилавок.

-Зате при Порошенко м@скалі не бомбили як зараз Київ, Харків, Одесу, Дніпро, Миколаїв, Очаків, Полтаву, Івано-Франківськ, Чернігів, Чернівці, Львів кричав їй у відповідь покупець бризкаючи слиною з рота.

-Ти забув певно Сергію, що при "шоколадному баризі" був "Іловайський котел" кричала покупцеві власниця магазину "Продукти".

-А при твоєму Ірино, "найвеличнішому лідері сучасності" "Зе-президентові" ми маємо пряме військове вторгнення м@скалів до України 24 лютого, маємо масові вбивства і згвалтування в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, знищений на 90% Харків, на 90% знищений Маріуполь і на 80% знищений Бахмут кричав їй Сергій.

-Вибачте що я вас перебиваю, а чи можна у вас купити соняшникову олію ввічливо спитав у Ірини Ігор.

-Так, можна відповіла йому різко Ірина.

-Вам давати соняшникову олію рафіновану чи нерафіновану різким тоном спитала в Ігоря Ірина.

-Давайте мені нерафіновану соняшникову олію відповів їй Ігор.

-З вас 63 грн 50 копійок юначе, сказала йому різким тоном Ірина.

-Добре відповів їй Ігор дістаючи з кишені джинсів гаманець.

Ірина пішла у підсобку і повернулася з пляшкою нерафінованої соняшникової олії 0,85 л "Магнолія" у руці.

Вона мовчки поставила перед Ігорем на прилавок пляшку соняшникової олії.

Ігор відкрив гаманець і діставши звідти 200 грн простягнув їх Ірині.

-А дрібніших грошей у вас нема спитала в нього з нетерпінням Ірина.

-Бо в мене немає чим давати вам здачі сказала йому різким тоном Ірина.

-Зараз, я щось пошукаю відповів їй ввічливо Ігор.

Він почав шукати у різних відділеннях гаманця монети і дрібні паперові гроші щоб дати їй 63 грн 50 копійок без здачі.

Ірина тим часом продовжила свою сварку з Сергієм.

-Ти забув що при твоєму Сергію "шоколадному баризі" був крадій Свинарчук кричала йому Ірина.

-А при твоєму "клоуні" зараз усім в країні керує крадій Єрмак кричав їй Сергій.

-"Шоколадний барига" поки був президентом України нічого не робив, а тільки для себе крав кричала Сергію Ірина.

-Неправда Ірино, Порошенко дав Україні Томос, він посилив позиції української мови і автокефальної Православної Церкви України в українському суспільстві, укріпив обороноздатність української армії, ППО для армії купив.

-І де ж ці ППО Сергію?

-Там де треба Ірино!

-А що натомість зробив твій "найвеличніший лідер сучасності" "Зе-президент" кричав їй Сергій.

-А Зеленский збудував нові сучасні дороги які не спромігся збудувати "шоколадний барига" поки був президентом України кричала йому у відповідь Ірина.

-І "відмив" разом з Єрмаком на цих дорогах пристойні гроші кричав їй Сергій.

-Дороги- це логістика і торгівля як ти це Сергію не розумієш кричала йому Ірина.

-І по цих прекрасно збудованих дорогах через розмінований Чонгар до України зайшли ворожі російські танки і російська піхота кричав їй Сергій.

-путін всеодно би напав би на Україну незалежно від того чи будував би Зеленский дороги чи ні кричала Сергію Ірина.

Ігор нарешті знайшов дрібні паперові гроші і монети щоб дати їх Ірині без здачі.

Ось візьміть будь-ласка гроші за соняшникову олію сказав звертаючись до Ірини Ігор.

Ірина взяла гроші в Ігоря.

Ігор взяв пляшку соняшникової олії і засунувши гаманець у карман джинсів хотів піти геть.

Але тут йому спало на думку трохи "поумнічать" і вставити свої "п'ять копійок" стосовно предмету їх запеклої сварки.

От ви ж українці, наче ж єдиний народ, а готові як собаки горлянки одне одному перегризти спорячи хто з них краще президент Зеленский чи Порошенко сказав він подивившись несхвально спочатку на Ірину, а потім на Сергія.

-А ти дурна школота, не вчи дорослих людей як їм треба поводитися грубо відповів йому Сергій.

-Мені шкода, що ви через цих двох негідних політиків сваритеся одне з одним, бо вони обидва того не варті сказав йому Ігор.

-Що за дурню ти верзеш розлютилися на нього одразу ж і Ірина і Сергій.

-Вони обидва мерзотники тільки кожен по своєму мерзотник, а ви через них як останні безмозкі ідіоти сваритеся і побитися одне з одним готові сказав Ігор.

Це стало останньою краплею для Сергія і він накинувся з кулаками на Ігоря.

Сергій вдарив Ігора по обличчю і той не втримавшись на ногах впав на брудну підлогу магазину.

Сергій одразу ж почав бити Ігора ногами по тулубу, по ногах, по голові.

До Сергія вибігла з-за прилавку його знайома Ірина і теж почала бити Ігора ногами.

