знайди книгу для душі...
"Борщ"
Жила-була у селі Андріївка* жінка середнього віку на ім'я Таня.
Була вона жінкою товстою, ледачою і неохайною, і будинок у неї був старий, гнилий, напіврозвалений, а на городі біля будинку замість овочів росли одні бур'яни в людський зріст. Вирішила вона якось готувати борщ на обід, кинулася туди-сюди, а овочів вдома немає, бо в магазин за овочами вона не сходила оскільки в неї напередодні закінчилися гроші. Пішла вона до сусідів просити овочів на борщ.
У сусідки Віри вона випросила буряки.
У сусідки Наді випросила моркву.
У сусідки Люби випросила картоплі.
У сусідки Насті випросила петрушки.
У сусідки Ніни випросила цукру.
У сусідки Зіни випросила солі.
Пішла вона до сусідки Варі просити у неї сметани для борщу.
—А сусідка Варя їй каже: "Таня, а чому ти ходиш по сусідах і клянчиш овочі для борщу як президент України Володимир Зеленський клянчить зброю для України у президента США Джо Байдена?"
—Чому ти не займаєшся городом і не ремонтуєш свій старий будинок?
—Адже в тебе Таня, будинок на ладан дихає і скоро зовсім розвалиться, а на городі замість овочів ростуть самі лише бур'яни.
—Варя, будь-ласка пожалій мене. Дай мені сметани для борщу. Я з самого ранку ходжу голодна, шлунок аж зводить від голоду, навіть макової росинки в роті не було, і в мене зовсім нема грошей, щоб купити сметану для борщу,— відповідає їй жалібним голосом Таня.
—А ти Таня, свої гроші знову на горілку витратила?, —запитала у неї Варя.
—Це Варя, моя особиста справа, куди мені витрачати свої зароблені гроші,— по хамськи відповіла їй Таня.
—Ну, це твоє право Таня, витрачати свої гроші, як ти вважаєш за потрібне, а моє право не дати тобі свою сметану,— відповіла їй Варя.
Таня матом вилаялася крізь зуби звинувативши сусідку Варю в душевній черствості та егоїзмі і ні з чим пішла геть.
Кінець
*(село Андріївка Миронівської міської громади Обухівського району Київської області).
PS. Це як ви певно здогадалися оповідання зовсім не про борщ, а про сучасну Україну.