Слава ЗСУ!

"Благородний вчинок" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 29.05.2023

"Благородний вчинок"

   Цей день назавжди поділив життя Анатолія Васильовича на "до" та "після". О шостій годині ранку 24 квітня 2016 року 52-річний Анатолій Васильович як завжди йшов на роботу повз житловий будинок за адресою вулиця Олени Бджілки 2-б, коли побачив, що на мотузці на балконі п'ятого поверху повисла на руках перелякана п'ятирічна дівчинка. Очевидно її батьки в цей час міцно спали і не чули що їхня маленька донька вилізла у відкрите вікно на балконі і повисла на руках на простягнутій за балконом мотузці для білизни, яка лише дивом не обірвалася прийнявши на себе вагу дівчинки. Швидко прийнявши рішення Анатолій Васильович підбіг до балкона будинку і широко розставив руки, щоб на льоту спіймати дівчинку, коли вона падатиме. Дівчинка втомившись висіти на руках, розтиснула руки і з пронизливим криком полетіла вниз. Анатолій Васильович упіймав її на льоту буквально за півтора метри від землі і впав на спину разом з нею.

До нього підбігли перехожі, щоб надати медичну допомогу йому та дівчинці, а Анатолій Васильович притискав до себе чужу дівчинку і плакав від щастя, ніби то була його власна донька. Дівчинка Оля залишилася живою і неушкодженою, а от Анатолію Васильовичу дуже не пощастило. Під час падіння на спину він сильно вдарився хребтом об землю і пошкодив диски і тепер у нього були паралізовані ноги.

Швидка медична допомога, яку викликали на місце події, небайдужі перехожі відвезла постраждалого Анатолія Васильовича до Олександрівської клінічної лікарні, де лікарі поставили йому невтішний діагноз: пошкодження хребта та параліч нижніх кінцівок. Ви Анатолію, ніколи більше не ходитемите, сказав Анатолію Васильовичу лікар-хірург, завідувач відділенням загальної хірургії Сергій Михайлович Гойда. Ці слова досвідченого лікаря-хірурга прозвучали як вирок для Анатолія Васильовича, але він не впав духом, а вирішив боротися з безжальною долею, що його зробила інвалідом.

З роботи його звільнили через інвалідність, а через деякий час від нього пішла і його дружина Ольга Петрівна заявивши що "не підписувалася" доглядати все своє життя за безпорадним чоловіком-інвалідом. Після лікарні Анатолія Васильовича почала доглядати його літня 78-річна мати Надія Іванівна. На неї лягла вся робота з догляду за паралізованим сином, приготування їжі та прибирання квартири.

Надія Іванівна мила, обтирала вологою ганчіркою, обробляла пролежні, годувала, голила і підстригала свого сина Анатолія Васильовича, а ще готувала їжу, прала одяг, рушники і постільну білизну та прибирала у квартирі. Жили вони за рахунок її крихітної пенсії та пенсії з інвалідності самого Анатолія Васильовича.

Вони вже багато разів обговорювали той благородний вчинок Анатолія Васильовича з порятунку життя маленької дівчинки.

Іноді втомлена від щоденних турбот Надія Іванівна плакала і нарікала на жорстоке життя і в серцях казала синові, що якби він тоді не кинувся благородно рятувати чужу маленьку дівчинку, то зараз би не лежав у ліжку безпорадним і паралізованим інвалідом, а мав би роботу, дружину і жив би як усі люди повноцінним та здоровим життям.

—Мамо, та що ти таке кажеш?

—Мамо, це ж підло і гидко не допомогти людині, яка потрапила в біду.

—Ким би я був тоді?

—Покидьком без серця, без людських почуттів який залишив маленьку дитину у біді?

—Якби я тоді байдуже пройшов мимо, то дівчинка б розбилася на смерть і її смерть була б на моїй совісті.

—Як би я тоді жив далі з відчуттям, що через мене передчасно обірвалося життя маленької дитини?

—Навіть не смій мамо, казати мені такі речі незмінно відповідав у таких випадках своїй матері Надії Іванівні розлючений Анатолій Васильович.

Незважаючи на велике горе, що трапилося з ним, Анатолій Васильович ніколи і в думках не ставив під сумнів тодішнє своє благородне рішення врятувати бідну дівчинку від смерті.

Через постійне лежання у ліжку у Анатолія Васильовича почалися проблеми з легенями. Взимку в грудні місяці він захворів на грип, який швидко перейшов у бронхіт, а потім у пневмонію. Стан Анатолія Васильовича стрімко погіршувався з кожним днем. Він кашляв мокротинням з кров'ю, худнув і танув, як запалена воскова свічка. На грунті важкого перебігу хвороби у нього розвинулася важка депресія. Часто Анатолій Васильович прокидався важко кашляючи серед ночі і довго потім лежав без сну дивлячись на стелю і думаючи про своє життя. В такі моменти Анатолій Васильович щиро мріяв про те, щоб померти і не бути більше тягарем для своєї літньої матері Надії Іванівни. 

Його мати Надія Іванівна дуже схудла від щоденних клопотів по господарству і постійних тривог за життя сина. Вона збивалася з ніг бігаючи по десяткам різних аптек і купуючи все нові і нові ліки від пневмонії для сина. Якось холодним зимовим днем, коли Надія Іванівна пішла в аптеку за черговими ліками від пневмонії для сина, він помер лежачи на спині, захлинувшись уві сні власним мокротинням.

Кінець

Ваш коментар буде першим!