Ця кримінальна історія сталася у Києві на початку 90-х років. Дмитро Миколайович дуже жорстко виховував свого маленького п'ятирічного сина Єгора, незважаючи на слабкі протести з боку його матері Віри Іванівни. Дмитро Миколайович часто бив свого сина ременем по дупі за найменшу дрібницю як наприклад незакритий тюбик зубної пасти на полиці у ванній, залишене у туалеті невимкнене світло, розкидані на підлозі в дитячій кімнаті іграшки, невивчені шкільні уроки. Віра Іванівна в таких випадках намагаючись захистити сина Єгора вставала між чоловіком та сином і затуляла сина від чоловіка своїм тілом. Тоді Дмитро Миколайович дуже сердився на дружину, що вона зриває педагогічний процес виховання з сина справжнього чоловіка і грубо відпхнувши дружину тягнув бідного сина Єгора за вухо, щоб потім поставивши його на коліна відстібати ременем. Дмитро Миколайович часто змушував Єгора робити зарядку до сьомого поту, поки той не падав від втоми на підлогу, тоді Дмитро Миколайович діставав ремінь і змушував Єгора через силу продовжувати робити фізичні вправи. Таке от фізичне виховання сина тривало до того часу, поки Єгор не підріс і йому не виповнилося шістнадцять років. Єгор виріс міцним і високим для свого віку хлопцем і Дмитро Миколайович уже побоювався його фізично виховувати. І ось одного разу Дмитро Миколайович і його син Єгор йшли пізно ввечері вулицею повз гастроном на площі Дружби Народів і раптом їм назустріч рушили два високі великі амбали ні дати ні взяти рекетири. Вони перегородили дорогу Дмитру Миколайовичу та його сину Єгору і один з них голосно сказав звертаючись до Дмитра Миколайовича та Єгора гроші та цінні речі давайте сюди швидко. Опа, то це ж мій однокласник Діма Симененко посміхнувся один із амбалів. А я Петро, ну Петя Іллічук сказав амбал звертаючись до Дмитра Миколайовича. Дмитро Миколайович стояв у повному ступорі дивився на нього на всі очі і нічого не говорив. Ти що Діма шкільних друзів не впізнаєш образився амбал. А пам'ятаєш як ми всім класом після уроків твій шкільний портфель шмагали ногами, а ти бігав за нами і ридав увесь голос і просив віддайте будь- ласка мій портфель, а ми у відповідь сміялися запитав у Дмитра Миколайовича амбал. Ну що ти прямо язик проковтнув, все мовчиш і мовчиш, спитав Дмитра Миколайовича амбал. А пам'ятаєш як ти на танцях у шостому класі підійшов до Світлани Ігнатьєвої запросити її на танець, а вона посміялася над тобою і вибрала собі в партнери Вову Сидоренко запитав амбал Дмитра Миколайовича. Досить балакати штовхнув під руку амбала Петю Іллічука його товариш. Так, стрепенувся амбал Петро Іллічук гроші жені швидко звернувся він до свого колишнього однокласника Дмитра Миколайовича. Дмитро Миколайович покірно поліз у кишеню пальта і витягнувши гаманець з грошима, простягнув його амбалу Петру Іллічуку. А тепер скинь з голови пижикову шапку і передай її мені зажадав амбал Петро Іллічук від Дмитра Миколайовича. Дмитро Миколайович покірно зняв з голови пижикову шапку і мовчки передав її амбалу Петру Іллічуку. Син Єгор із зневагою подивився на свого отця Дмитра Миколайовича. То це правда тато що тебе в школі всі ображали запитав він у Дмитра Миколайовича. Дмитро Миколайович промовчав. Значить, це правда сказав Єгор. І ти ще смів вчити мене як чинити по-чоловічому усміхнувся Єгор. А чому твій син не віддає нам свій гаманець із грошима запитав у Дмитра Миколайовича амбал Петро Ілліччук. І тут Єгор швидко щосили вдарив амбала Петра Іллічука в щелепу і той упав горілиць вдарившись головою об край бордюру і залишився лежати нерухомо. З-під розбитої голови амбала Петра Іллічука на тротуар потекла густа темна кров. Його товариш побачивши чим обернулася справа став задкувати назад, а потім розвернувся і побіг геть. Єгор нахилився до амбала Петра Іллічука, що лежав у крові непритомний і пошарів у нього в кишенях куртки. Єгор витяг з правої кишені куртки амбала Петра Іллічука гаманець отця Дмитра Миколайовича, а потім підняв з тротуару пижикову шапку Дмитра Миколайовича. На тримай Єгор простяг батькові його гаманець та пижикову шапку. У лівій кишені куртки амбала Петра Іллічука Єгор знайшов заряджений пістолет Макаров. Єгор узяв пістолет собі і засунув за пояс штанів. Пішли звідси сказав Єгор приголомшеному батьку Дмитру Миколайовичу. Де ти так навчився битися запитав Єгора вражений Дмитро Миколайович. Ти ж сам хотів