Слава ЗСУ!

"Галка" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 22.12.2023

"Галка"

  Тридцятирічну Галину всі рідні, друзі та знайомі ласкаво називали "Галкою" як зменшувальне ім'я від імені "Галина", але й не лише тому. Справа в тому, що Галина справді була зовні дуже схожа на птаха "Галку". У неї було густе чорне волосся схоже на пташине оперення, чорні очі майже без райдужної оболонки і довгий ніс з горбинкою схожий на дзьоб птиці, а ще вона дуже любила блискучі золоті і срібні прикраси ну прямо як справжнісінький птах "Галка". Вона могла годинами проводити час після роботи в ювелірних магазинах міста захоплено розглядаючи численні золоті та срібні каблучки, сережки, браслети, ланцюжки, кольє та кулони, виставлені у вітринах на загальний огляд публіки.

Якби у Галини була б така фінансова можливість, то вона б щодня скуповувала золоті та срібні прикраси кілограмами. Але на жаль її більш ніж скромна зарплата вчительки української мови в середній загальноосвітній школі і така сама скромна зарплата її чоловіка Ігоря — вчителя праці в цій же самій школі не дозволяли їй такої розкоші.

Коли Галина бачила впевнених у собі, доглянутих жінок із золотими кільцями на пальцях та золотими сережками у вухах, які приводили вранці дітей на заняття до школи, вона відчувала справжнісіньку "чорну заздрість" до них і гірку образу на своє "бідне" життя.

Але одного разу раптом все різко змінилося.

Через кілька місяців після повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року чоловік Галини Ігор добровільно вступив до лав ЗСУ і поїхав на Донбас воювати з російськими окупантами. У складі "30 ОМБР імені князя Костянтина Островського" він успішно воював з російськими окупантами на Бахмутському та на Куп'янському напрямах.

Звичайно, молодій квітучій енергійній жінці без чоловіка вдома погано, але як-то кажуть у народному прислів'ї: "нема худа без добра".

З одного боку Галина сумувала за своїм чоловіком, який тепер воював з російськими окупантами за тисячі кілометрів від рідного дому, а з іншого боку вона щомісяця отримувала від нього переказом на банківську картку великі суми грошей, які цілком і повністю витрачала на себе кохану.

На першу зарплату чоловіка Галина купила собі в ювелірці золоті каблучки від "Pandora", сережки з білого золота з діамантами "Sova classic", золоті браслети від "Столична ювелірна фабрика". На другу зарплату чоловіка Галина купила собі в ювелірці золоті ланцюжки та сережки з білого та червоного золота зі смарагдами від "КЮЗ" та золоті браслети від "Pandora".

На третю зарплату чоловіка Галина купила собі в ювелірці золоті сережки з натуральними перлами від "Zarina" та кольє з червоного та білого золота від "Столична Ювелірна фабрика".

На четверту зарплату чоловіка Галина мала намір купити собі в ювелірці золотий браслет з діамантами та золоті сережки-пусети з діамантами від ювелірного заводу "Золоте століття".

Коли вона наприкінці місяця вчергове стояла в ювелірці, маючи намір розплатитися банківською карткою за покупку, їй раптово подзвонили на мобільний телефон.

—Алло сказала вона взявши слухавку мобільного телефону

—Ви Галина? — запитав у неї незнайомий чоловічий голос.

—Так, це я обережно відповіла вона.

—А хто це мене питає?

—Мене звати Сергій.

—Звідки у вас Сергію, мій номер мобільного телефону?

—Від вашого чоловіка Ігоря.

—Від Ігоря?

—А чому він сам мені не подзвонив?

—Вислухайте мене, будь-ласка, Галино, не перебиваючи і не ставлячи запитань.

—Я вас слухаю Сергію.

—Я бойовий побратим вашого чоловіка Ігоря.

—Я мушу вам повідомити...

—Що ви мусите мені повідомити?

—Я мушу вам Галино, з жалем повідомити, що вашого чоловіка Ігоря більше немає.

—Як це Ігоря більше немає?

—Я ж пару годин тому розмовляла з ним по мобільному телефону.

—Півгодини тому внаслідок потужного артилерійського обстрілу ворогом наших позицій ваш чоловік Ігор отримав важке поранення несумісне з життям і помер на руках у медиків від рясної крововтрати.

—Медики зробили все, що змогли в цій ситуації, але ж вони лише люди, а не всемогутні Боги і не володіють секретом воскресіння мертвих.

Галина вражена новиною про раптову смерть чоловіка завмерла з мобільним телефоном у руці.

—Галино, ви мене чуєте?, — занепокоєно запитав у неї Сергій.

—Галино?

—З вами все гаразд?

—Я вам Сергію, пізніше передзвоню сказала йому вражена Галина і натиснувши червону слухавку закінчила телефонну розмову.

Земля йшла в неї з-під ніг.

Її чоловіка Ігоря сьогодні вбили російські окупанти і тепер великих сум грошей на банківську картку від нього більше не буде. А вона так надіялася на краще.

Обидві ці новини приголомшили Галину, вразили її наповал, і вона ледь не розплакалася від жорстокої життєвої несправедливості.

—Жіночко, ви розплачуватиметеся за покупки чи як? — запитала у неї продавчиня ювелірки.

—Мені терміново треба підняти собі настрій, бо інакше я прямо зараз розривуся тут в ювелірці як остання дурепа подумала Галина, дістаючи з сумочки носову хустку і промокуючи сльози, що рясно проступили на її чорних очах.

Покупка ювелірних прикрас завжди допомагала їй підняти настрій і підвищити самооцінку і була однією з причин, чому Галина щомісяця скуповувала розкішні ювелірні прикраси у всіх великих ювелірних магазинах міста витрачаючи на це майже усю зарплату свого чоловіка.

—Чоловіка до життя вже не повернути, а я дуже хочу ці браслет і сережки егоїстично подумала Галина промокуючи сльози, що текли з її очей, носовою хусткою.

—Так, я їх беру. Ось моя банківська картка сказала продавчині Галина.

—Тільки у мене до вас буде одне прохання сказала їй Галина.

—Яке? —запитала у неї продавчиня.

—Упакуйте їх будь-ласка гарно в подарункову коробку і перев'яжіть червоною стрічкою сказала їй Галина.

—Добре відповіла їй продавчиня.

—Це буде мені прощальний подарунок від покійного чоловіка, подумала з гіркотою Галина.

Кінець

Ваш коментар буде першим!