Слава ЗСУ!

"Тарілка борщу на голові " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 01.03.2023

"Тарілка борщу на голові"

   -Йди обідати коханий, я вже борщ тобі нагріла ласкаво покликала свого чоловіка до столу вагітна Ірина.

-Так, зараз йду, мила, ось тільки програмний код допишу і прийду обідати відповів їй Сергій не відриваючи очей від свого ноутбука.

-Добре, коханий тоді я сама піду пообідаю, тому що вже половина другого дня і я сама якщо чесно дуже зголодніла сказала йому Ірина.

-Звичайно йди люба пообідай, машинально відповів їй Сергій, витрішивши очі в екран ноутбука.

Через півгодини голодний Сергій прийшов на кухню обідати і взявши ложку і сівши за стіл спробував підігрітий Іриною борщ.

-Борщ холодний скривився він від огиди.

-Борщ був гарячим півгодини тому, коли я тебе кликала обідати, відповіла йому Ірина старанно миючи губкою з миючим засобом від бруду газову піч.

-Не буду холодний борщ їсти!

-Піду краще далі працювати над програмою на ноутбуці!

Поклавши ложку в тарілку, Сергій демонстративно встав з-за столу і пішов у свою кімнату працювати на ноутбуці.

Через десять хвилин до нього підійшла Ірина і покликала його обідати.

-Але ж борщ холодний сказав їй не повертаючи голови Сергій працюючи на ноутбуці.

-Я його знову нагріла відповіла йому Ірина.

-Добре, я зараз через десять хвилин прийду обідати відповів їй Сергій не повертаючи голови через плече.

-Як знаєш Сергію, відповіла йому Ірина і вийшла з його кімнати.

Через двадцять хвилин Сергій знову прийшов на кухню обідати і сівши за стіл знову скуштував борщ.

-Що ж це таке коїться Ірино?!

- Борщ же твій який ти "гріла" знову виявився холодним закричав він їй незадоволеним голосом із кухні.

-Я його гріла, а ти не прийшов відразу, коли я тебе кликала обідати, а прийшов на кухню через двадцять хвилин, прибравши звук пультом дистанційного керування на телевізорі, відповіла йому з вітальні Ірина.

-Я не буду Ірино, їсти твій холодний борщ!

-Це твоє право Сергію!

-Хочеш Сергію їж мій борщ, а хочеш не їж!

-Мене вже дістали Сергію, твої капризи!

-Ірино, підігрій його мені, а я поки що, піду до себе в кімнату і попрацюю над програмою на ноутбуці.

-Добре, Сергію, я його тобі підігрію востаннє!

-Через десять хвилин Ірина знову покликала Сергія на кухню обідати.

-Я не можу Ірино, зараз підійти на кухню обідати відповів їй Сергій не відводячи очей від свого ноутбуку.

-Мені ще пару хвилин потрібно щоб закінчити програму!

Через дві хвилини до нього в кімнату прийшла Ірина з тарілкою гарячого борщу і мовчки без слів вилила його просто Сергію на голову.

Борщ забруднив не тільки волосся та одяг Сергія, але й залив клавіатуру ноутбука, викликавши в нього коротке замикання.

-Ти що ж це таке твориш дурепа безмозка, схоплюючись зі стільця закричав Сергій на Ірину.

-Ти ж мені зіпсувала ноутбук, на якому я працював!

-Я не встиг зберегти зміни у своїй програмі на флешку!

-Ноутбук тепер потрібно нести здавати до сервісного центру в ремонт і півдня роботи над програмою для замовника нанівець!

-А ти сам Сергію у всьому винен!

- У чому Ірино, я винен???

-У тому що ти Сергію, розсердив мене остаточно!

-Чим же таким Ірино, я тебе розсердив???

-Тим що ти змушуєш мене втретє поспіль гріти тобі борщ, а сам не приходиш вчасно обідати!

-Подумаєш яка "важка" робота у дружини підігріти для свого чоловіка борщ на газовій плиті!

-Ти ж Ірино, вдома весь час сидиш!

-А ти забув Сергію, що я вагітна і сиджу в декреті ?

-І я не служниця щоб весь час тебе обслуговувати!

-У нас будинок, а не ресторан де кожен приходить обідати коли йому заманеться!

-І мені це Сергію, все вже до чортиків набридло!

-Це була остання крапля яка переповнила чашу мого терпіння!

Із цими словами Ірина швидко вийшла з кімнати Сергія і пішла на кухню за табуреткою.

Сергій схопивши свій зіпсований, залитий борщем ноутбук вискочив з ним з кімнати в коридор, щоб продовжити далі сварку з Іриною і раптом побачив як вона стоячи ногами на кухонній табуретці дістає дорожню валізу на коліщатках зверху з антресолі. Діставши з антресолі дорожню валізу, Ірина обережно злізла з табуретки, поставила перед собою на підлогу валізу і взявши у руки ганчірку стала акуратно витирати з неї пил.

-Що ти робиш запитав він розгублено в Ірини.

-А ти хіба не бачиш запитала у нього Ірина акуратно витираючи з усіх боків валізу від пилу.

-Я Сергію на тебе дуже ображена за твоє хамське, споживацьке відношення до мене і від тебе йду!

- На зовсім чи що?

-Не знаю.

-Що значить не знаю ???

-Спершу поживу якийсь час у своєї матері, а там видно буде.

-Ірино, не йди будь-ласка сказав їй збентежений Сергій.

-Ну, пробач мене будь-ласка Ірино!

Ірина мовчки пройшла повз нього з валізою до своєї кімнати і відчинивши дверцята шафи стала виймати з полиць свій одяг, акуратно складати одяг стопками на ліжку і класти складені стопки одягу у дорожню валізу.

Склавши стопками свій одяг з полиць шафи у валізу і обережно застебнувши блискавку замку Ірина покотила валізу на коліщатках зі своєї кімнати у коридор. У коридорі Ірина одягла перед дзеркалом своє бордове осіннє пальто, пов'язала шовкову хустинку на шию, одягнула капелюшок, чобітки і взявши валізу на коліщатках за ручку, відчинила вхідні двері квартири і пішла геть...

Кінець

Ваш коментар буде першим!