Слава ЗСУ!

"Дядько Вітя" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 27.09.2023

"Дядько Вітя"

   У моєї покійної бабусі Любові Федорівни був молодший брат покійний дядько Вітя. Царство йому небесне. Нехай земля йому буде пухом.

Гарний був чоловік, але недолугий. Закінчив дядько Вітя п'ять класів сільської середньої загальноосвітньої школи та вчитися далі категорично не захотів, а навчився водити машину і одразу ж пішов працювати шофером у колгоспі.

Жінки так і липли до нього як мухи на мед, бо чоловіків гарних у колгоспі було мало, а він був статний чоловік, два метри на зріст, веселий, гарний, ввічливий з жінками, умів грати на гітарі і гарно співав тенором сентиментальні романси про кохання. Його часто запрошували на сільські весілля, свята і застілля в якості тамади для розваги публіки.

Ну, а там де весілля, свята та застілля там як відомо завжди наливають.

А відмовитись від запропонованої йому випивки у дружній веселій компанії дядько Вітя не міг.

І почав дядько Вітя пити спочатку потроху тільки на свята, а потім вже і щодня.

І став він щодня ходити в сільську крамницю як на роботу і купувати собі горілку.

Покійна бабуся Маруся намагалася всякими словами свого недолугого сина Вітю привести до тями, але все було без толку.

Дядько Вітя її порад не слухав і продовжував запійно пити пропиваючи свою зарплату та особисті речі.

Жінка з якою він разом жив у "цивільному" шлюбі довго терпіла його п'яні витівки, але потім одного разу терпець у неї урвався і вона вигнала його п'яного з дому.

Якось вдень до бабусі Марусі зайшла в гості її сусідка Таня і каже їй: "Марусю, а я щойно вулицею йшла, а там біля будинку Петра в канаві якийсь молодий чоловік п'яний без одягу лежить і дуже на твого сина Вітю схожий".

Почувши таке від сусідки Тані бабуся Маруся вибігла з будинку на вулицю і побігла разом з сусідкою Танею до будинку Петра.

І справді, біля будинку Петра в канаві лежав без одягу її п'яний син Вітя.

Він був неголений, весь брудний і від нього за версту смерділо сечею та горілкою.

—Вітю, сволота, як ти міг так упитися, як брудна свиня кричала на нього в серцях бабуся Маруся.

—Не кричи так голосно мамо, у мене голова болить відповів їй язиком, що заплітався від випитої горілки, дядько Вітя відкривши очі і намагаючись самостійно сісти, але в нього це не виходило.

Бабуся Маруся разом з сусідкою Танею насилу підняли під пахви п'яного дядька Вітю на ноги і підтримуючи його з двох боків під руки повели додому до бабусі Марусі.

Вдома бабуся Маруся викупала дядька Вітю, одягла в чистий одяг, погодувала та поклала на ліжко спати, а сама взяла гроші та поїхала до міста за покупками для дядька Віті.

Повернувшись з міста, вона привезла додому обновки: новий костюм, сорочку, туфлі та наручний годинник для дядька Віті.

Коли він прокинувся бабуся Маруся ще раз його погодувала, а потім переодягнула в куплені обновки та випустила його з дому.

—Ти дивися мені Вітю, паразит ти такий не пий більше горілку сказала йому бабуся Маруся на прощання.

—Обіцяю тобі мамо, що ні краплі спиртного більше в рот не візьму відповів їй дядько Вітя і пішов.

Як тільки він відійшов від будинку бабусі Марусі на триста метрів, як його хтось гукнув на ім'я.

Дядько Вітя озирнувся і побачив своїх друзів по пляшці Петра та Івана.

—Вітю, куди це ти так вирядився як наречений запитав у нього з сарказмом Петро.

—Нікуди. Просто так йду гуляю відповів йому дядько Вітя.

—Йдемо вип'ємо з нами Вітю, сказав йому Іван.

—Я не можу Ваню, відповів йому дядько Вітя.

—Гидуєш Вітю значить запитав у нього з образою Іван.

—Соромишся Вітю своїх друзів?

—Ні, Ваню, але я слово матері дав що ні краплі спиртного більше в рот не візьму відповів йому дядько Вітя.

—Так, ми Вітю тільки трохи вип'ємо сказав йому Іван.

—Ну, якщо трохи тоді добре відповів йому дядько Вітя і пішов разом з ними.

Наступного дня сусідка Таня знову прибігла до бабусі Марусі і розповіла про те, що знову бачила дядька Вітю п'яного і голого лежачого в канаві біля будинку Петра.

Почувши це бабуся Маруся вискочила з будинку на вулицю і побігла до будинку Петра.

І справді біля будинку Петра в канаві лежав абсолютно голий, без одягу її п'яний син Вітя.

Він був весь брудний і від нього за версту смерділо сечею та горілкою.

—Вітю, сволота, ти ж мені обіцяв більше не пити горілку, кричала на нього в серцях бабуся Маруся.

