Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > "Відплата"

""Відплата"" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 14.06.2022

     "Відплата"

  Влітку у червні 2019 року в Олега Івановича від "передозу" наркотиками помер 21-річний син Віктор студент Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а трохи пізніше в серпні того ж 2019 року не витримавши трагедії яка сталася з сином від гострого інфаркту міокарда померла його мати 47-ми річна Ніна Петрівна дружина Олега Івановича. Олег Іванович залишився без коханих дружини та сина з 12-річною донькою Вірою на руках. Олег Іванович поховав свою дружину Ніну Петрівну на Південному цвинтарі там де кілька місяців тому був похований його син Віктор. Він був у невтішному горі і цілий тиждень пив після похорону своєї коханої дружини Ніни Петрівни. Тільки необхідність дбати про свою неповнолітню доньку школярку Віру змусила Олега Івановича "взяти себе в руки" і припинити пити. Розбираючи старі речі, які раніше належали його покійній дружині Ніні Петрівні, Олег Іванович зносив їх на горище свого приватного будинку, а частину з них дарував добрим знайомим дружини, щоб вони зберігали добру пам'ять про неї. Так покінчивши з речами покійної дружини Ніни Петрівни, Олег Іванович вирішив розібрати нарешті старі речі сина Віктора, щоб знести частину його речей на горище, а частину подарувати його студентським друзям на згадку про нього. Переглядаючи речі Віктора Олег Іванович випадково знайшов у його шафі для одягу захований під стопкою спідньої білизни чорний шкіряний маленький блокнот із закладеною в нього кульковою ручкою. Олег Іванович міг заприсягтися, що раніше ніколи не бачив у сина цього блокнота. Олег Іванович відкрив блокнот та виявив у ньому якісь незрозумілі дати, суми, імена, адреси та номери мобільних телефонів. Олег Іванович став уважно переглядати записи в блокноті, перегортаючи сторінки, списані дрібним почерком його покійного сина Віктора. Олег Іванович бачив, як згодом змінювався почерк його сина Віктора. Після того як Віктор міцно "підсів" на наркотики, його почерк став нерозбірливим, літери наповзали одна на одну, а рядки танцювали, то вгору, то вниз. Із записів блокнота Олег Іванович зрозумів, що його син Віктор "працював" дрібним розповсюджувачем наркотиків серед студентів у своєму рідному університеті. От чому Віктор ніколи не просив у мене кишенькових грошей на розваги зрозумів Олег Іванович. Як я міг бути таким сліпим і не бачити, що коїться з моїм рідним сином картав себе Олег Іванович гортаючи сторінки блокноту. Олег Іванович перегорнув сторінки блокноту до кінця і на передостанній сторінці знайшов ім'я, мобільний телефон та адресу дилера Віктора Ігоря, який постачав йому наркотики. Сволота, щоб ти здох вилаявся вголос Олег Іванович. Він заховав блокнот у кишеню своїх спортивних штанів і одягнувши зверху шкіряну куртку вийшов із дому. Його донька Віра була в цей час у школі, а у Олега Івановича був заслужений вихідний день, тому що він працював охоронцем за графіком доба-три в ТРЦ DREAM/DREAM berry на Оболонському проспекті, 21. На вулиці йшов сильний дощ і Олег Іванович пошкодував що не взяв із собою парасольку, але повертатися назад додому за парасолькою йому не хотілося, бо інакше він міг би передумати робити те, що він задумав зробити. Олег Іванович добіг під дощем до своєї машини, сів у машину та поїхав на Троєщину де жив дилер його покійного сина Віктора Ігор. Вийшовши з машини Олег Іванович довго тинявся серед похмурих однотипних будівель схожих одну на одну як брати-близнюки звіряючись з GPS-навігатором у мобільному телефоні, поки нарешті знайшов потрібну йому адресу та номер будинку. Олег Іванович увійшов до під'їзду будинку, піднявся на