Слава ЗСУ!

"Alter ego" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 21.05.2023

"Alter ego"

    Якось одного спекотного літнього дня до Печерського Управління Поліції з анонімного прихованого телефонного номера зателефонував п'яний невідомий чоловік.

Слухавку телефону після четвертого гудка взяв диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—Алло. Ви щойно зателефонували до Печерського Управління Поліції сказав він.

—Здрастуйте сказав йому лінивим язиком, що заплітався від великої кількості випитого віскі, невідомий чоловік.

—Здрастуйте ввічливо відповів він йому.

—Я... я хочу повідомити вам про свій намір вбити людину.

— Це що жарт такий?

—Ні. Я говорю з вами цілком серйозно.

—І кого це ви маєте намір вбити?

—Своє "Alter ego".

—"Alter ego"?

—Своє так би мовити "друге Я".

—Ви це мені зараз серйозно кажете?

—Абсолютно серйозно.

—Але ж це повне божевілля.

—Не можу з вами погодитися.

—Ви знаєте пісню Володимира Висоцького "Моє друге Я" запитав у нього незнайомий чоловік, голосно сьорбнувши віскі зі склянки.

—Ні, не знаю чесно зізнався йому диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—О, я тоді вам зараз її заспіваю сказав незнайомий чоловік і тримаючи склянку віскі в лівій руці почав безладним п'яним голосом співати пісню "Моє друге Я" невміло намагаючись наслідувати манеру співу Володимира Висоцького.

"И вкусы и запросы мои странны.

Я экзотичен, мягко говоря.

Могу одновременно грызть стаканы

И Шиллера читать без словаря

Во мне два "Я", два полюса планеты,

Два разных человека, два врага.

Когда один стремится на балеты,

Другой стремится прямо на бега.

Я лишнего и в мыслях не позволю

Когда живу от первого лица.

Но часто вырывается на волю

Второе "Я" в обличье подлеца.

И я борюсь, давлю в себе мерзавца.

О, участь беспокойная моя!

Боюсь ошибки: может оказаться

Что я давлю не то второе "Я".

Когда в душе я раскрываю гранки

На тех местах, где искренность сама.

Тогда мне в долг дают официантки

И женщины ласкают задарма.

Но вот летят к чертям все идеалы.

Но вот я груб, я нетерпим и зол.

Но вот сижу и тупо ем бокалы

Забрасывая Шиллера под стол.

А суд идёт, весь зал мне смотрит в спину.

Вы, прокурор, вы, гражданин судья

Поверьте мне: не я разбил витрину

А подлое моё второе "Я" "...

—Але це ж безглуздо, бо вбиваючи своє "друге Я" ви вб'єте і своє "перше Я" сказав незнайомому чоловікові диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—А що мені ще залишається робити?

—Ви сильно п'яні і явно хворі. Вам необхідно терміново звернутися за консультацією до психіатра.

—Психіатр мені не допоможе стати чесною і порядною людиною.

—Він допоможе вам упоратися з вашою душевною хворобою.

—Я знаю все про свою душевну хворобу.

—У мене з дитинства особлива "роздвоєна душа". Одна моя частина — "моє перше Я" хоче бути доброю людиною і творити добро іншим людям, а інша моя частина — "моє друге Я" хоче бути злим і порочним.

—Вони весь час змагаються між собою і "моє друге Я" завжди перемагає у цьому двобої...

—Але ж... почав говорити диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—Не перебивайте мене, бо інакше я просто покладу слухавку різким тоном перервав його невідомий чоловік.

—Добре, заспокойтеся будь-ласка відповів йому заспокійливим тоном диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—Все життя я жив так, як хотіло "моє друге Я" потураючи своїм численним порокам: я брехав, я крав, я використовував інших людей заради задоволення своїх меркантильних і егоїстичних інтересів і тепер я за це розплачуюся самотністю і найжорстокішими муками совісті.

—Що ви від цього виграєте, якщо позбавите себе життя?

—Позбавлюся самотності і мук совісті.

—Ви можете звернутися до Бога і молитися за спасіння своєї душі.

—Проблема в тому, що я взагалі не вірю в існування Бога.

—Ніколи не пізно впустити в свою душу "Слово Боже".

—Для мене це занадто пізно.

—З будь-якої ситуації є вихід, якщо добре подумати.

—Безвихідних ситуацій взагалі не буває.

—Що для дурня глухий кут, то для розумного роздоріжжя.

—Для мене є тільки один вихід і це вбити негідника в собі.

—Це за вас каже розпач і випитий у великій кількості алкоголь...

—Так, я вже зневірився позбутися мук совісті які день за днем отруюють моє існування.

—Як вас звати?

—Де ви живете?

—А навіщо вам знати, як мене звуть і де я живу?

—Я щиро хочу вам допомогти.

—Чим ви зможете мені допомогти, якщо я вже понад п'ятдесят сім років сам собі не можу допомогти.

—Назвіть мені будь-ласка своє ім'я, прізвище та домашню адресу і я негайно ж вишлю за вами поліцейську машину.

—Мене звуть Петро.

—А фамілію свою я вам називати не буду.

—Гаразд.

—Яка ваша домашня адреса?

—Моя домашня адреса ЖК "Бульвар Фонтанів" на Печерську вулиця Саперне поле 5-а, кв. № 87.

—Я записав ваше ім'я і вашу домашню адресу і прямо зараз висилаю за вами поліцейську машину сказав диспетчер поліції Геннадій Олексійович.

—Висилайте вже краще машину судмедекспертів, щоб вони відразу ж відвезли моє мертве тіло в морг відповів йому невідомий чоловік залпом допиваючи віскі в склянці.

Він поставив на тумбочку склянку з віскі, взяв у руку заряджений пістолет, що лежав на ліжку, і звівши курок засунув його собі прямо в рот.

—Стривайте чоловіче, не робіть цього, голосно закричав йому в слухавку диспетчер поліції Геннадій Олексійович, почувши звук зведеного курка пістолета, але тут у слухавці телефону пролунав гуркіт пострілу, від якого в нього заклало вуха...

Кінець

Ваш коментар буде першим!