Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Відпиляна гілка вишні

"Відпиляна гілка вишні" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 26.06.2023

"Відпиляна гілка вишні"



   Індуси вважають, що у всього живого на землі є душа. Душа є у людей, тварин, комах, рослин, дерев та кущів так вважають індуси.

—Можливо, що вони мають рацію.

—Тому що інакше як мені пояснити, те почуття запізнілого каяття і жалю, що виникло в мені, яке я відчуваю по відношенню до відпиляної мною тиждень тому на дачі гілки вишні?

—Ні, відпиляна мною на дачі гілка вишні не була хвора, пошкоджена грибком, або засохла.

—Ні. Вона була жива, з молодими зеленими пагонами, з розкішним смарагдовим листям і на ній навіть були тільки почавши дозрівати на спекотному літньому сонці великі зелені плоди вишні.

—Чому ж тоді я так безжально спилив її садовою пилкою тиждень тому?

—Її біда була в тому, що вона виросла занадто великою і з усіх сил прагнучи в небо погрожувала обірвати мої електричні дроти, які йшли від залізобетонного стовпа на межі сусідньої ділянки до мого садового будинку.

—Я був змушений її спиляти пожертвувавши своїм майбутнім врожаєм вишні, щоб зберегти електрику в садовому будинку.

—У мене абсолютно не було іншого вибору.

—Вірніше, вибір у мене був, або зберегти її, або зберегти електрику в моєму садовому будинку.

—І я прийняв непросте рішення пожертвувавши розкішною гілкою вишні з великими зеленими плодами, що не дозріли, щоб зберегти електрику в садовому будинку.

—Я змушений був саме так вчинити.

—З двох лих я вибрав менше лихо.

Прийнявши остаточне рішення, я взяв з садового будинку садову пилку і за п'ятнадцять хвилин відпиляв її.

У місці спилу гілки тут же з'явився деревний сік і сльозами потік вниз по стовбуру дерева.

Дерево ніби плакало оплакуючи втрату гілки як плаче людина яка раптово втратила кінцівку.

—Вибач мене будь-ласка сказав я щиро співчуючи пораненому дереву вишні.

—Я не хотів завдавати тобі болю, але твоя гілка виросла надто великою і погрожувала обірвати мої електричні дроти.

—Я не міг вчинити інакше.

—Пробач мене за це.

Я пішов до садового будинку за садовим варом і, повернувшись до вишні, акуратно і дбайливо замазав рану на дереві товстим шаром садового вару.

—Сподіваюся це зменшить твій біль сказав я дереву вишні і ласкаво погладивши  його рукою по товстому шорсткому стовбуру пішов до садового будинку.

Віднісши назад до садового будинку садовий вар і садову пилку я знову прийшов до вишні і взявши відпиляну мною гілку вишні відніс її під паркан на межу моєї ділянки, де я складав у яму скошену траву і там і залишив її вмирати.

Наступного дня, приїхавши на дачу, я насамперед підійшов до дерева вишні і подивився на його рану.

Місце спилу гілки вже затяглося і деревний сік більше не тік сльозами вниз по стовбуру дерева.

—Я радий що ти одужуєш сказав я по дружньому поплескавши рукою по товстому шорсткому стовбуру дерева вишні і пішов до садового будинку.

Я виніс з садового будинку садовий шланг і підключивши його до вуличного водопроводу, відкрив воду, відніс кінець шланга під шовковицю і залишив його там поливати шовковицю водою.

Несподівано мені дуже захотілося в туалет і я пішов туди.

Мій туалет з білої силікатної цегли з шиферним сірим дахом знаходився на межі моєї ділянки там куди я днем раніше відніс спиляну мною гілку вишні.

Ідучи до туалету я зупинився біля купи скошеної трави, на якій зверху немов корона на голові у королеви лежала спиляна мною гілка вишні.

Втративши приплив поживних речовин які надходили до неї з землі з водою від коріння по стовбуру дерева вона вже почала засихати і раніше яскраве смарагдове листя її почало скручуватися в трубочки і в'янути.

—Але знаєте що найдивовижніше?

—Незважаючи на це, її великі зелені плоди на спекотному літньому сонці почервоніли!

—Це було дивовижно!

—Вмираюча гілка вишні і на ній раптом великі яскраво-червоні плоди вишні!

Піддавшись незрозумілому раптовому пориву душі я відтягнув гілку вишні, що вмирала, від купи скошеної трави, поклав її поруч на землю і сфотографував на камеру свого смартфона.

—Не знаю навіщо я це зробив.

—Мені важко пояснити свій тогочасний вчинок.

—Можливо я хотів залишити фотографію цієї вмираючої гілки вишні собі на згадку, наперед достеменно знаючи що зовсім скоро вона зав'яне зовсім і згодом перетвориться на безформну гниль ставши кормом для численних жуків-короїдів...

—Я сховав смартфон у кишеню своїх шортів і пішов у туалет.

Повернувшись з туалету я пішов до шовковиці щоб перекласти садовий шланг під інжир щоб поливати його водою.

Декілька днів після цього я не був на дачі. А вчора ввечері перед тим як їхати з дачі додому я знову був на межі моєї ділянки і бачив що стало з гілкою вишні, що була відпиляна мною.

Вона померла... зав'яла зовсім, смарагдове листя згорнувшись у трубочки стало зовсім чорним, раніше великі яскраво-червоні плоди її погнили і обсипалися на землю ставши їжею для численних голодних мурах та слимаків.

Спиляна гілка вишні віддала всі свої останні життєві сили своїм численним недозрілим великим  плодам, намагаючись з останніх сил напоїти їх своїми поживними деревними соками. Так от турботлива виснажена голодом мати часом віддає останній шматок їжі своїм  голодним дітям. Але позбавлена припливу поживних речовин від коріння дерева гілка засохла сама разом зі своїми численними яскраво-червоними плодами.

Постоявши поруч декілька хвилин та з жалем подивившись на померлу гілку вишні, що лежала чорним обгризеним дерев'яним скелетом на землі біля купи скошеної трави я пішов до садового будинку щоб перевдягнутися в інший одяг, взяти сумки та йти з сумками на зупинку автобусу щоб їхати з дачі до себе додому.



Кінець


Підтримати автора:

Ваш коментар буде першим!