Слава ЗСУ!

"Занадто дорога жінка" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 23.07.2023

"Занадто дорога жінка"

    Ця реальна історія сталася тридцять два роки тому. Імена героїв змінені автором. У 1991-му році молода та красива українка на ім'я Марина через шлюбну агенцію "Зустріч" познайомилася з німцем на ім'я Клаус і зустрівшись з ним у Києві в ресторані зрозуміла, що Клаус - це її "принц на білому коні" який вивезе її з бідного "совка" в багату Німеччину де люди "гроші гребуть лопатою", їздять на новеньких BMW і живуть у триповерхових цегляних особняках з басейнами за двометровими кам'яними парканами з охороною.

Клаусу жвава і красива українка Марина дуже сподобалася і він зробив їй привабливу пропозицію поїхати разом з ним до Німеччини, на що дівчина з радістю погодилася.

Клаус допоміг Марині з документами на виїзд з СРСР.

Вони приїхали до Німеччини і тут Марину чекало розчарування.

Клаус жив не у Берліні - столиці Німеччини, а на селянському подвір'ї Дірфельд у регіоні Айфель у землі Рейнланд-Пфальц. Він був фермером і тримав корів, свиней та курей. У нього був свій міцний, двоповерховий будинок з червоним черепичним дахом, що дістався йому у спадок від батька, гараж для машини, невеличкий фруктовий сад, хлів у якому він тримав корів і свиней, курник для курей, вуличний колодязь, лазня та вуличний літній душ з туалетом. Жодного басейну у дворі в нього не було. Машина у нього була, але не новенький BMW як думала Марина, а старий Volkswagen Beetle 1978 випуску.

—"Чому Клаусе, у тебе така стара машина", - запитала у нього Марина, коли вони під'їхали на машині до його будинку.

—"А мене вона влаштовує. Навіщо мені Марино, купувати нову машину якщо ця "крихітка" чудово їздить", - відповів їй Клаус.

—"Ну для "статусу"", - сказала йому Марина.

—"Я спадковий фермер і пишаюся цим і мені не потрібно комусь щось доводити і "пускати пилюку в очі"", - відповів їй Клаус.

—"Ну, добре, як ти вважаєш за потрібне коханий," - відповіла йому Марина.

Клаус заглушив двигун і вийшов з машини. Марина теж вийшла з машини та підійшла до нього. Клаус відкрив капот машини і дістав звідти важкі дорожні валізи з її речами.

—"Йдемо Марино, я покажу тобі твою кімнату," - сказав їй Клаус і закривши капот пішов уперед по заасфальтованій доріжці до будинку несучи в руках важкі дорожні валізи з її речами.

Підійшовши до будинку Клаус нашарив під вазоном з квітами ключ і відчинивши двері увійшов усередину.

Марина увійшла у будинок слідом за ним. Клаус піднявся сходами на другий поверх і відчинив одну з дверей праворуч.

—"Це буде твоя кімната Марино", - сказав їй Клаус.

—"А де спиш ти", - запитала вона в нього.

—"А я сплю в сусідній кімнаті через стінку від тебе", - відповів їй Клаус.

—"Я не хочу на тебе тиснути з приводу інтиму і тому пропоную тобі поки що окрему кімнату", - сказав Клаус.

—"Ні, звичайно ти можеш спати у моїй кімнаті разом зі мною. Якщо ти цього захочеш",- відповів їй Клаус.

—"Дякую тобі Клаусе", - відповіла йому з подякою Марина.

Клаус заніс дорожні валізи з її речами в кімнату, постелив їй постіль і побажавши їй на добраніч пішов до себе у кімнату як справжній джентльмен.

Марина розпакувала валізи зі своїми речами, акуратно повісила речі на вішалку в шафі, а потім роздяглася, лягла на ліжко під ковдру і втупилася очима в стелю.

—"Ні, не так я уявляла собі своє життя в Німеччині", - подумала вона, дивлячись на оббиту дерев'яною вагонкою низьку стелю кімнати.

—"Я думала що житиму в Берліні і ходитиму по ресторанах, магазинах, салонах краси і кінотеатрах, а виявилося що я житиму в маленькому селі де немає нічого крім корів, свиней та курей",- з сумом подумала вона.

Потім Марину, що втомилася від довгої дороги, зморив сон і вона заснула.

—Наступного дня Клаус підвівся о четвертій годині ранку і розбудив її, постукавши їй кулаком у двері.

—"Що таке сталося", - запитала вона в нього сонним голосом.