—Не кричи так голосно мамо, у мене голова болить відповів їй язиком, що заплітався від випитої горілки, дядько Вітя відкривши очі і намагаючись самостійно сісти, але в нього це не виходило.

Бабуся Маруся насилу підняла під пахви п'яного дядька Вітю на ноги і підтримуючи його під руку повела до себе додому.

Вдома бабуся Маруся викупала дядька Вітю, одягла в чистий одяг, погодувала та поклала на ліжко спати, а сама взяла гроші та поїхала до міста за покупками для дядька Віті.

Повернувшись з міста вона привезла додому обновки: новий костюм, сорочку, туфлі та наручний годинник для дядька Віті.

Коли він прокинувся бабуся Маруся ще раз його погодувала, а потім переодягнула в куплені обновки та випустила його з дому.

—Пообіцяй мені Вітю, паразит ти такий, що більше не будеш пити сказала йому бабуся Маруся на прощання.

—Обіцяю тобі мамо, Пресвятою Дівою Марією тобі присягаюся, що ні краплі спиртного більше в рот не візьму відповів їй дядько Вітя і пішов.

Відійшов він метрів на триста від її будинку і його знову окликнули на ім'я його друзі по пляшці Петро та Іван.

—Гей Вітю, гарний костюм сказав йому Петро підходячи до нього разом з Іваном.

—Дякую відповів йому дядько Вітя.

—Підемо Вітю, вип'ємо з нами сказав йому Іван по-дружньому ляскаючи його рукою по спині.

—Ні, Ваню, я не можу відповів йому дядько Вітя.

—Чому запитав у нього Іван.

—Я матері слово дав, що більше не буду пити відповів йому дядько Вітя.

—Хм, я думав Вітю, що ти справжній чоловік, а ти...

—А хто я?

—А ти "матусин синок".

—Я не "матусин синок".

—Тоді піди з нами і доведи це.

—Добре йдемо вип'ємо.

І дядько Вітя знову пішов разом з ними.

І все знову повторилося, як і минулого разу.

Знову наступного дня до бабусі Марусі прибігла її стривожена сусідка Таня і розповіла їй про те, що біля будинку Петра лежить у канаві її голий син Вітя.

І знову бабуся Маруся вискочила з будинку на вулицю і кинулася бігти до будинку Петра рятувати свого недолугого сина дядька Вітю.

І так повторювалося день у день до тих пір, поки одного разу бабусі Марусі це не набридло і вона розгнівавшись не сказала дядькові Віті прямо в обличчя, що він "дорослий чоловік і несе відповідальність за своє життя".

—Тобі мамо, легко говорити, а в мене душа болить від горя от і заливаю своє горе горілкою відповів їй дядько Вітя.

—А що за горе в тебе таке Вітю, запитала в нього бабуся Маруся.

—Я мамо, простий шоферюга без освіти, вічно брудний від бензину та машинного масла і спілкуюся з такими ж як сам неосвіченими шоферюгами, а сестра Люба вивчилася в технікумі і працює в Новоросійському порту сказав бабусі Марусі дядько Вітя.

—А хто тобі Вітю винен, що ти не хотів навчатися далі, запитала у нього бабуся Маруся.

—Я мамо, тоді був молодим дурнем. Мене треба було змусити вчитися силою, відповів їй дядько Вітя.

—Ну як Вітю, я могла змусити тебе вчитися силою, коли ти вищий за мене зростом і сильніший відповіла йому бабуся Маруся.

—Ти сам Вітю, вибрав собі таке життя, відповіла йому бабуся Маруся.

Поплакавшись бабусі Марусі на свою жорстоку і несправедливу долю, дядько Вітя пішов з її будинку.

Бабуся Маруся перестала страждати душею за свого недолугого сина дядька Вітю, вирішивши, що він повинен сам керувати своїм життям.

Від сусідки Тані бабуся Маруся періодично дізнавалася новини про свого сина дядька Вітю, але з ним більше не бачилася.

Від сусідки Тані, вона дізналася, що дядько Вітя ніби кинув пити і живе в будинку в якоїсь нової жінки з двома дітьми.

—Ну Слава Богу нарешті він взявся за розум і став розсудливим подумала з полегшенням бабуся Маруся.

Якось дядько Вітя кудись зник не вийшовши на роботу.

Його довго шукали всім селом залучивши до пошуку слідчо-оперативну групу, кінологів зі службовими собаками і навіть водолазів і знайшли через тиждень в озері на околиці села затонулий автомобіль, разом з ним сидячим за кермом і пристебнутим до сидіння паском безпеки.

Люди в селі говорили, що дядько Вітя п'яний на великій швидкості в'їхав в озеро на автомобілі, не впоравшись з керуванням і потонув, не зумівши вчасно розстебнути пасок безпеки.

Але я особисто думаю, що дядько Вітя мав намір звести рахунки з життям, тому що вже не хотів далі жити.

Кінець

Ваш коментар буде першим!