Ігор катався по брудній підлозі магазину намагаючись прикрити голову руками від ударів ногами які сипалися на нього з усіх боків і звав людей на допомогу, але на превеликий жаль ніхто з людей навкруги не почув його відчайдушні крики і не прийшов йому допомогти.

-Ти дивись п@дло яке, нас ідіотами безмозкими обізвав казав Сергій наносячи Ігореві удари по голові.

-Ось тобі, ось тобі п#дар щоб дурниць не молов своїм поганим язиком промовляла Ірина наносячи Ігореві удари ногами по тулубу.

Вони били його ногами зганяючи на ньому свою лють і невдоволення своїм життям до тих пір, поки обидва не стомилися.

Ох, важко дихаючи сказав Сергій я вже втомився його бити...

-Здається Сергію, що ми його вбили сказала йому Ірина нахиляючись до нерухомо лежачого на підлозі Ігора.

-Чому ти так вирішила Ірино, спитав у неї здивовано Сергій.

-Бо він не дихає і не ворушиться відповіла йому Ірина.

-То що будемо робити спитав у неї розгублено Сергій.

-Засунемо тіло у підсобку і дочекаємося темряви, а потім відвеземо тіло до водойми, прив'яжемо камінь на шию і втопимо у воді і всі справи відповіла йому Ірина.

-А якщо його хтось шукати почне спитав у неї нервуючи Сергій.

-Він явно не місцевий відповіла йому Ірина.

-Не панікуй Сергію все буде добре відповіла йому Ірина.

-Краще допоможи мені Сергію, затягти тіло до підсобки попросила Ірина Сергія.

Удвох вони затягли тіло Ігора до підсобки, а потім Сергій пішов з магазину.

Не дочекавшись приходу Ігора з магазину додому Віра Іванівна почала хвилюватися, одяглася і пішла до магазину "Продукти".

В магазині "Продукти" була черга і Вірі Іванівні прийшлося стати у чергу і чекати поки Ірина обслужить усіх покупців, які стояли перед нею.

-Добрий день Ірино, звернулася до неї Віра Іванівна коли підійшла її черга. 

-Добрий день Віро Іванівно, привіталася з нею Ірина.

-Ірино, ти мого двоюрідного племінника Ігора не бачила?

-Ні, я не бачила твого Ігора відводячи очі відповіла їй різким тоном Ірина .

-Дивно, він мав зранку зайти до тебе в магазин за соняшниковою олією сказала їй Віра Іванівна.

У відповідь Ірина лише знизала плечима і почала з діловим виглядом перекладати товар у вітрині холодильника.

-Добре Ірино, я піду шукати Ігора в іншому місці сказала їй Віра Іванівна.

Віра Іванівна розвернулася і пішла геть.

Коли прийшов вечір і настали сутінки Ірина зачинила магазин і подзвонила по мобільному телефону Сергію і попросила його приїхати до магазину "Продукти".

Сергій приїхав до магазину "Продукти" на машині і зупинився біля "чорного входу" в магазин.

Він вийшов з машини, відкрив багажник і зайшов до магазину з "чорного входу" де в підсобці на нього вже чекала Ірина.

Вони вдвох винесли тіло Ігора і поклали його у багажник на клейонку. Потім Сергій зачинив багажник і сів за кермо, а Ірина примостилася поруч з ним на пасажирське сидіння. Сергій завів машину і з вимкненими фарами рушив по дорозі убік водойми.

Приїхавши до водойми, Сергій заглушив двигун і вийшов з машини. Ірина теж вийшла з машини. 

Сергій по злодійські озирнувшись по сторонам і впевнившись що нікого на березі нема, відкрив багажник і з допомогою Ірини дістав звідти тіло Ігора і поклав його на землю.

На землі вони удвох прив'язали до шиї Ігора мотузку з каменем який заздалегідь привіз із собою Сергій і кинули тіло Ігора у воду. 

Вони постояли кілька хвилин дивлячись як тоне у воді тіло Ігора, а потім сіли у машину і поїхали звідти.

Їдучи разом на машині Сергія, Сергій та Ірина перебували в повній впевненості, що про їхній злочин нікому не стане відомо. 

Але сталося не так як гадалося.

На наступний день місцевий рибалка порвав волосінь на вудці і засмутившись поліз у воду щоб знайти відірвані гачок з поплавком і раптом знайшов у воді мертве тіло Ігора, об яке зачепився його відірваний гачок.

Переляканий рибалка кинув все і швидко побіг скликати односельців. По дорозі він викликав по мобільному телефону поліцію.

Через двадцать хвилин на місце події прибула поліція і розігнавши натовп допитливих людей на березі, огородила місце страшної знахідки і почала допит рибалки який виявив тіло Ігора у воді.

Криміналісти майже одразу ж встановили, що загиблого вбили не на березі, а в іншому місці, а потім привезли вночі на машині на берег де йому на шию одягли мотузку з прив'язаним на шию каменем і кинули у воду.

Поліцейським залишалося питання встановити особу вбитого і особу вбивці, або вбивць.

Слідчий поліції Юрій Петрович опитав людей стоячих на березі і один із них розповів йому що це може бути двоюрідний племінник Віри Іванівни і Миколи Васильовича Ігор студент, який позавчора приїхав до них у село на літні канікули з Києва. 