—"Кохана, вже час вставати", - відповів він їй.

—"Але ж коханий, зараз тільки чотири години ранку", - сказала йому вона глянувши на електронний будильник, що стояв на тумбочці біля ліжка.

—"Правильно. У цей час я завжди дою і годую своїх корів, а ти мені кохана у цьому допоможеш", - відповів їй Клаус.

—"А що я маю робити", - запитала в нього Марина встаючи з ліжка, опускаючи босі ноги в капці і протираючи рукою сонні очі.

—"Ти повинна подоїти і погодувати корів, погодувати свиней і курей і позбирати курячі яйця у кошик", - відповів їй Клаус.

—"Але ж я міська мешканка і ніколи не доїла і не годувала корів, не годувала свиней і курей і не збирала курячі яйця", - відповіла йому Марина.

—"Я тебе навчу Марино, це нескладно робити", - відповів їй Клаус.

—"Зараз Клаусе, я одягнуся і піду тобі допомагати", - відповіла йому Марина.

Через десять хвилин вона одягнувшись прийшла до нього в хлів, де він сидячи навпочіпки доїв корову.

—О, ти вже прийшла?

—"Сідай навпочіпки і смикай корову за вим'я, але дуже обережно", - сказав їй Клаус.

—А вона мене не лягне?

—Якщо ти не зробиш їй боляче, то ні.

—Ти мене заспокоїв.

Марина сіла навпочіпки і стала доїти корову, як показував їй Клаус.

Але в неї погано виходило і корова сердилась, бо Марина через відсутність досвіду грубо смикала її рукою за вим'я. Під кінець корова розсердившись вдарила копитом по відру і розлила молоко.

—"Ну, нічого страшного з кожним таке буває", - сказав Марині заспокійливим тоном Клаус.

—"Мабуть далі корів подою і погодую я",- сказав він Марині.

Він сам подоїв і погодував корів, а потім попросив Марину погодувати свиней.

—"Я дуже боюся свиней Клаусе", - відповіла йому Марина.

Клаус обернувся до неї і пильно глянув їй в обличчя.

—"Ну, тоді я погодую свиней, а ти Марино, йди в курник погодуй курей і збери курячі яйця в кошик", - відповів їй він.

Клаус сам погодував свиней і потім прийшов подивитися як Марина годує курей.

Він допоміг Марині погодувати курей і зібрати курячі яйця в кошик.

—"Що мені тепер робити", - запитала Марина.

—"Тепер кохана, приготуй мені будь-ласка сніданок", - відповів їй Клаус.

—"А що коханий, ти їси на сніданок", - запитала у нього Марина.

—"Зазвичай я їм на сніданок булочку з ковбасою та кавою", - відповів їй Клаус.

Марина несучи важкий кошик з яйцями пішла до будинку готувати сніданок для Клауса.

Поснідавши разом з нею, Клаус став збиратися, щоб їхати на машині на ринок, продати сир, молоко та яйця.

—"Я повернуся додому до вечері, а ти поки мене не буде вдома приберися в будинку, подої та погодуй корів, погодуй свиней і курей і приготуй мені обід", - сказав він Марині.

"На обід кохана, я люблю їсти суп", - сказав він Марині, сів у машину і поїхав на ринок.

Поки його не було вдома, Марина зробила прибирання в будинку, помила брудний посуд, що стояв у раковині, і приготувала обід, а потім пішла в хлів доїти корів. Подоївши і погодувавши корів, вона погодувала свиней і курей і пішла до будинку обідати.

Пообідавши вона погуляла по вулиці, зазирнула в місцеву крамницю і купила там новий засіб для миття посуду, бо старий засіб для миття посуду закінчився, а потім повернулася додому і сіла на диван у вітальні дивитись телевізор.

Клаус, як і обіцяв, повернувся додому до вечері.

—"Кохана, я вже вдома", - веселим голосом сказав він їй входячи до будинку.

—"День у тебе був добрим", - запитав він у неї.

—"Так, коханий, поки тебе не було я зробила прибирання в будинку, приготувала обід, подоїла і погодувала корів, погодувала свиней і курей, погуляла по вулиці, зазирнула в місцеву крамницю і купила там новий засіб для миття посуду, бо старий засіб для миття посуду закінчився, а потім прийшла додому і подивилася телевізор", - відповіла йому Марина.

—"Не треба було Марино, купувати новий засіб для миття посуду у цій крамниці", - сказав їй Клаус.

—Чому?

—Там дорого. Краще купувати засіб для миття посуду оптом у великих магазинах, оскільки там діють знижки для покупців за опт.

