Слава ЗСУ!

"ДК" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 12.11.2023

"ДК"

  У 1965 році моя мати Галина Григорівна вступила на навчання до Новоросійського будівельного технікуму. Їй тоді тільки-но виповнилося 16 років. Чудовий, юний вік коли ти вже не дитина, але ще не доросла жінка і хочеться гарно по дорослому вдягатися, вдягати туфлі на високих шпильках, фарбувати губи, кокетувати і подобатися хлопчикам і здається тобі, що весь "світ біля твоїх ніг" і все найкраще у тебе попереду варто тільки-но сильно цього захотіти.

Це час першого кохання і довгих вечірніх прогулянок містом за руку з хлопчиком, який тобі дуже подобається, а вдома на тебе чекають нудна вечеря зі старими батьками і невивчені на завтра шкільні уроки.

І так легко і весело у тебе на душі, що здається що трохи змахнеш руками і злетиш у небо як дикий птах і полетиш на південь у далекі екзотичні країни де цілий рік немає зими, а довкола ростуть яскраві тропічні квіти і в повітрі літають дивовижної краси метелики.

І тобі так хочеться, щоб цей прекрасний час ніколи не закінчувався.

Щоб твої душа і тіло були вічно молодими та веселими.

—Галю, безцеремонно вирвала мою матір з прекрасних мрій своїм гучним пошепком її подруга Люда.

—Що таке Людо? - Запитала у неї моя мати Галина Григорівна.

—Бачиш Галю цих хлопчиків у коридорі біля розкладу занять?

—Так, Людо бачу.

—Тобі Галю, який з них більше подобається?

—Чесно?

—Чесно.

—Жоден з них.

—А мені Галю подобається той високий брюнет у модних джинсах, що стоїть справа сказала їй гучним пошепком Люда.

—Давай Галю підійдемо і познайомимося з ними запропонувала їй Люда.

—Мені Людо, зовсім не хочеться з ними знайомитися відповіла їй моя мати Галина Григорівна.

—Ну, будь-ласка Галю.

—Будь-ласка, будь-ласка, будь-ласка, будь-ласка...

—Ну, добре відповіла їй моя мати Галина Григорівна.

Вони підійшли до хлопчиків, що стояли біля розкладу занять.

—Привіт, мене звати Люда сказала кокетливо посміхнувшись Люда звернувшись до високого брюнета в джинсах.

—Привіт, мене звуть Сергій відповів їй посміхнувшись брюнет у джинсах.

—Це мій друг Ігор сказав Сергій вказавши рукою на блондина в картатій сорочці.

—А це моя найкраща подруга Галя сказала йому Люда.

—Дуже приємно з вами познайомитися Галю сказав їй посміхнувшись Ігор.

—Мені теж дуже приємно з вами познайомитися Ігорю пробурмотіла моя мати Галина Григорівна зніяковіло опустивши очі донизу.

—Нам треба йти Людо, сказала їй моя мати Галина Григорівна і потягла Люду за рукав кофти.

—Та, постривай ти Галю відмахнулася від неї Люда.

Люда на всю кокетувала перед хлопчиками пускаючи їм бісики і зовсім не збиралася нікуди йти.

—Можна цигарку?,- кокетливо спитала Люда у Сергія.

—Так, звичайно відповів їй Сергій і дістав з кишені джинсів пачку цигарок і коробок сірників.

Люда взяла у Сергія цигарку і засунула собі до рота.

—Хто ж так палить?,-сказав їй сміючись Сергій.

—А що таке?,- спитала в нього Люда.

—Ти засунула цигарку неправильно тютюном в рот, а фільтром назовні, а треба було навпаки відповів їй сміючись Сергій.

—Дякую сказала йому Люда і взяла цигарку правильно.

Сергій потер сірником об коробок і підпалив їй цигарку.

Люда затягнулася цигаркою і сильно закашлялася.

—Дуже міцна в тебе цигарка сказала вона повертаючи запалену цигарку Сергію.

—А ви дівчата на якому курсі навчаєтеся раптом запитав Сергій у Люди засовуючи запалену цигарку собі до рота.

—Ми навчаємося на другому курсі відповіла йому Люда старанно зображаючи з себе другокурсницю.

—Ігорю, ти подивися лишень який дивовижний збіг сказав йому Сергій.

Ми теж навчаємось на другому курсі, але ми вас на заняттях ніколи не бачили вигукнув Сергій.

—Це тому що в нас заняття проходять у різний час і у різних аудиторіях відповіла йому Люда.

—Зрозуміло сказав їй посміхнувшись Сергій.

—Галю, подивися будь-ласка за розкладом коли будуть заняття з "ДК" звернулася до неї твердим командирським голосом Люда.

—А що таке "ДК" Людо розгублено запитала у неї моя мати Галина Григорівна (бо цей предмет їм ще не читали).

—Галю, ти що забула?, - Вигукнула з удаваним обуренням Люда.

—"ДК" - це ж "Дерев'яні Колотушки" сказала їй впевненим тоном Люда.

Раптом хлопчики почали голосно реготати, корчити дурні гримаси та образливо показувати на них пальцями.

—Що з вами таке коїться хлопчики ображено запитала в них Люда.

—Ой, дівчата, ви напевно першокурсниці сміючись сказав їй Сергій.

—Ні, ми другокурсниці відповіла йому твердим голосом Люда.

—Якби ви дівчата справді були другокурсницями, то знали б що цей предмет у розкладі називається "Дерев'яні Конструкції", а не "Дерев'яні Колотушки" сміючись сказав їй Сергій.

Люда сильно почервоніла і готова була у буквальному сенсі слова провалитися крізь землю від пекельного сорому лиш би не бачити як з неї глузують хлопчики.

—Підемо звідси Людо, ми з тобою вже досить зганьбилися перед цими хлопчиками сказала їй моя мати Галина Григорівна і рішуче потягла Люду за рукав кофти.

І вони пішли геть під регіт хлопчиків.

Кінець

Ваш коментар буде першим!