Слава ЗСУ!

"Хто винен (твір роздум по роману Мій друг Янгол)" від Olga Chilovina опубліковано 04.04.2017

Я звісно була шокована кінцівкою даного твору.

Надзвичайно шокували мене події, що сталися у романі. Звісно, впевнена, що більшість людей, які ознайомились с твором - звинувачують у всьому хитру Поліну, для якої це все було чи то жартом, чи то просто забаганкою для подарунка. Проте я хотіла би розглянути винуватців під зовсім іншою призмою. Отож, ми зіштовхнулися у романі з тим, що хлопчик реально був сам один, нікому не потрібний. У нього був брат, який намагався вилізти з тієї діри і вирватися в якесь краще життя, були батьки, які цілодобово працювали задля того, щоб просто прокормити дітей. По великому рахунку, цим людям він не був потрібен. Декілька разів автор твору вказує на те, що хлопчик був один, самотній, одинокий. То він гуляє парком по мосту, то він курить на балконі недопалки батька, то він гуляє з якоюсь незрозумілою чужою собачкою, бо єдиний друг поїхав відпочивати. Що ми маємо - дитина сама для себе. Ні для кого! Він навіть умудрився поміняти айфон на золото у чужого чоловіка.

А тепер подумаємо, як саме багато небезпек було навколо нього. По перше, той чоловік - він міг викрасти хлопця, обманути його, не купляти ті топази, а просто елементарно забрати айфон, чи дати Сашкові по голові. По телефону міг дзвонити Сашкові вночі хто завгодно - і оскільки жодна людина не слідкувала за Сашком уночі - чи спить він, чи стрибає з вікна, чи палить цигарки - тож припустимо, що йому міг подзвонити навіть маніяк, і замість розмов про янгола - накрутити нещасного слабохарактерного хлопця на те, щоб той взагалі помстився всім своїм одноліткам, які його ображали. Та й що говорити - собака елементарно могла бути скаженою і просто його покусати. Я веду все це до того, що якщо не дивитися за дитиною, то можно шукати винного довго та нудно, але насправді винні будуть лише батьки, які покинули дитину одну зі своїми думками, депресіями, та думками про самогубство.

Хто саме впливав на Сашка. Хто мав на нього вплив. Насправді всі навколо - і все про що говорив Сашко - було криком про допомогу.

Він намагався поговорити з мамою про янголів, він намагався достукатися до друзів, вчителів, навіть, незнайомий чоловік біля магазину став його співрозмовником. Саша намагався попросити гроші у брата - а той навіть не захотів зясувати для чого така сума. Насправді всім було начхати. Ніхто не помічав - не хотів помічати.

Отож і отримали в кінці сумну картинку.

Винні на мою думку саме батьки. Які закрили очі на виховання дитини. Навіщо взагалі було вести його в той клас для багатих людей.

Хоча судити легко, я розумію. Батько був хворий, а мати багато працювала. І мені здається, що через інших батьків у неї була понижена самооцінка. Бо наприклад мати Поліни була телезірка, і через це мати Сашка почувалася ніяково, коли розуміла, що Сашко пишається тим, що навчається з дочкою такої знаметиної матері, а нею не пишається.

Мені дуже сумно насправді. Я читала цей роман двічі. Другий раз я перечитала його, щоб написати свої думки - просто щоб освіжити в памяті. Хоча насправді, коли прочитала його перший раз - то вирішила, що більше не читатиму, бо надто вже сумно за долю головного героя.