знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Будильник
"Будильник"
Присвячується пам'яті Франца Кафки
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так... голосно цокає будильник на тумбочці.
Я розплющую сонні очі.
—Де я?
—Що зі мною відбувається?
—Чому я так дико втомився?
Повільно приходжу до тями після важкого сну і усвідомлюю ситуацію в якій за примхою долі я опинився.
Я — секундна стрілка на циферблаті будильника, що стоїть на тумбочці і моє завдання бігти вперед, завжди вперед по білому циферблату годинника вимірюючи секунди, що складаються у вічність.
Я хочу закричати від жаху, але я не маю голосу.
Тік-так, тік-так, тік-так... голосно цокає будильник на тумбочці.
Невидимі шестерні крутять стрілки годинника.
Я біжу по циферблату годинника вперед відмірюючи час секунда за секундою ... з останніх сил роблячи коло за колом ... безглузді кола по білому циферблату годинника...вперед весь час вперед...
Намагаюся якось поворухнутися, але я не маю рук і ніг.
Я намагаюся звільнитися, але я намертво насаджений на годинникову вісь.
Я в розпачі.
Я хочу заплакати, але в мене немає голови, немає очей з яких мають текти сльози горя.
Мені не вибратися з мого полону.
Ніколи не вибратися з мого полону.
Я— велетень Сізіф, що в покарання Богів безглуздо котить у гору свій величезний камінь.
Я — покараний Богом прикутий до скелі Прометей, у якого орел вигризає печінку щодня цілу вічність.
—Як я потрапив у цей клятий будильник?
Я намагаюся згадати події попереднього дня, але все в моїй голові вкрите густим туманом забуття.
Раптом хтось стукає у двері моєї кімнати.
—На допомогу хочу крикнути я, але тут же згадую, що у мене немає голосу.
Тік-так, тік-так, тік-так... голосно цокає будильник на тумбочці.
Невидимі шестерні крутять стрілки годинника.
Я біжу по циферблату годинника вперед відмірюючи час секунда за секундою ... з останніх сил роблячи коло за колом ...
Двері відчиняються і в мою кімнату входить мати.
—Стасе, пора вставати каже вона мені, а потім з подивом піднявши брови будиночком помічає що моє ліжко порожнє.
—Ти де Стасе?, —з розгубленим виглядом каже вона оглядаючись на всі боки в пошуках мене.
—Мамо, я тут замкнений у корпусі будильника хочу закричати їй я, але з мене не виривається жодного звуку.
У цей момент будильник починає голосно дзвонити та підстрибувати на місці.
Мене починає сильно трясти.
Я розплющую очі і остаточно прокидаюся.
Біля мого ліжка стоїть мати і сильно трясе мене за плече, а на моїй тумбочці підстрибує і заливається дзвоном будильник.
Я простягаю руку і вимикаю проклятий будильник.
—Привіт мамо, — кажу я їй усміхаючись.
—Привіт Соню, — відповідає мені вона усміхаючись у відповідь.
—Я так радий мамо, тебе бачити.
—Знаєш мамо, мені вночі наснився дивний сон,— кажу я їй.
—Поквапся синку, ти повинен мені допомогти відвести племінників до школи,— каже мені вона у відповідь.
—Ах, так сьогодні ж школа.
—Як же я міг про це забути?
Я схоплююсь з ліжка і починаю швидко одягатися до сніданку.
Вмившись у ванній, я приходжу на кухню снідати разом з матір'ю, сестрою та племінниками.
Випивши залпом три чашки чаю з цукром і поснідавши гречаною кашею з омлетом і квашеною капустою, я швидко одягаюсь і йду разом з матір'ю та племінниками до школи.
В руках я несу їх важкі шкільні рюкзаки з підручниками та зошитами.
Дорогою до школи я розповідаю їм про свій дивний сон.
Кінець