ліфті на четвертий поверх та подзвонив у двері квартири Ігоря. Після п'ятого дзвінка двері йому відчинив п'яний чоловік тридцяти років з волохатими грудьми без майки, зате в спортивних шортах з логотипом Nike, домашніх стоптаних тапках і з пляшкою пива "Чернігівське світле" в руці. То ви Ігор запитав у нього Олег Іванович. З квартири Ігоря голосно лунала музика і Олегу Івановичу доводилося голосно кричати, щоб перекричати її. Ну я Ігор, чого тобі старий від мене треба стоячи у дверях і нахабно розглядаючи Олега Івановича відповів йому чоловік. Я прийшов, щоб поговорити з тобою про мого померлого сина Віктора Дмитренка відповів йому Олег Іванович. А я не знаю жодного Віктора Дмитренка нахабно відповів йому Ігор. Тож якщо у тебе все старий, то я зайнятий, у мене зараз гості нахабно відповів Олегу Івановичу Ігор. Ігор спробував закрити перед носом Олега Івановича вхідні двері квартири, але Олег Іванович встиг поставити ногу з туфлею в щілину між дверима та дверною коробкою заважаючи Ігорю закрити двері. У чому річ, старий обурився Ігор. Ігоре, ну де ти запропастився? До нього ззаду підійшла така ж п'яна дівчина з розпатланим брудним чорним волоссям і обняла його ззаду за талію. Мариночка, я зараз буду йди краще до гостей відповів їй Ігор. Ну, у чому справа старий різко запитав Ігор у Олега Івановича. Через твою гівняну наркоту 28 червня цього року помер мій син Віктор який навчався в Національному педагогічному університеті імені М.П Драгоманова, а йому був лише 21 рік, а потім через місяць 25 серпня померла моя дружина Ніна Петрівна, не витримавши трагедії яка сталася з сином. І винен у цьому ти козел, і твоя клята наркота на яку ти підсадив мого сина Віктора в серцях висловив Ігореві весь свій душевний біль Олег Іванович. Ну старий, мені дуже шкода твою дружину, але твій син Віктор сам винен, вже не маленький хлопчик повинен був думати головою, перш ніж колотися всякою мерзотою відповів йому Ігор. Я знаю що ти сволота змушував мого сина Віктора поширювати наркотики, які ти йому постачав серед студентів його університету різко відповів Ігореві Олег Іванович. І якщо я дізнаюся, що ти продовжуєш труїти наркотою інших людей, то я тебе уб'ю суворо сказав Ігореві Олег Іванович. А ось це старий вже не твій смуток, я роблю свій бізнес, як хочу, і тебе це не стосується різко відповів Олегу Івановичу Ігор. Значить, ти не хочеш по-доброму припинити труїти молодь своєю наркотою відбираючи у них здоров'я та життя запитав у нього Олег Іванович. А заради чого я повинен припиняти свій прибутковий бізнес? Ну подумаєш помер один нещасний наркоман від "передозу" велика біда, та завтра його місце займуть десять нових наркоманів, це природний відбір по Дарвіну нахабно відповів йому Ігор. Тоді я віднесу в поліцію ось цей блокнот Віктора в якому він написав скільки і кому зі студентів університету продав твоєї наркоти різко відповів Ігореві Олег Іванович дістаючи з кишені штанів шкіряний блокнот Віктора і тицяючи його в обличчя Ігорю. Ігор розреготався, дивлячись на зле обличчя Олега Івановича. Ну старий ти даєш, невже ти думаєш, що поліція мене заарештує запитав у Олега Івановича Ігор. Та, я сам плачу дільничному, щоб він мене "кришував" і "відмазував" від раптових поліцейських рейдів, так що нічого ти старий мені не зробиш нахабно відповів Олегу Івановичу Ігор. Моя тобі добра порада старий топай звідси, поки цілий нахабно відповів Ігор Олегу Івановичу. Олег Іванович почервонів від гніву і вихопивши з кишені куртки складний швейцарський армійський ніж ударив Ігоря ножем у груди потрапивши прямо в серце. Ігор захрипів і закотивши очі впав на спину біля вхідної двері у квартиру. Ігор, Ігорьочек, убили, сволота, люди-и-и-и допоможи-и-и-ть закричала на