Слідчий поліції Юрій Петрович сів у машину і негайно вирушив за адресою проживання Віри Іванівни і застав її виходячою зі свого будинку.

-Добрий день привітався він чемно з Вірою Іванівною.

-Добрий день відповіла йому ввічливо Віра Іванівна.

-Ви Віра Іванівна спитав у неї Юрій Петрович.

-Так.

-Мене звуть Юрій Петрович, я слідчий поліції представився він їй діставши з кишені куртки службове посвідчення.

-А я саме збиралася йти до поліції.

-З якого приводу?

-У мене саме вчора двоюрідний племінник Ігор пропав.

-Як і коли саме це сталося?

-Вчора вранці я послала його у магазин "Продукти" за соняшниковою олією і він пішов, а так і не повернувся додому.

-Я вам покажу фото одного вбитого хлопця якого рибалка знайшов сьогодні вранці у водоймі сказав їй Юрій Петрович.

-Юрій Петрович дістав з кишені куртки смартфон і показав зняте на камеру смартфона тіло Ігора, яке лежало на березі після того як поліцейські витягнули його з води.

-Це він..., ...це мій двоюрідний племінник Ігор плачучи від горя сказала слідчому Юрію Петровичу засмучена Віра Іванівна.

-Ви не знаєте хто міг його вбити?

-Ні.

-Добре дякую вам Віро Іванівно за допомогу.

-Якщо щось пригадаєте, то подзвоніть мені ось по цьому номеру телефону сказав їй слідчий поліції Юрій Петрович дістаючи з кишені куртки свою візитку.

-Якщо я щось згадаю, то обов'язково вам подзвоню відповіла йому Віра Іванівна.

-До побачення Віро Іванівно, сказав їй Юрій Петрович прощаючись з нею і повертаючись щоб йти звідти.

-Чекайте Юрію Петровичу.

-Що таке Віро Іванівно?-Вчора я заходила до магазину "Продукти" і розмовляла там з власницею магазину Іриною питаючи чи бачила вона мого двоюрідного племінника Ігора...

-І що вона вам сказала Віро Іванівно?

-Вона сказала мені що він до неї не заходив.

-Але я їй не повірила.

-Чому не повірили?

-Бо вона під час розмови зі мною у магазині дуже нервувала, відводила від мене очі і вела себе якось неприродньо.

-Добре, я обов'язково побалакаю з нею сказав Вірі Іванівні Юрій Петрович.

-Ще раз до побачення Віро Іванівно, сказав їй прощаючись Юрій Петрович і сівши у машину поїхав геть.

-Юрій Петрович приїхав до магазину "Продукти" і показавши своє посвідчення попросив Ірину приділити йому кілька хвилин для відвертої бесіди.

Ірина змушена була погодитися на бесіду зі слідчим поліції Юрієм Петровичем.

Вийшовши з магазину на свіже повітря Ірина розповіла слідчому поліції Юрію Петровичу що вчора до неї вранці у магазин прийшла Віра Іванівна, яка шукала свого двоюрідного племінника Ігора.

-Віра Іванівна питала в мене чи бачила я її двоюрідного племінника чи ні.

-Я їй відповіла що ні, і вона одразу ж пішла.

-А Віра Іванівна мені казала що ви тоді під час розмови з нею дуже нервували, відводили очі і були самі на себе не схожі сказав Ірині Юрій Петрович.

-Так, я нервувала, бо в мене у магазині на той час було багато покупців яких треба було обслужити відповіла йому різко Ірина.

-А чому ви Ірино, одразу ж сказали Вірі Іванівні, що ви не бачили її двоюрідного племінника Ігора, а не спитали в неї як він виглядає?

-Я не розумію до чого ви хилите розмову Юрію Петровичу.

-Я думаю що ви Ірино, мені зараз розповіли неправду, що не бачили Ігора і тому я вважаю що вас треба більш детально допитати у поліцейському відділку.

За підозрою у скоєнні вбивства Ігора, Ірину було заарештовано і доправлено до поліцейському відділку.

Там під час жорсткого допиту у кабінеті слідчим Юрієм Петровичем, вона не витримала і щиро зізналася у скоєнні вбивства Ігора та видала свого співучасника вчинення злочину Сергія.

Сергій теж був негайно заарештований поліцією по місцю свого проживання і відправлений до поліцейського відділку.

Під час допиту Сергій не визнавав своєї провини за скоєння вбивства Ігора, а все валив на власницю магазину "Продукти" Ірину, але згодом таки зізнався в тому, що вони разом вбили Ігора у магазині, сховали мертве тіло Ігора у підсобці, а потім увечері того ж дня відвезли його тіло на машині Сергія і втопили у водоймі.

Батьки Ігора, а також Віра Іванівна зі своїм чоловіком Миколою Васильовичем були на упізнанні тіла Ігора у морзі і одностайно підтвердили що це він.

Після підписання показів Ірину і Сергія посадили до СІЗО, де вони сидять та чекають на засідання суду по своїй справі ...

Кінець

Ваш коментар буде першим!