щоб я поводився як справжній чоловік усміхнувся недоброю усмішкою син Єгор. І ось тато я ним став, а все завдяки тобі татко відповів батькові Єгор. А тепер пішли звідси швидше поки нас ніхто не застав на місці злочину і не викликав міліцію відповів Дмитру Миколайовичу син Єгор. Так, йдемо звідси синок відповів Дмитро Миколайович сину Єгору і вони пішли додому. Вдома оглядаючи пістолет Макарова син Єгор подивився багатозначно на батька Дмитра Миколайовича і сказав йому ми можемо використати цю зброю, щоб грабувати магазини та продуктові склади. Та це ж небезпечно нас зловлять злякався батько Дмитро Миколайович. Цього не станеться якщо ми ретельно продумуватимемо план пограбування і продумуватимемо можливі шляхи відходу відповів Дмитру Миколайовичу син Єгор. Ти зі мною спитав його син Єгор. Так, побоявшись заперечити синові відповів Дмитро Миколайович. Через два дні Єгор та Дмитро Миколайович прийшли вдень і пограбували продуктовий магазин. Вони погрожуючи пістолетом і зв'язавши касирку забрали з каси 109 рублів. Це надихнуло їх на подальші подвиги і вони вирішили спробувати через тиждень пограбувати продуктовий склад, але зі складом вийшла невдача. Сторож, що охороняв продуктовий склад виявився озброєним колишнім військовим і став відстрілюватися. Єгор поранив сторожа, але звуки пострілів уже привернули увагу перехожих. Хтось із перехожих уже викликав міліцію і швидку, і Єгору з батьком Дмитром Миколайовичем довелося тікати з місця злочину ні з чим. Пораненого сторожа врятували медики зі швидкої і він дав докладний опис зовнішності нападників Єгора та Дмитра Миколайовича міліції. На них міліція оголосила справжнє полювання. У всіх газетах та по телевізору стали показувати їхні фотографії. Треба залягти на дно поки галас у газетах у зв'язку з невдалим пограбуванням продуктового складу не вщухне, а потім змінивши свою зовнішність ми зможемо повернутися до своїх кинутих справ сказав Єгор своєму батькові Дмитру Миколайовичу. Батько погодився з сином зазначивши, що це розсудлива пропозиція. За продуктами для сім'ї з дому стала виходити дружина Дмитра Миколайовича Віра Іванівна. Але через місяць у Дмитра Миколайовича та Єгора скінчилися цигарки і Дмитро Миколайович, який не міг не курити, вирішив одягнувшись і замотавши половину обличчя теплим шарфом вискочити за цигарками в магазин біля будинку. Єгор відмовляв батька, але батько сказав що збігає швидко і повернеться назад. Дмитро Миколайович одягнувся і обмотавши половину обличчя теплим шарфом вийшов із дому. Стоячи в черзі за цигарками Дмитро Миколайович дуже нервував. Йому здавалося, що він дуже підозріло виглядає і всі на нього дивляться. Коли настала черга Дмитра Миколайовича, він тихо попросив у продавця п'ять пачок сигарет «Космос» і давши п'ятнадцять рублів забрав пачки цигарок у кишеню пальта і відійшов від каси. Чоловік ви забули здачу, закричав йому слідом продавець. Чоловік ви здачу забули сказав Дмитру Миколайовичу один із покупців у черзі. Знехотя Дмитро Миколайович повернувся назад і забрав решту в кишеню пальта. Дякую сказав Дмитро Миколайович продавцю і в цей момент його шарф сповз з лиця. Це він грабіжник продуктового складу, я його фотографію учора по телевізору бачив закричав продавець показуючи рукою на Дмитра Миколайовича. Перехожі схопили Дмитра Миколайовича не даючи йому можливості втекти. Тим часом продавець набрав номер міліції. Міліція приїхала за десять хвилин і заарештувала Дмитра Миколайовича та його сина Єгора. Їх відвезли до відділення міліції та слідчий міліції капітан Віктор Дмитренко влаштував їм допит та очну ставку з касиркою з пограбованого ними продуктового магазину та з пораненим сторожем продуктового складу які одразу їх упізнали. Після цього Єгора та Дмитра Миколайовича посадили в камеру СІЗО, де вони сиділи в очікуванні суду. Через місяць відбувся суд, на якому Єгора та Дмитра Миколайовича засудили до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Найгірше та найважче випробовування в його житті, викликане Сутності поза межами нашої буденної реальності та його розуміння..і абсолютно невідомо, як саме це все завершиться
натхнено переглядом фільма "Воно" 2017-го року Більше
Тітонька «Яка різниця» не припиняє заявлятись. Вона думає, що вона нікому не заважає, та, втім, догоджати її короткозорості в мене бажання нема. Тож одного разу і кажу я їй:... Більше