Слава ЗСУ!

"Банки з консервацією на зиму" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 28.06.2023

"Банки з консервацією на зиму"

  У нашому будинку на сьомому поверсі кілька років тому жила колишня вчителька російської мови на пенсії. До свого сорому я забув, як її звали. Здається мені, що її звали Тетяна Сергіївна, але я в цьому не дуже впевнений.

Вона жила одна у трикімнатній квартирі, а її доросла донька з онуком жили окремо. Колишня вчителька російської мови була доброю, тихою та інтелігентною жінкою. Їй дуже подобалися мої маленькі племінники Діма та Галя. Щоразу випадково зустрічаючись з нею в під'їзді будинку на першому поверсі біля ліфту, коли я йшов з племінниками на вулицю гуляти, вона зупинялася біля них і говорила їм про те: "які вони гарні та розумні дітки".

Якось одного дня вона померла. Через певний час вступивши в права наслідування її донька продала трикімнатну квартиру своєї матері.

З новими господарями її квартири я не спілкувався. Нові господарі квартири одразу ж затіяли робити ремонт придбаного ними житла. Вони найняли для ремонту квартири будівельну бригаду і ті кожного дня годинами щось голосно свердлили, пилили, щось руйнували, чимось важким грюкали не даючи змоги відпочити сусідам від будівельного шуму.

Одного разу я повертаючись днем з продуктами з "Сільпо" додому побачив, як їх робітники з будівельної бригади разом з новою господаркою квартири викидають на смітник біля нашого будинку мішки зі збитою штукатуркою та збитим кахлем, зносять до смітника по частинах розібрані старі радянські шафи та ліжка, викидають на смітник старі радянські фарфорові тарілки та чашки, емальовані старі радянські каструлі і скляні банки з консервацією на зиму. Очевидно було, що нові господарі квартири вирішили зробити "євроремонт" і рішуче позбавлялися усіх старих речей колишньої господарки квартири.

Я підійшов до них поговорити.

—Доброго дня сказав я привітавшись з новою господаркою квартири.

—Доброго дня відповіла мені вона.

— А навіщо ви викидаєте скляні банки з консервацією, запитав я з цікавістю у нової господарки квартири.

—Вони ж добрі і їх можна з'їсти сказав я їй.

—Вони залишилися нам у спадок від колишньої господарки квартири і вони зіпсувалися, відповіла мені нова господарка квартири.

—Шкода сказав їй я.

— А ви самі робите консервацію на зиму, чомусь запитав у неї я.

—Я не роблю консервацію на зиму, бо я багато працюю і я не маю на це вільного часу відповіла мені нова господарка квартири.

—Шкода повторив я.

—Якщо мені щось потрібно з овочів чи фруктів, то я купую їх свіжими за акцією у "Сільпо", "Фоззі", або у "Велмарті" сказала мені нова господарка квартири.

—Зрозуміло сказав я їй.

Поки я з нею розмовляв, краєм ока я побачив наближаючогося до нашого смітника неохайного вигляду чоловіка середніх років у брудному одязі, дірявому взутті, з довгим сальним волоссям, червоними виразками на давно немитому обличчі, з візком-"кравчучкою" в руці в якому стояла зверху велика картонна коробка прив'язана до візка мотузкою. На зовнішній вигляд і по специфічному запаху було зрозуміло що це "типовий" бомж.

Бомж побачивши нас, бо ми стояли і розмовляли одне з одним недалеко від смітника, нерішуче підійшов до смітника і присівши навпочіпки почав критично оглядати банки з консервацією які стояли на асфальті біля смітника. Згодом він поклав всі банки з консервацією собі в картонну коробку, яка була прив'язана мотузкою до візка-"кравчучки" і поїхав геть тягнучи його за собою. Все це я бачив краєм ока спілкуючись з новою господаркою квартири. Втративши інтерес до подальшої розмови я ввічливо попрощався з новою господаркою квартири і пішов додому.

На душі у мене було важко.

—Ось так жила собі одна жінка похилого віку, будувала плани на життя, економила гроші та в усьому собі відмовляла, робила на зиму консервацію щоб взимку насолоджуватися смачною їжею, замість того, щоб з'їсти її зараз, місяцями зберігала банки з консервацією у себе на балконі, а в кінцевому рахунку вона померла так і не відкривши і не спробувавши їх які вони на смак і результатом її важкої праці скористався якийсь брудний, смердючий, лінивий бомж з сумом подумав я тоді, заходячи в під'їзд і повільно піднімаючись залізобетонними сходами наверх на третій поверх до своєї квартири.

Кінець

Ваш коментар буде першим!