весь під'їзд дівчина Ігоря Марина. На крик Марини з квартири Ігоря вибігли його друзі-наркомани Петро, ​​Микита та Сергій та побачивши мертве тіло Ігоря яке лежало біля вхідних дверей одразу полізли до Олега Івановича з кулаками битися. Олег Іванович намагався захищатися від них ножем, але вони були молодшими і сили були явно нерівні, відібравши в нього ніж друзі Ігоря повалили Олега Івановича на підлогу і стали бити його ногами по нирках. Із сусідніх квартир вибігли мешканці та стали кричати щоб наркомани припинили бити Олега Івановича. Марина продовжувала кричати, що її улюбленого Ігорьочка вбили і вимагала від друзів Ігоря до смерті забити Олега Івановича. Хтось із мешканців вискочив із квартири з мисливською рушницею та відігнав наркоманів від побитого Олега Івановича. Олег Іванович притулився спиною до дверей ліфта та витер кров, яка витікала із розбитої верхньої губи та зламаного носа. Він заплющив очі і важко і часто дихав зламаним носом. Хтось із мешканців викликав поліцію та швидку допомогу, які приїхали через п'ятнадцять хвилин майже одночасно. Медики зі швидкої допомоги оглянувши мертве тіло Ігоря поклали його на носилки і відвезли у морг, а поліцейські, що приїхали разом з ними, спочатку опитали свідків злочину дівчину Ігора Марину, друзів Ігоря, мешканців сусідніх квартир, а потім допитали Олега Івановича, який до цього часу прийшов до тями після побоїв і зміг більш-менш складно відповідати на запитання поліцейських. Олег Іванович повністю визнав свою провину у вбивстві Ігоря і поліцейські одягнувши на нього наручники відвезли його на поліцейській машині до поліцейського відділку. На допиті у слідчого Сергія Васильовича Олег Іванович підтвердив, що вбив Ігоря, який був наркодилером і постачав його покійному сину Віктору наркотики, які той, потім перепродавав студентам у своєму університеті. Але я не хотів вбивати Ігоря, я хотів лише поговорити з ним по-чоловічому і змусити його "згорнути" свій наркобізнес побудований на житті інших людей пригрозивши інакше піти в поліцію з блокнотом Віктора в якому він детально описав кому і скільки продав наркотиків які йому постачав Ігор розповів слідчому Сергію Васильовичу Олег Іванович. Ну, а що було далі запитав у нього слідчий Сергій Васильович. Ігор розсміявся мені в обличчя і заявив, що у нього є "дах" у поліції і йому не страшні перевірки і порадив мені тупотіти звідси подобру-поздорову відповів слідчому Сергію Васильовичу Олег Іванович. І тоді ви розсердилися, не витримали і в гніві вбили Ігоря сказав Олегові Івановичу слідчий Сергій Васильович. Так, я розлютився бачачи його нахабне самовпевнене обличчя і вдарив Ігоря ножем у груди відповів слідчому Сергію Васильовичу Олег Іванович. Так, а що було далі спитав у нього слідчий Сергій Васильович. Його дівчина Марина стояла з ним поруч і почала голосно кричати що я вбив її Ігоря, на її крик з квартири вискочили друзі Ігоря і почали мене бити на сходовій клітці, але дякувати Богу мешканці сусідніх квартир почувши крики Марини вибігли, захистили мене від них та викликали швидку допомогу та поліцію розповів слідчому Сергію Васильовичу Олег Іванович. Слідчий Сергій Васильович простяг Олегу Івановичу аркуш білого паперу та кулькову ручку і той написав щиросердне визнання своєї провини у вбивстві Ігоря. Олега Івановича посадили в СІЗО, де він сидів в очікуванні суду. Суд що відбувся через два місяці визнав його винним у умисному вбивстві Ігоря та засудив Олега Івановича до 12 років ув'язнення з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Його неповнолітня 12-річна донька Віра через відсутність інших родичів була поміщена до дитячого будинку.


                            Кінець

Підтримати автора:

Ваш коментар буде першим!