Слава ЗСУ!

"Ворожка" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 08.09.2024

"Ворожка"

—Що чекає мене в майбутньому?, — запитала дівчина у ворожки, що напружено вдивлялася в кришталеву кулю, яка лежала на кухонному столі.

Ворожка підняла на дівчину великі чорні циганські очі й уважно подивилася їй у вічі.

—Така молода і свіжа дівчина їй ще й тридцяти років немає,— з жалем подумала ворожка.

—Треба їй сказати що вона сьогодні ввечері помре під колесами автомобіля швидкої допомоги на Бессарабській площі, — подумала ворожка дивлячись на дівчину.

Невидимий ангел смерті, що стояв за спиною дівчини, негативно похитав головою, дивлячись на ворожку.

—Ну що ви там бачите?, — вже починаючи турбуватися,—запитала дівчина у ворожки.

—Куля щось погано показує, але я б рекомендувала вам сьогодні акуратно переходити дорогу і дивитися на всі боки, — відповіла їй ворожка.

—Дякую вам за ворожіння,— сказала їй дівчина, встаючи зі стільця і дістаючи з сумочки гаманець із грошима.

—О, ні не треба грошей я ж вам ні чим не допомогла поспішно відповіла їй ворожка ховаючи очі.

Дівчина здивувалась і засунула гаманець назад у сумочку.

—До речі, сказала ворожка дівчині: "я б на вашому місці купила б собі це червоне плаття, яке висить у вітрині бутика "Zara"".

—Але ж воно дуже дороге і коштує, як моя місячна зарплата,— відповіла їй дівчина.

—Так, ми живемо тільки один раз,— сказала їй ворожка.

—Це правда усміхнувшись білосніжною посмішкою відповіла їй дівчина виходячи з кухні в коридор і відчинивши двері квартири вийшла на сходову клітку.

Ворожка зачинила за нею вхідні двері квартири і без сил притулилася до одвірка.

Вона чула як по сходах голосно стукали підбори дівчини, яка бігла вниз.

Через п'ять хвилин жалібно рипнули двері під'їзду і дівчина вибігла на вулицю назустріч своїй долі.

Невидимий мовчазний ангел смерті йшов за нею по п'ятах.

—Ну чому я не сказала дівчині, що вона сьогодні ввечері помре?, — докоряла собі ворожка.

—Але ворожка не могла цього зробити.

Вона не могла порушити свою мовчазну домовленість зі смертю.

—Залишається лише сподіватися, що ця дівчина буде сьогодні розсудливою і послухається моєї поради,— подумала ворожка.

Скільки людей за довгі роки практики приходило до неї за допомогою всіх їй і не згадати.

Але цю молоду дівчину вона пам'ятатиме завжди. У ній стільки моральної чистоти, енергії яка б'є фонтаном через край, любові до життя.

Це буде дуже несправедливо якщо ця молода дівчина помре у розквіті років не вийшовши заміж, не народивши дітей, не побачивши як її діти йдуть до першого класу, як закінчують школу і вступають до університету, як після закінчення університету отримують своє перше місце роботи та одружуються, заводять дітей...

Від цих сумних думок у ворожки сильно розболілася голова.

Ворожка пішла на кухню і поставивши чайник кипіти на газову плиту сіла на стілець підперши хвору голову руками.

Чайник закипів і видав гучний свист, схожий на свист свистка футбольного тренера.

Ворожка вимкнула чайник, дістала з верхньої полиці кухонної шафи маленький синій чайник для заварки і заварила собі зелений чай зі смородиною.

Ароматний чай повернув їй гарний настрій та бадьорість духу.

—Все буде добре з цією молодою дівчиною заспокійливо подумала ворожка, маленькими ковтками відпиваючи гарячий ароматний чай із білої чашки.

Голова ворожки перестала боліти і ворожка підігрівши Чорбу в каструлі на газовій плиті пообідала.

На десерт вона з'їла шматок солодкого сирного Сив'яко, що залишився в холодильнику з учорашнього свята.

Пообідавши ворожка вирішила піти пройтися містом, щоб розвіятися і відпочити.

Нашвидкуруч помивши брудний посуд у раковині і витерши мокрі руки кухонним рушником, вона пішла в кімнату одягатися щоб піти на вулицю. Через п'ятнадцять хвилин ворожка вийшла з дому та пішла до станції метро "Оболонь" щоб їхати у центр міста. Сівши на станції метро "Оболонь" вона поїхала на станцію метро "Майдан Незалежності", щоб погуляти Хрещатиком і помилуватися вітринами дорогих бутиків.

Неквапливо прогулюючись вечірнім Хрещатиком ворожка розглядала стурбовані обличчя людей, що поспішали їй на зустріч, з цікавістю розглядала дорогий одяг що висів на манекенах у вітринах бутиків, і розмірковувала про тлінність людського існування і дріб'язковість життєвих проблем.

Підійшовши до Бессарабської площі ворожка побачила натовп людей, що стояли на дорозі, машину швидкої допомоги та поліцейський автомобіль.

Протиснувшись через натовп допитливих роззяв ворожка побачила вже знайому їй мертву дівчину в новій червоній сукні від "Zara", що лежала на асфальті. Невидимий і мовчазний ангел смерті як сторож стояв біля її понівеченого закривавленного мертвого тіла. Побачивши ворожку, він мовчки кивнув їй на знак привітання.

—Я не винен виправдовувався перед поліцейськими нещасний водій швидкої допомоги, заламуючи руки від горя.

—Я їхав до пацієнта на виклик, а ця дівчина в червоній сукні раптово вискочила на дорогу прямо перед машиною швидкої допомоги.

—Я вдарив по гальмах, але було вже запізно...

Ворожка з сумом похитала головою і вийшовши з натовпу роззяв, неквапливо побрела по вулиці до станції метро "Льва Толстого" щоб їхати до себе додому.

Кінець

Ваш коментар буде першим!