—Зрозуміло.

—А як пройшов твій день Клаусе?

—Торгівля йшла дуже добре. Я продав все молоко, весь сир і всі яйця.

—Це добре.

Клаус повісив верхній одяг у шафу, переодягнувся у домашній одяг і вимивши руки у ванній, прийшов на кухню вечеряти.

Він з'їв залишений йому в каструлі суп, а потім відварив картоплі їм обом на вечерю.

Повечерявши разом з Мариною вареною картоплею, він разом з нею пішов доїти і годувати корів, годувати свиней та курей. Після цього він повернувся до будинку і вимивши руки у ванній пішов у вітальню дивитися телевізор, а Марина вимивши руки у ванній пішла на кухню мити брудний посуд залишений після вечері у раковині.

Вимивши брудний посуд у раковині, вона пішла спати в свою кімнату так як дуже втомилася від важкої роботи за день.

Так одноманітно і буденно проходили дні та тижні. Марина рано вставала і допомагала Клаусу доїти та годувати корів, годувати свиней та курей та збирати курячі яйця. Потім вона йшла на кухню і готувала йому сніданок. Поснідавши Клаус як завжди їхав на ринок, а Марина робила прибирання в будинку і готувала для нього обід, доїла та годувала корів, годувала свиней та курей.

Приїжджав він пізно ввечері до вечері і повечерявши разом з нею йшов знову доїти і годувати корів, годувати свиней та курей.

Одного вечора Клаус прийшов до Марини зі стривоженим обличчям.

—"Що трапилося коханий", - запитала у нього Марина дивлячись на його стривожене обличчя.

—"Я сьогодні ввечері знайшов у поштовій скриньці рахунки на оплату води", - відповів їй Клаус.

—"І що", - запитала у нього Марина.

—"Ти за місяць витратила води на 3,5 тисяч німецьких марок", - відповів їй Клаус.

—Що ти таке робила?

—Я мила посуд, купалася і прала брудну постільну білизну.

—"Ти "занадто дорога жінка" як для мене", - відповів їй Клаус.

—Що ти маєш на увазі Клаусе?

—Я маю на увазі, що я не можу Марино, оплачувати твої "захмарні рахунки на воду".

—Я і так Марино, несу великі витрати на твоє харчування.

—Ти тепер дорікаєш мені тим, що я по-твоєму переконанню забагато їм?

—Ну ти Клаусе і скнара.

—Я і не думала що ти такий жадібний скнара.

—Зрозумій мене правильно Марино. Мені "гроші з неба" не падають. Я важко працюю кожного дня щоб заробити кожну копійку, а ти в цей час "спускаєш в унітаз" мною важко зароблені гроші своїми безглуздими витратами на воду.

—Я вже зрозуміла що ти жадібний скнара, який трясеться над кожною монетою перш ніж витратити її.

—Знаєш, я вважаю Марино, що ми не підходимо одне для одного.

—Ми надто різні люди.

—Тобто ти Клаусе мене цілий місяць використовував як свою служницю, а тепер кажеш мені, що "ми надто різні люди" ?

—Ти хочеш зі мною посваритися Клаусе?

—Я пропоную тобі Марино розлучитися гарними друзями.

— Тоді я Клаусе від тебе йду.

—Я можу допомогти тобі Марино, з пошуком нового житла сказав їй Клаус.

—Ні. Мені нічого від тебе Клаусе, не потрібно різким тоном відповіла йому ображена на нього Марина.

—Ну добре Марино. Я просто хотів тобі допомогти. Якщо тобі не потрібна моя допомога, то й нехай.

Швидко зібравши свої речі в дорожні валізи, Марина вийшла з будинку Клауса і з важкими дорожніми валізами в руках пішла по темній заасфальтованій дорозі з кожним кроком віддаляючись все далі і далі від його будинку.

На вулиці було темно і холодно. Дув сильний пронизливий осінній вітер зриваючи осіннє пожовкле листя і колихаючи гілки дерев. Зривався дощ.

Їй зовсім нікуди і ні до кого було йти і Марина сподівалася в глибині душі, що Клаус в останню мить передумає і кинеться її наздоганяти і вмовляти повернутися додому, а вона трохи "покапризує" для пристойності, а потім погодиться повернутися до його будинку і все в них буде як раніше.

Але Клаус мовчки стояв на порозі свого будинку, палив цигарку і дивився їй услід не роблячи жодних спроб наздогнати її і вмовити її повернутися назад.

Кінець

Ваш коментар буде першим!